Ж. Передача майна після смерті власника

Права на нерухоме та рухоме майно передаються після смерті власника 57. Передача, або ще «успадкування», може здійснюватися через «заповіт» або без нього .

1. Передача майна за заповітом

Особа пише заповіт, і майно, яке їй належить на момент смерті, переходить до осіб, вказаних у документі.

Особа, що заповідає (пише заповіт), може вказувати, хто, за її бажанням, отримає майно. Формальності щодо належного виконання заповіту регулюються законами штату. Закони вимагають, щоб заповідач був «компетентним» (щоб він розумів, що робить). Заповіт складається у письмовій формі, підписується особою, що заповідає. її підпис засвідчується, принаймні, двома свідками . Заповіт може бути змінений чи анульований заповідачем у будь-який час протягом життя. Зміни

54 Див. 11 U.S.C.A. § 544 UCC; § 9-301 (1)(b).

55 Див: 26 U.S.C.A. §§ 6321-6323. , , г .- ...,..' . ....

56 Див. UCC,§ 9-310. " г ' '¦¦¦¦'¦ '¦-'¦ •¦¦¦¦ -

Для отримання інформації стосовно заповітів та передачі за заповітом див. William M. McGovern, Jr., Sheldon F. Kurtz & Jan Ellen Rein. Hornbook on Wills, Trusts and Estates (West 1988); Mark Reutlinger. Wills, Trusts and Estates: Essential Terms and Concepts (Little, Brown 1993); Robert L. Mennell. Wills and Trusts in a Nutshell, 2d ed. (West 1994), а також Uniform Probate Code, Official Text with Comments, 11th ed. (West 1994)

Заповіт — це документ, у якому власник вказує, кому буде належати власність після його смерті.

Свідки взагалі не повинні мати відношення до отримання будь-якого майна за заповітом. Якщо свідок є зацікавленою стороною, заповіт вважається недійсним.

426 Розділ Ш

до заповіту часто оформляються додатковим документом, який називається «коди-ціл».

Для заповідача існує одне обмеження." він не може залишити свого чоловіка (жінку) без нічого. Як правило, закони штатів дозволяють чоловікові (жінці) отримувати одну третину власності заповідача, навіть якщо він призначив меншу частину. Рішення взяти «встановлену законом частину» майна, а не вказану у заповіті ще називають «прийняття рішення проти заповіту». Встановлена законом частина, «вибрана частина»,— спроба законодавця захистити жінку, економічний добробут якої часто повністю залежить від бажань її чоловіка.

Після смерті заповідача за розподілом його майна наглядає спеціальний суд. Він називається «судом зі спадкоємних справ та утвердження заповітів». Такі суди існують у всіх штатах, хоча вони інколи мають різні назви. Суди зі спадкоємних справ та утвердження заповітів відповідають за те, щоб власність заповідача була швидко розподілена, а всі борги сплачені. Процес нагляду та утвердження розподілу називається «утвердженням заповіту судом» або «утвердженням майна судом». Коли справа стосується заповіту, суд призначає «судового виконавця» для нагляду за процесом розподілу майна. Судовий виконавець несе персональну відповідальність за те, щоб усі борги були виплачені, а майно розподілене між відповідними особами.

2. Успадкування майна особи, яка не залишила заповіту

Якщо небіжчик не залишив заповіту, майно переходить до спадкоємців через «успадкування майна особи, що не залишила заповіту». Як і у випадку успадкування майна за заповітом, суд зі спадкоємних прав та утвердження заповітів наглядає за процесом розподілу майна померлого. Суд призначає «адміністратора» для нагляду за розподілом та процесом виплати боргів. Обов'язки адміністратора такі ж, як і судового виконавця.

Майно особи, що помирає, «без заповіту» переходить до «спадкоємців за законом» . Такі спадкоємці встановлюються переважно за законами штату. У кожному штаті вони різні, але в них чітко витримується правило розподілу майна: члену подружжя, який залишився, дітям, а за їх відсутністю батькам. Закони штату, що регулюють «успадкування без заповіту», дотримуються моделі: одна третина майна небіжчика переходить до іншого члена подружжя, дві третини — до дітей. Однак один із подружжя фактично отримує набагато більше, ніж це передбачено формальностями. Справа в тому, що більшість важливого майна небіжчика — дім, банківські рахунки, акції та облігації — є спільною власністю з правами успадкування чоловіком і жінкою. Тому це все перейде до члена подружжя, котрий залишився після смерті одного з них. Воно не включається до майна небіжчика.