Б. Інтерпретація договорів

Проблеми інтерпретації відрізняються від проблем, пов'язаних з правилом «усного свідчення», оскільки вони включають не положення контракту поза письмовою формою, а визначення суті положень, що містяться у письмовій формі.

Правило «ясного значення». Підхід, який називається правилом «ясного значення», передбачає, що суть будь-якого документа або положення, яка уявляється очевидною та недвозначною, визначається без використання будь-яких зовнішніх свідчень. Правило «ясного значення» не дозволяє сторонам показувати, що вони розуміють під значенням даного положення, а також застосовувати торгові звичаї для інтерпретації слів. Хоча дане правило широко критикується, «нема сумніву, що воно й досі використовується часто або при нагоді значною більшістю юрисдикцій у цій країні»23.

Інтерпретація, що грунтується на інтересах сторін. Загальне право твердо стоїть на тому, що положення договору мають інтерпретуватися за їх зовнішнім вираженням, а не за суб'єктивними намірами однієї з сторін. Навіть з урахуванням цього, визнаючи важливість намірів сторін та неточності мови, більш сучасний підхід дає змогу сторонам свідчити про те, що вони суб'єктивно розуміють під значенням даних положень договору. Сторони можуть мати прямо протилежні погляди на суть застосованих положень. У такому випадку суд може визнати, що взаємна згода відсутня і тому контракт не має місця. Але коли одна з сторін знає або повинна знати зміст, який вкладається другою стороною в дане положення договору, суд визнає, що взаємна згода мала місце 24.

Коли сторони конфліктують з приводу інтерпретації того або іншого положення контракту, суди можуть також використати деякі загальні правові принципи або настанови при вирішенні питання щодо тієї або іншої інтерпретації.

Положення, що висуваються судами. У багатьох випадках сторони, готуючи контракти, навмисно або мимоволі включають в них усі положення своєї домовленості. За цих умов суди самі часто висувають відсутні положення. «Коли сторони, що розглядають угоду, достатньою мірою підготовлену, щоб бути контрактом, не приходять до згоди щодо положення, суттєвого для визначення своїх прав та обов'язків,

Calamari & Perillo, верхня прим. 2 на 167. Правило «очевидного значення» в договірному праві подібне до настанови «очевидного значення» статутної інтерпретації. Див. розділ II.

24 Restatement § 18. Див. Wells v. Weston, 326 S.W.2d 672 (Va. 1985) (угода про розпорядження влас

ністю, що передбачала як шлюбну підтримку довічні виплати дружині, була чинною в письмовій формі;

неловідомлений намір чоловіка припинити виплати після її заміжжя не складав частину контракту).

25 Id., § 206.

26 Id., § 203(a).

7 Id., § 203(d).

28 Id., §202(1).

Договірне право 363

це положення, прийнятне за даних обставин, висувається судами»29. Такі висунуті судами положення звичайно стосуються предмета, про який сторони ніколи навіть не думали. Прийнятним є таке висунуте положення, з яким погоджуються обидві сторони, або таке, що відповідає комерційним зразкам справедливості. Наприклад, коли особа наймає маляра для фарбування будинку, але сторони не розглянули питання про ціну, суд може внести положення про «прийнятну ціну» і визначити її як звичайну плату маляру. При вирішенні питання про висунення справедливого положення суд ураховує торгові звичаї, хід виконання роботи, характер ділових відносин 3 .

У багатьох випадках суди не бажають висувати деякі типи положень договору, які в ньому відсутні. Наприклад, як правило, не подаються кількісні показники, оскільки вони звичайно мають суб'єктивний характер.