Умови прийнятності конституційної скарги.

Правова природа конституційної скарги, характер питань, які розглядає Конституційний Суд, особливості конституційного провадження та низка інших об’єктивних чинників зумовлюють особливий порядок попереднього аналізу конституційних скарг та розгляду по суті.

Важливою є стадія попередньої перевірки конституційної скарги, коли оцінюється, чи відповідає скарга формальним вимогам, що висуваються до неї відповідними законодавчими нормами.

Аналіз практики органів конституційної юрисдикції зарубіжних країн дає підстави стверджувати, що велика кількість скарг, у яких не дотримані ті чи інші вимоги, повертається ще на стадії попередньої перевірки, а тому першочерговий обов’язок щодо інтерпретації й уточнення цих вимог покладається саме на їхні секретаріати (апарати).

Так само, згідно з Законом України від 13.07.2017 № 2136-VIII “Про Конституційний Суд України” (зі змінами) саме Секретаріат Конституційного Суду України (далі – Секретаріат) уповноважений на здійснення попередньої перевірки звернень, що надійшли до Конституційного Суду України (пункт 6 частини другої статті 44, частина друга статті 57).

У разі, якщо конституційна скарга за формою не відповідає законодавчим вимогам, керівник Секретаріату повертає її суб’єкту права на конституційну скаргу (частина третя статті 57 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII “Про Конституційний Суд України” (зі змінами)).

Законом України від 13.07.2017 № 2136-VIII “Про Конституційний Суд України” (зі змінами) визначені такі вимоги до конституційної скарги (статті 55, 56, частина перша статті 74):

1) виходячи із правової дефініції поняття «конституційної скарги», припис частини першої статті 55 Закону визначає такі обов’язкові складові, що формують поняття конституційної скарги:

- це є письмове клопотання,

- порушене питання стосується конституційності закону України, а не іншого акта,

- оспорюваний закон (його окремі положення) було застосовано судом в остаточному судовому рішенні у справі скаржника.

За загальним правилом, для цілей подання конституційної скарги під остаточним судовим рішенням слід розуміти ухвалене в порядку апеляційного перегляду судове рішення, яке набрало законної сили, а в разі передбаченої законом можливості касаційного оскарження – судове рішення, винесене в порядку касаційного перегляду.

При цьому Конституційний Суд України з метою ефективного захисту порушених прав заявників неодноразово розглядав як остаточне судове рішення у справі акти судів першої інстанції, які не підлягають апеляційному оскарженню (наприклад, ухвали слідчих суддів за Кримінальним процесуальним кодексом України). Відтак, значущість питань, які вирішуються слідчими суддями, та можливість суттєвого впливу на обсяг конституційних прав людини дозволяють особі звертатися до Конституційного Суду України й у тих випадках, коли справу по суті ще не розглянуто.

Словосполучення «в її справі» вказує на те, що застосування судом закону України має стосуватися саме особи, щодо якої суд вирішив питання про її права чи обов’язки, а тому всі інші особи, щодо яких суд таких питань не вирішував, не можуть подати конституційну скаргу.

Відповідно до статті 8 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII, Конституційний Суд України розглядає питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) чинних актів (їх окремих положень).

Разом з тим, з метою захисту та відновлення прав особи Конституційний Суд України розглядає питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) акта (його окремих положень), який втратив чинність, але продовжує застосовуватись до правовідносин, що виникли під час його чинності.

Окремо слід наголосити, що конституційна скарга подається виключно щодо відповідності Конституції України закону України (його окремих положень). Дії чи бездіяльність органів державної влади, рішення судів у системі судоустрою України, підзаконні та індивідуальні акти до Конституційного Суду України не оскаржуються.

Конституційний Суд України не уповноважений здійснювати перегляд судових рішень, скасовувати їх, оцінювати правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, а також перевіряти судові рішення на відповідність Конституції України та законам України;

2) як і в будь-якому іншому документі, в конституційній скарзі необхідно зазначити прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) заявника, адресу зареєстрованого місця проживання (для іноземця чи особи без громадянства – місця перебування); для юридичної особи – її повну назву та місцезнаходження, а також номера засобу зв’язку, адреси електронної пошти, якщо такі є.

Важливо вказати, що незважаючи на те, що положеннями частини першої статті 55 Конституції України право звернутись із конституційною скаргою до Конституційного Суду України гарантовано кожному, припис абзацу другого статті 56 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII “Про Конституційний Суд України” (зі змінами) виключає зі списку суб’єктів права на конституційну скаргу юридичних осіб публічного права.

Частина друга статті 81 Цивільного кодексу України виокремлює (залежно від порядку створення) юридичних осіб приватного та публічного права. Суб’єктами права на конституційну скаргу, безперечно, є юридичні особи приватного права (політичні партії, громадські організації, профспілки, релігійні організації, благодійні фонди, господарські товариства тощо), що відповідає розумінню конституційної скарги як одного з інструментів захисту прав особи від втручання держави.

Юридичні ж особи публічного права, тобто такі, що створюються розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, не можуть ініціювати подання конституційної скарги.

Ті ж приписи статті 56 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII “Про Конституційний Суд України” (зі змінами) встановлюють особливості підписання конституційної скарги для фізичних та юридичних осіб.

Так, конституційна скарга має бути підписана суб’єктом права на конституційну скаргу особисто. Водночас у цій частині Закон містить винятки та надає право підписати конституційну скаргу уповноваженій в установленому законом порядку особі, яка діє від імені суб’єкта права на конституційну скаргу в тому випадку, коли останній, будучи дієздатною фізичною особою, за станом здоров’я або фізичною вадою не в змозі це зробити самостійно. В такому випадку до клопотання мають бути додані документи, які підтверджували б той факт, що суб’єкт права на конституційну скаргу за станом здоров’я або фізичною вадою не в змозі особисто підписати конституційну скаргу.

Конституційну скаргу юридичної особи підписує уповноважена на це особа, повноваження якої має бути підтверджено установчими документами цієї юридичної особи та актом про призначення (обрання) на посаду уповноваженої особи.

3) звертаючись до Конституційного Суду, заявник повинен вирішити питання щодо необхідності участі в його справі представників. Закон України від 13.07.2017 № 2136-VIII не передбачає обов’язкової участі представника і надає заявнику можливість самостійно захищати свої права та законні інтереси в конституційному провадженні. А тому наступною вимогою до конституційної скарги є зазначення відомостей про уповноважену особу, що діє від імені суб’єкта права на конституційну скаргу (у разі наявності такої). При цьому варто звернути увагу на те, що довіреність чи ордер, які видаються представнику, мають бути складені таким чином, який засвідчував би його право представляти інтереси суб’єкта права на конституційну скаргу саме у Конституційному Суді України;

4) суб’єкт права на конституційну скаргу в тексті свого клопотання повинен зазначити короткий виклад остаточного судового рішення, в якому було застосовано відповідні положення закону України. У цьому розділі не варто наводити розлогий виклад вступної, описової, мотивувальної частин судового рішення, достатньо зазначити про основну мотивацію суду зі вказівкою про застосування оспорюваного положення законодавчого акта та резолютивну частину;

5) наступною вимогою до конституційної скарги є необхідність зазначення в ній опису перебігу розгляду відповідної справи в судах. Ідеться про хронологічний виклад звернень автора клопотання до судових установ із відповідними заявами (позовна заява, апеляційна скарга, касаційна скарга) та результати їх розгляду.

У цьому розділі важливо зосередити увагу на відображенні особливостей застосування оспорюваного закону України (його окремого положення) в судових рішеннях, адже остаточне судове рішення (для прикладу, рішення суду касаційної інстанції) може не містити безпосередніх посилань на оспорювану правову норму, а лише схвалювати висновки судів попередніх інстанцій, які базувалися та ній;

6) автор клопотання повинен визначити предмет перевірки на конституційність, а саме зазначити конкретні положення закону України, які належить перевірити на відповідність Конституції України, та конкретні положення Конституції України, на відповідність яким належить перевірити закон України;

7) автор конституційної скарги повинен навести аргументи щодо неконституційності закону України (його окремих положень) та зазначити про право людини, яке зазнало порушення в результаті застосування оспорюваних положень закону, а також визначити норму Конституції України, яка проголошує таке право.

Цілком очевидно, що конституційна скарга спрямована на охорону не всіх прав, а тільки тих, що визначені Конституцією України.

Разом з тим, за частиною першою статті 22 Основного Закону України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Це означає, що каталог прав людини, закріплений розділом ІІ згаданого акта, не є закритим. Ідеться про імпліцитні права, тобто ті, які прямо не закріплені в тексті Основного Закону України, але випливають з нього;

8) положеннями Закону на автора клопотання покладено обов’язок зазначити усі відомості про документи, на які є посилання в конституційній скарзі, та надати їхні копії. Водночас усі додані до конституційної скарги документи і матеріали мають бути зазначені в переліку таких документів і матеріалів, що додаються;

9) до матеріалів конституційної скарги обов’язково має бути долучено копію остаточного судового рішення у справі суб’єкта права на конституційну скаргу, засвідчену в установленому порядку судом, що його ухвалив. Долучення ксерокопії, фотокопії з належним чином засвідченої копії, витягів з Єдиного державного реєстру судових рішень не вважатиметься дотриманням цієї вимоги.

Окремо варто наголосити, що статтею 74 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII встановлено, що конституційна скарга подається і провадження у Конституційному Суді України ведеться державною мовою.

При цьому учасники конституційного провадження, які не володіють державною мовою, мають своєчасно заявити клопотання про участь у справі перекладача. Учасники конституційного провадження можуть запропонувати Конституційному Суду України кандидатуру перекладача, надавши документи на підтвердження його кваліфікації.

Згадані вимоги є складовою конституційної скарги, які в розумінні статті 57 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII досліджуються Секретаріатом на стадії попередньої перевірки конституційної скарги.

Ні суддя, ні колегія суддів Конституційного Суду України не вирішують питання щодо відповідності конституційної скарги формальним вимогам, адже таке повноваження законодавцем чітко закріплено за Секретаріатом. Вони не можуть підміняти вказану процедуру та суб’єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесено прийняття відповідних рішень.

З огляду на викладене, відсутність у клопотанні будь-якої з наведених складових означає, що воно за формою не відповідає вимогам та підлягає поверненню керівником Секретаріату, як це передбачено частиною другою статті 57 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII.

Критерії прийнятності конституційної скарги закріплені статтею 77 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII, за якою конституційна скарга вважається прийнятною за умов її відповідності вимогам, передбаченим статтями 55, 56, про які йшлося раніше, та інших умов, які досліджуються вже колегіями (сенатами) Конституційного Суду України під час вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Перш за все, конституційну скаргу може бути подано, якщо особою вичерпано всі національні засоби юридичного захисту (за наявності ухваленого в порядку апеляційного перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, а в разі передбаченої законом можливості касаційного оскарження – судового рішення, винесеного в порядку касаційного перегляду).

Вочевидь, причиною встановлення такої вимоги є функція конституційної скарги як надзвичайного та субсидіарного засобу правового судового захисту, адже за чинним процесуальним законодавством суд загальної юрисдикції, розглядаючи справу та дійшовши висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, вправі не застосовувати такий закон чи інший правовий акт, а застосувати норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

Як правило, особа є достатньо обмеженою у часі подання конституційної скарги, а тому приписи пункту 2 частини першої статті 77 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII однією з умов прийнятності конституційної скарги визначають тримісячний строк на звернення з конституційною скаргою з дня набрання законної сили остаточним судовим рішенням, у якому застосовано закон України (його окремі положення).

Однак законодавець передбачив певні винятки із загального правила. Так, конституційна скарга може бути прийнята поза межами вимог, установлених пунктом 2 частини першої цієї статті, якщо Конституційний Суд України визнає її розгляд необхідним із мотивів суспільного інтересу.

Поняття суспільного інтересу є досить дискусійним серед науковців, однак його зміст частково розкривається в статті 29 Закону України від 02.10.1992 № 2657-XII “Про інформацію” (зі змінами), у якій міститься перелік інформації, яка становить предмет суспільного інтересу, і, таким чином, є суспільно необхідною.

Цей перелік не є вичерпним і включає інформацію, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов’язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб.

З наведеного можна дійти висновку, що суспільний інтерес питань, порушених в індивідуальній конституційній скарзі, полягає в законодавчому регулюванні тієї сфери суспільних відносин, яка стосується широкого кола осіб, і невідповідність конституційним приписам законодавства в такій сфері може призвести до масового порушення прав людини і громадянина та, відповідно, негативних наслідків для кожного окремого суб’єкта правовідносин і суспільства в цілому.

Другий виняток із загального правила щодо строків подання конституційної скарги – це пропущення такого строку у зв’язку з тим, що суб’єкт права на конституційну скаргу не мав повного тексту судового рішення. У такому випадку він має право висловити у конституційній скарзі клопотання про поновлення пропущеного строку.

Заявляючи таке клопотання, особа має надати Конституційному Суду України відповідну інформацію та навести належні докази. При цьому слід зважати, наскільки відтермінування в отриманні судового рішення реально впливає на строк подання конституційної скарги.

Окремо варто акцентувати увагу на тому, що Конституційний Суд України наділений повноваженнями відмовити у відкритті конституційного провадження, визнавши конституційну скаргу неприйнятною, якщо зміст і вимоги конституційної скарги є очевидно необґрунтованими або наявне зловживання правом на подання скарги.

Провадження в Конституційному Суді України у справах за конституційними скаргами здійснюється за загальними правилами (зокрема, визначеними положеннями Глави 10 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII “Про Конституційний Суд України” (зі змінами) та Глави 6 Регламенту Конституційного Суду України), що не виключає низки важливих винятків.

По-перше, розгляд справ за конституційними скаргами здійснюють спеціально утворені для цього органи Конституційного Суду України – сенати Конституційного Суду України. Водночас, як вже було вказано, згідно зі статтею 68 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII “Про Конституційний Суд України” (зі змінами), якщо під час розгляду сенатом справи виникає необхідність в тлумаченні Конституції України або якщо вирішення питання, яке розглядає Сенат, може спричинити несумісність із юридичними позиціями, постановленими Конституційним Судом України попередньо, Сенат може в будь-який час до постановлення свого рішення відмовитися від розгляду справи на розсуд Великої палати. Про відмову від розгляду справи на розсуд Великої палати Сенат більшістю суддів Конституційного Суду, які беруть участь у засіданні, постановляє ухвалу, в якій викладає відповідні підстави.

По-друге, згідно зі статтею 78 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII “Про Конституційний Суд України” (зі змінами) при розгляді конституційної скарги Велика палата, у виняткових випадках, з власної ініціативи може вжити заходів щодо забезпечення конституційної скарги, видавши забезпечувальний наказ, який є виконавчим документом. Підставою для забезпечення конституційної скарги є необхідність запобігти незворотнім наслідкам, що можуть настати у зв’язку з виконанням остаточного судового рішення. Способом забезпечення конституційної скарги є встановлення тимчасової заборони вчиняти певну дію. Забезпечувальний наказ втрачає чинність з дня ухвалення рішення або постановлення ухвали про закриття конституційного провадження у справі.