2.3. Постанови сенату (senatus consultum)
За часів республіки і принципату вища державна формально-юридично належала сенату. За часів ранньої республіки склад сенату постійно поповнюється магістратами, що відслужили свій строк і після складення повноважень автоматично включалися до сенатського списку.
В імператорську добу склад сенату повністю формував уже перший принцепс Октавіан Август. Але і за таких умов сенат визнавався єдиним законодавчим органом. Воля принцепса набувала значення закону після того, як проект необхідного монархові акта подавався до сенату, який формально затверджував його.З початку ІІ ст. сенатус-консульти часто супроводжувалися попередньою промовою принцепса у сенаті. На неї мали посилатися юристи у своїх рішеннях і коментарях. З середини III ст. сенату-консульти є головною формою законодавства. Сенат при цьому не мав права законодавчої ініціативи і своїми постановами фактично лише оформлював пропозиції принцепсів, які проголошувати власну волю у вигляді усних або письмових промов у сенаті. У сенатус-консультах часто давалися лише загальні принципові положення, які претори повинні були відображати в едиктах.