Конституційно-правовий статус народного депутата України

Народний депутат України - обраний відповідно до Конституції України і законодавства про вибори народних депутатів України повноважний представник Українського народу у Верховній Раді України, який протягом строку дії депутатського мандата здійснює повноваження, передбачені Конституцією України та профільними Законами України.

Статус народного депутата Верховної Ради України - це визначений законодавством правовий стан представника Українського народу в парламенті, який наділений певною сукупністю прав та обов’язків, встановлених Конституцією України (статті 78 - 81), Законом України «Про статус народного депутата України», Регламентом Верховної Ради України та іншими нормативно-правовими актами. Зауважу, що правовий статус зберігається на весь строк дії депутатського мандата.

У своїй діяльності народний депутат повинен дотримуватися загальновизнаних норм моралі; завжди зберігати власну гідність, поважати честь і гідність інших народних депутатів, службових та посадових осіб і громадян; утримуватись від дій, заяв та вчинків, що компрометують його самого, виборців, Верховну Раду України, державу. Народний депутат не повинен використовувати мандат в корисливих цілях.

Народним депутатом, згідно ч. 2 ст. 76 Конституції України, може бути громадянин України, який:

- на день виборів досяг двадцяти одного року;

- має право голосу;

- проживає в Україні протягом останніх п’яти років. Водночас не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку (п. 3 ст. 76 Конституції України).

Принципи статусу народного депутата Верховної Ради України - це основні засади та вихідні ідеї, які відображають найсуттєвіші характерні ознаки правового стану народного депутата в суспільстві та державі. Основними принципами правового статусу народного депутата України є:

- рівноправність депутатів, що означає їх однакову можливість обирати та бути обраним до органів парламенту України (комісій, комітетів та ін.), займати посади у Верховній Раді України, реалізовувати своє право на депутатський запит та звернення, виступати на пленарних

засіданнях парламенту, мати право законодавчої ініціативи,

користуватися пільгами, що передбаченні чинним законодавством та ін.;

- несумісність депутатського мандата з іншими видами діяльності (п.

- виконання народним депутатом своїх повноважень на постійній основі (п. 1 ст. 78 Конституції України). Це означає, що народний депутат України за виконання депутатських повноважень отримує заробітну плату у розмірах, встановлених Верховною Радою України, а у трудовій книжці має бути зроблений відповідний запис про працевлаштування такої особи;

- депутатський індемнітет - має двояке трактування у науці конституційного права: 1) матеріальна винагорода за виконання депутатом своїх депутатських повноважень; 2) член парламенту юридично не відповідальний зо свої висловлювання, а також за голосування у парламенті в процесі виконання ним своїх депутатських повноважень (п. 2 ст. 80 Конституції України). Сьогодні фактично в усіх демократичних державах визнано депутатський індемнітет. Останній склався історично. Ще за часів феодальної доби члени станово- представницьких установ в Європі користувалися захистом щодо дій королівської влади. Інститут індемнітету властивий не лише країнам романо-германської, але англосаксонської правової сім’ї. Під поняттям «індемнітет» в англомовних державах розуміється «привілей свободи слова». Обсяг індемнітету в різних державах неоднаковий. Наприклад, за наклеп у ФРН депутати несуть юридичну відповідальність на загальних підставах, у Литві та Білорусії - за наклеп та образу. Аналогічна конституційна норма діє і в Україні (п. 2 ст. 80 Конституції України);

- вільний депутатський мандат - виборці не можуть відкликати народного депутата, оскільки він представляє інтереси усієї нації, а не лише тих виборців, які віддали за нього свій голос на виборах. Разом з тим, запровадження пропорційної виборчої системи в Україні зумовило поглиблення політичної структурованості Верховної Ради України, логічним наслідком якої стало посилення партійної дисципліни.

- депутатська недоторканість (імунітет), правовим наслідком якої є неможливість затримання, арешту чи притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата без попередньої згоди Верховної Ради України. Так, згідно ст. 27 Закону України «Про статус народного депутата України», обмеження прав і свобод народного депутата (порушення таємниці телефонних розмов, кореспонденції, огляд транспортного засобу, житлового чи службового приміщення, його затримання) допускаються лише за згоди Верховної Ради України за умови неможливості отримання необхідної інформації іншим способом.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 Конституції України Верховна Рада надає згоду на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата. Подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата ініціюється відповідно органами досудового слідства і судовими органами. Подання щодо народного депутата повинно бути підтримано і внесено до Верховної Ради Генеральним прокурором України. Таке подання повинно бути вмотивованим і достатнім, містити конкретні факти і докази, що підтверджують факт вчинення зазначеною в поданні особою суспільно небезпечного діяння, визначеного Кримінальним кодексом України.

Комітет, якому доручено надати висновок щодо питання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт, відповідно до закону визначає достатність, законність і обґрунтованість подання, законність одержання доказів, зазначених у поданні, і встановлює наявність відповідних скарг. Підготовку цього питання комітет здійснює у терміновому порядку, але в строк не більш як 20 днів.

Верховна Рада розглядає на пленарному засіданні внесене подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата, у визначений нею день, але не пізніше 7 днів з дня подання відповідного висновку комітетом.

Рішення про надання згоди на притягнення народного депутата України до кримінальної відповідальності, його затримання чи арешт Верховна Рада приймає, згідно ч. 8 ст. 221 Регламенту Верховної Ради України, відкритим поіменним голосуванням більшістю голосів народних депутатів від її конституційного складу, яке оформляється постановою Верховної Ради. Таке рішення Верховної Ради України не переглядається, крім випадку виявлення обставин, що не були відомі Верховній Раді під час розгляду відповідного подання. Про прийняте рішення Голова Верховної Ради негайно повідомляє відповідно Генерального прокурора України чи Голову Верховного Суду України.

Зауважимо, що історія знає різні обсяги депутатського імунітету. Наприклад, у Фінляндії заарештувати депутата та порушити проти нього кримінальну справу можна і без згоди на те парламенту за умови, якщо вчинення парламентарієм того чи іншого діяння тягне за собою відповідно до кримінального законодавства позбавлення волі не менше як на 6 місяців. У Македонії та Словенії такий строк подовжений до 5 років. Думається, що подібна практика була б корисною і для України;

Отже, статус народного депутата України відображає правовий статус українського парламенту, ступінь демократичності суспільства та стан безпосередньої і представницької демократії в державі. Статус народного депутата є багатогранним як за функціями і повноваженнями, так і за змістом та видами діяльності, які він здійснює. Це пояснюється тим, що народний депутат України - це виборний представник Українського народу у Верховній Раді України, покликаний здійснювати функції парламенту, Українського народу та Української держави у відповідності до Конституції та законів України.

***

Повноваження народного депутата України - це сукупність, закріплених Конституцією і Законами України, його прав і обов’язків для здійснення покладених на нього функцій.

Повноваження народного депутата у парламенті України -

1) бере участь у засіданнях Верховної Ради України;

2) бере участь у роботі депутатських фракцій, комітетів, комісій, утворених Верховною Радою України;

3) виконує доручення Верховної Ради України та її органів;

4) має право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України, яке передбачене ст. 93 Конституції України, і є одним із найважливіших його прав;

5) бере участь у роботі над законопроектами, іншими актами Верховної Ради України, у парламентських слуханнях;

6) має право ухвального голосу щодо всіх питань, що розглядаються на засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано;

7) має право пропонувати питання для розгляду Верховною Радою України або її органами;

8) має право депутатського запиту і депутатського звернення до Президента України, органів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та інших суб’єктів правовідносин та ін.

Депутатський запит - це вимога народного депутата, народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, яка заявляється на сесії Верховної Ради України до Президента України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції. Депутатський запит вноситься у письмовій формі народним депутатом, а у випадку, передбаченому п. 34 ч. 1 ст. 85 Конституції України, також на вимогу групи народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, і розглядається на засіданні Верховної Ради України.

Рішення про направлення попередньо підтриманого, не менш як 1/3 народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради, а в разі відсутності такої кількості підписів - шляхом відкритого поіменного голосування за підтримку запиту не менш як 1/3 народних депутатів від конституційного складу парламенту, депутатського запиту до Президента України вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість народних депутатів від конституційного складу парламенту, і оформляється постановою Верховної Ради.

Суб’єкти, до яких надісланий депутатський запит, зобов’язані повідомити народного депутата, групу народних депутатів, комітет Верховної Ради України у письмовій формі про результати розгляду його (їх) запиту у 15-денний строк з дня його одержання або в інший, встановлений Верховною Радою України, строк. Якщо запит з об’єктивних причин не може бути розглянуто у визначений строк, то суб’єкт, до якого звернуто запит, зобов’язаний письмово повідомити про це Голову Верховної Ради України та народного депутата, групу народних депутатів, комітет Верховної Ради України, який вніс (які внесли) запит, і запропонувати інший строк, який не повинен перевищувати одного місяця після одержання запиту. За результатами обговорення відповіді на депутатський запит Верховна Рада приймає постанову.

Депутатське звернення - це викладена в письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об’єднань громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз’яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції.

Суб’єкти, яким адресовано депутатське звернення, зобов’язані протягом 10 днів з моменту його одержання розглянути і дати письмову відповідь. У разі неможливості розгляду звернення народного депутата у визначений строк його повідомляють про це офіційним листом з викладенням причин продовження строку розгляду. Строк розгляду депутатського звернення, з урахуванням продовження, не може перевищувати 30 днів з моменту його одержання. Вмотивована відповідь на депутатське звернення повинна бути надіслана народному депутату не пізніш як на другий день після розгляду звернення. Відповідь надається в обов’язковому порядку і безпосередньо тим суб’єктом, до якого було направлено звернення.

Повноваження народного депутата у взаємовідносинах з виборцями:

1) обов’язок постійно підтримує зв’язки з виборцями у порядку, встановленому законом;

2) має право зустрічатися з виборцями, колективами підприємств, установ та організацій, об’єднаннями громадян, у чому йому повинні невідкладно сприяти їх керівники;

3) для роботи з виборцями народному депутату Верховною Радою України встановлюються щомісячно відповідні дні у визначеному порядку;

4) розглядає, відповідно до закону, звернення виборців, а також від підприємств, установ, організацій, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, вживає заходів для реалізації їх пропозицій і законних вимог, інформує виборців про свою депутатську діяльність під час особистих зустрічей з ними та через засоби масової інформації.

Повноваження народного депутата у взаємовідносинах із органами державної влади, органами місцевого самоврядування,

підприємствами, установами та організаціями, об'єднаннями громадян України та іноземних держав:

1) має право захищати незалежність, суверенітет, інтереси України, її громадян і не завдавати їм своїми вчинками шкоди;

2) має право невідкладного прийому з питань депутатської діяльності керівниками та іншими посадовими особами в межах України;

3) має право брати участь з правом дорадчого голосу у роботі сесій сільських, селищних, міських, районних у містах (в містах з районним поділом), районних і обласних рад та засіданнях їх органів;

4) має право одержати інформацію з питань, пов’язаних із здійсненням ним депутатських повноважень, від державних і самоврядних органів, їх посадових осіб та ін.

***

Строк повноважень народного депутата України, як і Верховної Ради України, 5 років. Повноваження народних депутатів України припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради України. Проте Конституція України (ст. 81) визначила підстави дострокового припинення повноважень народного депутата України.

Таблиця. Строки повноважень народного депутата України

№ з/п

Суб’єкти, за рішенням яких припинені повноваження народного депутата

Підстави припинення повноважень народного депутата

***

Гарантії діяльності народного депутата України - це комплекс заходів, за допомогою яких забезпечується реальне здійснення повноважень народного депутата в повному обсязі, а також охороняються його особисті права і свободи, які передбачені чинним законодавством України.

Такими гарантіями, згідно Закону України «Про правовий статус народного депутата України» (статті 26 - 33), є:

- непорушність повноважень народного депутата України, означає що його повноваження та конституційні права і свободи не можуть бути обмежені в умовах воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях;

- держава гарантує народному депутату необхідні умови для ефективного здійснення ним депутатських повноважень, зокрема надається службовий кабінет з підключенням його до інформаційних мереж та наданням адреси електронної пошти;

- недоторканість народного депутата України, яка гарантується на весь строк здійснення ним депутатських повноважень;

- особливий порядок притягнення народного депутата до юридичної відповідальності;

- Управління державної охорони України разом з органами СБУ та Міністерства внутрішніх справ України (в межах їх повноважень) забезпечує безпеку народному депутату при виконанні ним депутатських повноважень, а також за місцем його проживання та членів його сім’ї у порядку, встановленому законом;

- звільнення народного депутата від призову на військову службу або збори на строк виконання своїх депутатських повноважень;

- державне страхування народного депутата України, тобто життя і здоров’я народного депутата підлягають обов’язковому державному страхуванню за рахунок бюджетних призначень на забезпечення діяльності Верховної Ради України на суму десятирічного грошового утримання народного депутата;

- забезпечення народному депутату України умов для підвищення професійного рівня, а саме: підвищення кваліфікації, навчання у навчальних закладах, у тому числі магістратурах та аспірантурах, вивчення іноземних мов у вільний від виконання депутатських обов’язків час за рахунок бюджетних призначень на забезпечення діяльності Верховної Ради України;

- фінансове, медичне та соціально-побутове забезпечення народного депутата України, а саме: депутату встановлюється Верховною Радою щомісячний посадовий оклад, надбавки до окладу;

- народному депутату, який має наукову ступінь або почесне звання, здійснюється доплата у розмірах, встановлених законодавством;

- народний депутат безкоштовно забезпечується медичним обслуговуванням та путівками для санаторно-курортного лікування;

- народному депутату на строк виконання депутатських повноважень видається дипломатичний паспорт тощо.

9.7.