Поняття та класифікація договорів.

Розрізняють односторонні та двосторонні правочини. В односторонньому правочині виражається воля однієї особи (складання

70

Шіоніту, прийняття спадщини, відмова від прийняття спадщини).

Договір — двосторонній правочин, в якому виражена воля і горім, спрямована на виникнення, зміну або припинення цивільних Іірнн і обов’язків.

Класифікація договорів:

1. за розподілом прав і обов’язків римські юристи розрізняли оАносторонні та двосторонні (обопільні) договори. В односторонньому договорі один контрагент мав права, інший — обов’язки, у /іноеторонньому — обидва контрагенти мали права та обов’язки;
2. за характером визнання правом розрізняли контракти та Піікти. Контракти були формальними угодами і як такі були забезпечені позовним захистом. Пакти визнавалися неформальними, хоча (І .шконними, угодами і не забезпечувалися судовим захистом. Згодом частина пактів одержала преторський захист;
3. за наявністю вигоди у контрагентів розрізняли оплатні та Орпоплатні договори. Оплатний договір був вигідний для обох кон- I регентів, а безоплатний — тільки для одного з них;
4. залежно від форми укладання та моменту початку дії серед Контрактів розрізняли вербальні, літеральні, реальні, консенсу- П/ІЬНІ та безіменнідоговори;

Гgt;) за наявністю правової мети розрізняли абстрактніта каудальнідоговори. В абстрактному договорі правова мета присутня, яле нона не демонструється явно (наприклад, абстрактний характер Носить розписка). В каузальному договорі мета є очевидною для усіх (ниприклад, метою договору купівлі-продажу є оплатне придбання Права власності на визначену річ).

Г). Зміст договору.

Зміст договору мав декілька компонентів:

1. конститутивні (необхідні) елементи — згода сторін, предмет та підстави (мета — causa) договору.
   Без необхідних елементів Немає самого договору. Наприклад, у договорі купівлі-продажу необхідними елементами є згода продавця передати, а покупця — прий- Іін ги річ. Предметом договору є товар з визначеною ціною. Підста- Ноіо договору є намір покупця придбати певну річ у власність;
2. природні (звичайні) елементи включалися до змісту договору і нолі сторін і не були необхідними, хоча й характерними для певного виду договорів. Наприклад, у договорі купівлі-продажу таким елементом могла бути доставка товару додому;
3. акцидентальні (випадкові) елементи договору не були харак- герними для певного договору. Вони конкретизували різні обставини никонання договору. До них відносять терміни (dies) і умови (conditio):

• термін пов’язує початок або припинення дії договору з майбутньою подією, що обов’язково відбудеться. Наприклад, термін виконання визначається точною календарною датою;
• умови пов’язують початок або припинення дії договору з майбутньою подією, яка може відбутися, а може і не відбутися. Першу групу умов називають відкладальними (суспензивними), а другу — скасувальними (резолютивними). Наприклад, продавець укладає з покупцем договір про продаж вантажу імпортної пшениці, якщо судно прибуде в порт. Прибуття судна є суспензивною умовою.

6. Порядок укладання договору.

Укладання договору представляє собою процес, хоча не завжди довгий. Цей процес має дві стадії;

1. оферту — пропозицію укласти договір, яку робить зацікавлена сторона;
2. акцепт— прийняття оферти контрагентом.

За загальним правилом, договори укладалися особисто. Але згодом виникла необхідність у представництві при укладанні договору. Представництво — правовідносини, коли одна особа діє на користь і від імені іншої.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1. Прокласифікуйте за всіма підставами договори позики і купівлі-продажу.
2. Вітеллій домовився з Люціем про викрадення рабині, яка перебувала у власності Антонія.

Яка умова дійсності правочину не дотримана?

3. Тицій та Юлій уклали договір майнового найму, відповідно до якого Юлій буде займати квартиру до повернення з подорожі сина Тиція.

З якою умовою укладено договір?

• 4.
  Люцій продав Тицію золоту вазу, що на перевірку виявилася виготовленою з електру (сплаву золота і срібла).

Чиє підстава для визнання правочину нікчемним?

• 5. Люцій був аматором риболовлі. Тицій запропонував купити йому віллу зі ставком, у якому нібито було багато риби. У намічений для огляду вілли день Тицій зігнав до ставка своїх рабів, що закидали до нього сітки та вудки, імітуючи жваву риболовлю. Люцій купив маєток і незабаром з’ясував, що в ставку ніколи не було риби.

Чи є підстава для визнання правочину нікчемним?

72

ПЛАН СЕМІНАРУ

1. Поняття, види й умови дійсності правочинів.
2. Помилки при укладанні правочинів.
3. Вади волі при укладанні правочинів.
4. Поняття і класифікація договорів.

й,              Зміст договору.

в,              Порядок укладання договору.

Джерела та література до заняття

Законьї XII таблиц (таблицьі VII, VIII, XII). Институции Гая (кни- Ій 111)// Памятники римского права: Законьї XII таблиц. Институции Гни. Дигестьі Юстиниана. — М.: Зерцало, 1997. — С. 9-13, 15, 85-118.

Макеев В. В., Головко А. Г.Частное право Древнего Рима: Учеб- НОР нособие. — 2-е изд., перераб. и доп. — Ростов н/Д: Издатель- ІКИЙ центр «МарТ», 2002. — С. 89-95.

Новіщкий И. Б.Римское право. — М.: Теис, 1996. — С. 120-139, ' 157-202.

Омельченко О. А.Римское право: Учебник. — 2-е изд., испр. и доп, — М.: ТОН-Остожье, 2000. — С. 175-180.

Орач Є. М., Тищик Б. Й.Основи римського приватного права: Курс лекцій. — К.: Юрінком Інтер, 2000. — С. 183-194.

Підопригора О. А., Харитонов Є. О,Римське право: Підручник.

• К.: Юрінком Інтер, 2003. — С. 366-375.

Харитонов Е. О.Основи римского частного права. — Ростов-н/Д: Феникс, 1999. — С. 205-208, 219-230.

Хутьіз М. X. Римское частное право. — М.: Бьілина, 2000. — Г, 99-101.

Черниловский 3. М.Римское частное право: Злементарньш курс.

М.: Юрист, 2000. — С. 140-150.