Правові акти Верховної Ради України

Верховна Рада України для реалізації наданої їй Конституцією та законами України компетенції приймає правові акти. Так, згідно ст. 91 Конституції України, Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу.

Закон - нормативно-правовий акт найвищої юридичної сили в системі нормативно-правових актів держави, який регулює найбільш важливі суспільні відносини. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ч. 2 ст. 8 Конституції України).

У науці конституційного права за значенням та місцем в ієрархічній системі нормативно-правових актів України розрізняють такі види законів:

- конституційні - Конституція України; закони, які припиняють чинність певних конституційних положень або вносять зміни до тексту Основного Закону України, такі текстові доповнення, прийнятті з дотриманням законодавчо визначеної процедури, є невід’ємною частиною Конституції України. Такі закони приймаються конституційною більшістю голосів (300) народних депутатів Верховної Ради України;

- органічні - закони, прийняття яких передбачено конституційною нормою. Наприклад, у ч. 3 ст. 140 Конституції України зазначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом. Це є пряма вказівка на необхідність прийняття відповідного Закону. І вже 21 травня 1997 р. був прийнятий Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»;

- звичайні - закони, які прийняті парламентом України у порядку загальної законодавчої процедури. Такі закони приймаються простою більшістю голосів (226) депутатів від конституційного складу Верховної Ради України;

- забезпечуючі - закони, що приймаються для введення в дію інших законів, з метою ратифікації міжнародних договорів;

- загальні - закони, що приймаються для регулювання певної сфери суспільних відносин.

Постанови - це нормативно-правові акти, які приймаються на виконання та на підставі Конституції і Законів України і можуть бути як нормативними, так і індивідуально-владними. Постанови є підзаконними правовими актами. За допомогою постанов Верховна Рада України вирішує низку питань внутрішньо-організаційний питань. Постановою призначаються на посади Голова Верховної Ради України та його заступники, затверджується персональний склад і перелік комітетів і комісій парламенту та ін.

Декларація (від лат. сіесіагаїіо - заява, вислів) - це нормативно- правовий акт, що регламентує урегулювання найбільш загальних суспільних відносин. Декларація - це назва окремих політико-правових актів, яким властива відповідна урочистість та особлива значущість для розвитку суспільства та держави загалом. Декларації складаються переважно з принципів, а не з конкретних норм права, тому їх положення потребують додаткового законодавчого врегулювання. Наприклад, Декларація «Про державний суверенітет України» від 16 липня 1990 р. визначила основні напрямки розвитку України. У розділі І Декларації зазначено: «Українська РСР як суверенна національна держава розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід’ємного права на самовизначення».

Звернення - це завжди індивідуально-владні акти, які адресуються конкретним суб’єктам з приводу особливих подій. Наприклад, звернення до держав членів НАТО з приводу бомбардування в Косові. Звернення Верховної Ради України можуть мати і внутрішній характер - Звернення до Українського народу щодо вшанування пам’яті жертв голодомору 1932 - 1933 рр. учасників спеціального засідання Верховної Ради України від 14 травня 2003 р.

Регламент - це нормативно-процесуальний акт, що приймається Верховною Радою України, який визначає режим її діяльності: встановлює порядок та періодичність скликання і проведення сесій, засідань, процедуру створення та діяльність окремих її органів та посадових осіб тощо. Регламент Верховної Ради України має силу закону.

Зауважу, що в науці і практиці конституційного права немає єдності думок щодо визначення правової природи Регламенту. Невирішеним є питання: Регламент повинен прийматися у вигляді закону чи постанови Верховної Ради України. У п. 21 ст. 92 Конституції України зазначено: «Виключно законами України визначаються організація і порядок діяльності Верховної Ради України, статус народних депутатів України». Разом з тим, у ч. 5 ст. 83 Конституції України, зазначено: «Порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України». Це означає, що прийняття Регламенту допустиме у формі постанови, що прямо суперечить п. 21 ст. 92 Конституції України. З іншого боку, Регламент - це нормативно- процесуальний документ, тому його прийняття у формі постанови є цілком логічним. Більше того, парламент, приймаючи Регламент Верховної Ради України у формі постанови, практично унеможливлює вплив на нього Президента України, який наділений правом ветувати лише закони, а не постанови та інші нормативні правові акти парламенту.

Заява - це офіційне ненормативне звернення Верховної Ради України до інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових осіб, а також парламентів інших держав чи міжнародних органів з відповідною інформацією чи обставинами, які мають юридичне значення. Змістовним навантаженням такої заяви може бути заклик вчинити певні дії або утриматися від їх виконання. Наприклад, Заява українського парламенту «З приводу подій у Керченській протоці» від 14 жовтня 2003 р. Здійснення такої заяви з боку України, зверненої до Російської Федерації, було спричинене будівництвом російською стороною гідротехнічної споруди з порушенням норм міжнародного права. Загалом заява може мати письмову або усну форму, наприклад, через засоби масової інформації.

Іншим актом Верховної Ради України є нормативно-правовий договір, який має загальнообов’язковий характер. Так, 8 червня 1995 р. був прийнятий Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України», завдяки якому політичне протистояння владних структур не переросло в збройний конфлікт, а перемогла система взаємних поступок і компромісу.

Органи та посадові особи Верховної Ради України уповноважені приймати власні правові акти. Наприклад, розпорядження приймає Голова Верховної Ради України та його заступники, а комітети українського парламенту - рішення, висновки та рекомендації.

Отже, правові акти Верховної Ради України відіграють роль найважливіших регуляторів суспільних відносин і поділяються як на нормативно-правові, так і на індивідуально-владні акти.

9.6.