Юридично значущі наслідки розгляду конституційних скарг Конституційним Судом України.
Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України рішення Конституційного Суду України діють за принципом ex nunc, тобто правовий акт, визнаний неконституційним, втрачає чинність і не підлягає застосуванню з дня ухвалення відповідного рішення.
Водночас Конституційний Суд України вправі визначити у своєму рішенні певний момент у майбутньому, коли визнаний неконституційним акт втратить чинність. Таким чином, окремі рішення Конституційного Суду України, як виняток, можуть діяти за принципом pro futuro.Констатований підхід забезпечує передбачуваність правового регулювання і поширений у більшості країн, у яких рішення конституційних судів мають загальнообов’язковий та остаточний характер.
Водночас майже в усіх таких країнах за певних обставин передбачена можливість застосування іншого темпорального принципу – ex tunc. У цілому, аналіз конституційно-правового регулювання та юрисдикційної практики засвідчує заперечення догматичного протиставлення принципів ex nunc – ex tunc на користь їхнього варіативного застосування. І саме можливість органів конституційної юрисдикції обирати у конкретній справі оптимальний варіант набуває вирішального значення.
Показовим є приклад Конституційного Суду Угорщини, який згідно з пар. 4 ст. 45 органічного закону (cardinal act) 2011 року наділений повноваженням відступати від загального правила і визначати темпоральну дію свого рішення у разі, якщо це зумовлено захистом Основного Закону, забезпеченням правової визначеності або особливо важливим інтересом суб’єкта звернення у справі.
Утім, частіше конституційні суди не мають дискреції щодо застосування принципу ex tunc, оскільки такі випадки чітко визначені на рівні конституції та/або закону про конституційний суд (Албанія, Іспанія, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Чехія тощо).
В Україні так само передбачено застосування принципу ex tunc до рішень Конституційного Суду України, однак не Конституцією України або Законом України від 13.07.2017 № 2136-VIII “Про Конституційний Суд України” (зі змінами), а процесуальним законодавством (пункт 1 частини третьої статті 320 Господарського процесуального кодексу України; пункт 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України; пункт 1 частини третьої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України пункт 1 частини третьої статті 459 Кримінального процесуального кодексу України).
Аналіз зазначених положень беззаперечно доводить, що в такий спосіб парламент мав на меті забезпечити можливість відновити юридичний стан, який передував (не)застосуванню судом при вирішенні справи правового акта (його положення), визнаного у подальшому Конституційним Судом України (не)конституційним.
Тим не менш, аналіз правозастосовної практики засвідчує, що через встановлену (не)конституційність правового акта (його положення), власне, змістовний перегляд остаточних судових рішень дотепер не відбувався.
Єдиною формалізованою причиною такого стану речей є той очевидний факт, що частина друга статті 152 Конституції України не передбачає застосування принципу ex tunc до рішень Конституційного Суду України.