В. Виконання та виправдання за невиконання1. Порядок виконання

В ідеалі договірні сторони повинні виконувати свої зобов'язання одночасно. Такий порядок, якому надається перевага, забезпечує задоволення сподівань обох сторін, оскільки кожна з них може призупинити виконання договору до того часу, поки не буде впевнена в тому, що друга сторона його виконуватиме.

У багатьох випадках для сторін непрактично виконувати свої зобов'язання одночасно. Таке становище має місце, коли виконання угоди однією стороною потребує більше часу, ніж другою. Особливо це стосується будівельних контрактів, згідно з якими зобов'язанням будівельника є здача завершеного будинку, а власника — заплатити за будівництво. Разом з тим будівельник може зажадати одночасного виконання зобов'язань шляхом виплати грошей за виконану роботу в за-значені терміни. Також широко застосовується практика, коли одна сторона виконує своє зобов'язання першою, покладаючись на обіцянку другої сторони виконати своє у більш пізній строк. Таке часто трапляється, коли одна сторона має меншу владу на ринку і у неї немає іншого вибору, ніж діяти першою, або сторони вже мали справу одна з одною і одна з них бажає виконувати своє зобов'язання першою.

2. Умови та обов'язки

Хоча договірна сторона повинна виконувати своє зобов'язання, це зобов'язання може мати умовний характер. Умова є подією, що не обов'язково відбувається, але повинна відбутися (виключаючи ситуації, коли її відсутність має виправдання), перш ніж виконання котрактного зобов'язання стане належним ЗІ. Сторона, вико-нання зобов'язання якої обумовлене, може не виконувати обіцяну нею дію доти, поки відповідна умова не буде задоволена.

Явна умова. Коли сторони погодилися на певну умову (прямим чи непрямим чином), то вона є явною умовою.

29 Restatement § 204. Див. Barco Urban Renewal Corp. v. Housing Authority, 674 F.2d 1001, 1007 (3d. Cir. 1982) (вважалося, що право першого вибору має діяти протягом прийнятного з комерційного погляду часу, коли термін контракту ше не обумовлений).

Див., напр., Columbia Nitrogen Corp. v. Royster Co., 451 F.2d 3 (4th Cir. 1971) (свідчення, що дали змогу покупцям фосфатів проігнорувати обумовлені в контракті мінімальні кількості, мали бути прийняті судом).

31 Restatement § 224.

364 Розділ X

50 000 дол. під певну відсоткову ставку. Коли банк відмовляється позичити цю суму під певний відсоток, обов'язок покупця щодо виконання угоди («закрити угоду») не виникає. Перш ніж покупець стане її виконувати, має бути досягнуто чіткої згоди щодо явної умови. Так, навіть коли банк погодився позичити 49 000 дол. під певний відсоток і продавець згоден на окрему домовленість щодо залишкових 1000 дол., покупець не зобов'язаний розпочинати виконання угоди .

Презумпція щодо втрати права на компенсацію. Коли одна сторона не зобов'язана виконувати угоду через те, що її умова не задоволена, а друга сторона виконала угоду або значною мірою покладається на даний контракт, то виконуючій стороні буде відмовлено в компенсації. Така остаточна відмова у компенсації називається «втратою права на компенсацію». Це неприємний результат, і суди звичайно намагаються уникнути подібної ситуації, застосовуючи для цього різні засоби. Де це можливо, суд дає таку інтерпретацію формулюванням контракту, щоб не застосовувати умову. Коли ж умова чітко проглядається, в результаті чого компенсація може бути втрачена, суд прагне уникнути такої ситуації, визнавши, що дана умова задоволена. Наприклад, в одній угоді, пов'язаній зі страхуванням сейфа власника магазину, було передбачено, що страхова компанія має виплатити збитки, завдані в результаті крадіжки зі зломом, за умови насильницького проникнення до сейфа, засвідченого «видимими слідами, що залишили інструменти, вибухові речовини, електрика або хімічні речовини на зовнішній поверхні дверцят сховища або сейфа...».

Звільнення від умов. Сторона може бути звільнена від виконання умови, якщо неправильна поведінка другої сторони завадила такому виконанню. Коли невиконання даної умови має виправдання, друга сторона, чиє виконання обумовлене, повинна виконувати своє зобов'язання, незважаючи на той факт, що дана умова незадоволена. Наприклад, племінник дає згоду на проживання зі своїм дядьком і довічне піклування про нього в обмін на одержання виплати після смерті дядька. Племінник виконує свою частину угоди протягом кількох років, і весь цей час дядько постійно пиячить і ображає його. Тим самим дядько спонукає племінника піти від нього 34. В результаті племінник все ж отримає винагороду згідно з угодою, хоча він і не піклувався про дядька до його смерті. Умова (довічне піклування), згідно з якою дядько мав виконувати своє зобов'язання, не була задоволена через невідповідну його поведінку, так що її невиконання племінником виправдане і зобов'язання дядька повинно виконуватися навіть без задоволення даної умови .

Відмінність між умовою та обов'язком. Умова відрізняється від обов'язку. Останній випливає з обіцянки, і порушення її дає другій стороні підставу для дії, спрямованої на компенсацію за завдану шкоду. Наприклад, страхова угода передбачає, що власник будинку повинен сповіщати страхову компанію про будь-яку пожежу в своєму будинку протягом семи днів після того, як вона сталася. В іншому разі він порушить контракт. Страхова компанія може вчинити позов за збитки, заподіяні таким порушенням (коли вони мали місце), але все ж повинна виконати своє зобов'язання, тобто виплатити обумовлену угодою суму страховки. Проте, якщо угода передбачала, що страховка буде виплачуватися тоді і тільки тоді, коли власник сповістить про пожежу в семиденний термін, має місце умова.

32 Див. Luttinger v. Rosen, 316A. 2d 757 (Conn. 1972).

33 Див. Ferguson v. Phoenix Assurance Co., 370 P.2d 379 (Kansas 1962).

34 Див. Barron v. Cain, 4 S.?.2d 618 (N.C. 1939).

Інший спосіб аналізу поведінки дядька полягає в тому, що він порушив непряму обіцянку щодо співробітництва. А оскільки це порушення має матеріапьний характер, воно звільняє племінника від зобов'язання і надає йому право на компенсацію за порушення угоди.

Договірне право 365

проінформує страхову компанію про пожежу у семиденний строк, остання не зобов'язана виплачувати йому страхову суму .

Конструктивні умови. Зобов'язання однієї із сторін угоди не обов'язково має зумовлювати явним чином дію другої сторони. При відсутності принципу «конструктивних умов» одна сторона повинна була б виконувати своє зобов'язання навіть тоді, коли друга не виконала своє. Починаючи з XVIII ст., суди визнавали несправедливими дії однієї сторони, яка в умовах порушення контракту чинила позов, щоб спонукати другу сторону виконувати своє зобов'язання. У відповідь вони почали вводити умови в угоди, де сторони іншим чином не приходили до згоди 37. Так, коли А і Б мають договір і їх зобов'язання за цим договором можуть виконуватись одночасно, виконання зобов'язання А не обов'язкове, поки Б не почне виконувати своє зобов'язання 38.

Очевидним результатом принципу «конструктивних умов» є те, що він може створити несправедливу ситуацію, коли виконання зобов'язання А потребує більше часу, ніж Б. У цьому разі від А вимагатимуть закінчення роботи до того, як Б виконає своє зобов'язання. Через це даний принцип піддавався критиці. Така ситуація фактично зумовлена тим, що від сторони, виконання зобов'язання якої потребує більше часу, вимагається продовження кредиту іншій стороні. Наприклад, робітник, найнятий на літній сезон, міг би опинитись у становищі, коли він не одержить платні до кінця сезону, оскільки передача грошей займає менше часу, ніж праця протягом літа. Проте наймач, згідно з узгодженим контрактом, не повинен платити робітникові раніше, ніж буде виконано усю роботу .