<<
>>

Ж. Передача майна після смерті власника

Права на нерухоме та рухоме майно передаються після смерті власника 57. Передача, або ще «успадкування», може здійснюватися через «заповіт» або без нього .

1. Передача майна за заповітом

Особа пише заповіт, і майно, яке їй належить на момент смерті, переходить до осіб, вказаних у документі.

Якщо передається нерухоме майно, тоді бенефіціари називаються «спадкоємцями нерухомості за заповітом»; якщо ж передається персональне майно, тоді вони називаються «легатаріями».

Особа, що заповідає (пише заповіт), може вказувати, хто, за її бажанням, отримає майно. Формальності щодо належного виконання заповіту регулюються законами штату. Закони вимагають, щоб заповідач був «компетентним» (щоб він розумів, що робить). Заповіт складається у письмовій формі, підписується особою, що заповідає. її підпис засвідчується, принаймні, двома свідками . Заповіт може бути змінений чи анульований заповідачем у будь-який час протягом життя. Зміни

54 Див. 11 U.S.C.A. § 544 UCC; § 9-301 (1)(b).

55 Див: 26 U.S.C.A. §§ 6321-6323. , , г .- ...,..' . ....

56 Див. UCC,§ 9-310. " г ' '¦¦¦¦'¦ '¦-'¦ •¦¦¦¦ -

Для отримання інформації стосовно заповітів та передачі за заповітом див. William M. McGovern, Jr., Sheldon F. Kurtz & Jan Ellen Rein. Hornbook on Wills, Trusts and Estates (West 1988); Mark Reutlinger. Wills, Trusts and Estates: Essential Terms and Concepts (Little, Brown 1993); Robert L. Mennell. Wills and Trusts in a Nutshell, 2d ed. (West 1994), а також Uniform Probate Code, Official Text with Comments, 11th ed. (West 1994)

Заповіт — це документ, у якому власник вказує, кому буде належати власність після його смерті.

Свідки взагалі не повинні мати відношення до отримання будь-якого майна за заповітом. Якщо свідок є зацікавленою стороною, заповіт вважається недійсним.

426 Розділ Ш

до заповіту часто оформляються додатковим документом, який називається «коди-ціл».

Кодиціл чи будь-яка зміна у заповіті робиться з дотриманням таких же формальностей, що і оригінал заповіту.

Для заповідача існує одне обмеження." він не може залишити свого чоловіка (жінку) без нічого. Як правило, закони штатів дозволяють чоловікові (жінці) отримувати одну третину власності заповідача, навіть якщо він призначив меншу частину. Рішення взяти «встановлену законом частину» майна, а не вказану у заповіті ще називають «прийняття рішення проти заповіту». Встановлена законом частина, «вибрана частина»,— спроба законодавця захистити жінку, економічний добробут якої часто повністю залежить від бажань її чоловіка.

Після смерті заповідача за розподілом його майна наглядає спеціальний суд. Він називається «судом зі спадкоємних справ та утвердження заповітів». Такі суди існують у всіх штатах, хоча вони інколи мають різні назви. Суди зі спадкоємних справ та утвердження заповітів відповідають за те, щоб власність заповідача була швидко розподілена, а всі борги сплачені. Процес нагляду та утвердження розподілу називається «утвердженням заповіту судом» або «утвердженням майна судом». Коли справа стосується заповіту, суд призначає «судового виконавця» для нагляду за процесом розподілу майна. Судовий виконавець несе персональну відповідальність за те, щоб усі борги були виплачені, а майно розподілене між відповідними особами.

2. Успадкування майна особи, яка не залишила заповіту

Якщо небіжчик не залишив заповіту, майно переходить до спадкоємців через «успадкування майна особи, що не залишила заповіту». Як і у випадку успадкування майна за заповітом, суд зі спадкоємних прав та утвердження заповітів наглядає за процесом розподілу майна померлого. Суд призначає «адміністратора» для нагляду за розподілом та процесом виплати боргів. Обов'язки адміністратора такі ж, як і судового виконавця.

Майно особи, що помирає, «без заповіту» переходить до «спадкоємців за законом» . Такі спадкоємці встановлюються переважно за законами штату. У кожному штаті вони різні, але в них чітко витримується правило розподілу майна: члену подружжя, який залишився, дітям, а за їх відсутністю батькам. Закони штату, що регулюють «успадкування без заповіту», дотримуються моделі: одна третина майна небіжчика переходить до іншого члена подружжя, дві третини — до дітей. Однак один із подружжя фактично отримує набагато більше, ніж це передбачено формальностями. Справа в тому, що більшість важливого майна небіжчика — дім, банківські рахунки, акції та облігації — є спільною власністю з правами успадкування чоловіком і жінкою. Тому це все перейде до члена подружжя, котрий залишився після смерті одного з них. Воно не включається до майна небіжчика.

<< | >>
Источник: В. БЕРНХЕМ. ВСТУП ДО ПРАВАТА ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ США. Київ - 1999. 1999

Еще по теме Ж. Передача майна після смерті власника:

  1. Про козацькі грунти, що лишилися після смерті, і про козацьких жінок, як їм бути після смерті своїх чоловіків, козаків.
  2. Про козацькі дідичні, батьківські, куплені, й вислужені, й надані грунти та всілякі маєтки і пожитки, щоб після смерті чоловіка незмінно володіли всім тим козацька жінка та діти; жінки козацькі після смерті своїх чоловіків звільняються від усіляких наруг, доки не вийдуть заміж: коли вийдуть за козаків, лишатимуться знову при козацьких вольностях, коли ж посягнуть за мужиків, то підлягатимуть міській повинності; тут-таки про козаків, котрі живуть у духовних маєтностях.
  3. Про вибрання гетьмана після гетьманової смерті.
  4. Про вибрання нового гетьмана після гетьманової смерті чи в якомусь іншому випадку, також про військові клейноди, тобто прапор, булаву, печатку і литаври.
  5. Після смерті будь-якого монарха новий монарх, постановлений на місце вмерлого, повинен послати своїх послів до другого монарха для непорушного утвердження постановленого миру й спокою; це саме має учинити через своїх послів і другий монарх.
  6. Стаття 388. Незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описано чи підлягає конфіскації
  7. Про виправу до Нестервара полковників Ганжі й Остапа; про те, як відкупився Нестервар; про винищення нестерварських жидів; про взяття Нестервара та інших тамтешніх міст; про страх поляків і про \їхню втечу; про заміряння козацьких кордонів по річку Горинь; про дбалість примаса Віцерекса після смерті короля Владислава; про новопризначених гетьманів.
  8. С.268-271. исключительными правами, целиком посвящены их передаче или созданию объектов и передаче прав на их
  9. допомагав сватові; про нове звідомлення Хмельницького Порті на Ракочого і його союзників; про турецькі війська, які мали прибути до Хмельницького; про заповільну допомогу Хмельницького сочавським обложенцям і про смерть у Сочаві Хмельниченка; про незгоду в козацькому війську після Хмельни- ченкової смерті в Сочаві; про господарів рішенець; про рушення поляків із Гусятина до Кам’янця; про королівський рішенець щодо Сочави і про рушення його з-під Кам’янця до Жванця; про послання з-під Жванця соча
  10. П. Под передачей организации эфирного или кабельного вещания как объектом смежных прав понимается передача, созданная самой
  11. 5.4. Права, що надаються власнику акцій
  12. Припинення права користування членами сім'ї житлом власника
  13. 17. Власники підприємств, установ, організацій як суб'єкти трудового права.
  14. 89. Реєстрація смерті.
  15. Стаття 157. Порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам
  16. Підстави виникнення житлових правових стосунків між власником та членами сім'ї
  17. Підстава припинення трудового договору з ініціативи власника
  18. 64. Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам та втрат сільськогосподарського виробництва.
- Административное право зарубежных стран - Гражданское право зарубежных стран - Европейское право - Жилищное право Р. Казахстан - Зарубежное конституционное право - Исламское право - История государства и права Германии - История государства и права зарубежных стран - История государства и права Р. Беларусь - История государства и права США - История политических и правовых учений - Криминалистика - Криминалистическая методика - Криминалистическая тактика - Криминалистическая техника - Криминальная сексология - Криминология - Международное право - Римское право - Сравнительное право - Сравнительное правоведение - Судебная медицина - Теория государства и права - Трудовое право зарубежных стран - Уголовное право зарубежных стран - Уголовный процесс зарубежных стран - Философия права - Юридическая конфликтология - Юридическая логика - Юридическая психология - Юридическая техника - Юридическая этика -