<<
>>

3. Проблема зворотної дії законів


Будь-яка система, де судові постанови є джерелом законотворчості, повинна враховувати проблему зворотної дії прийнятих правил40. Блекстоун та інші прихильники теорії незалежного існування права не порушували питання зворотної дії прийнятих правил.
На їх переконання, проголошення «нового» положення не змінює правову систему; воно лише показує, якою повинна бути дійсно правова система. Проте, якщо визнати, що впровадження нового правила на основі преце-дентних рішень справді змінює правову систему, виникає питання про застосування нового правила до справ, які розглядалися раніше.
Найбільша складність під час розгляду цього питання пов'язана з застосуванням нового правила до осіб, які проходять по інших справах. Нові рішення судів Сполучених Штатів мають лише частковий ефект зворотної дії41. Впроваджуючи такі рішення, судді спочатку визначають, якою мірою можна покладатися на вже існуючі положення та наскільки «нове правило відрізняється від правила, прийнятого раніше» 42. Найбільш типовою схемою використання нового правила є його застосування до учасників справи, на основі якої він був прийнятий, до учасників інших справ, не закінчених на момент впровадження цього правила, до учасників справ, які розглядатимуться в майбутньому. Так вчинив Верховний суд Флориди у вже згадуваній справі Гоффман проти Джонс стосовно питання про необережність постраждалого .
Проте, якщо нове правило застосовується до учасників справи, на основі якої він був прийнятий, то в принципі можна говорити про його зворотну дію. Перегляд судового рішення по справі і сама подія, яка стала причиною судового позову і самого судового процесу, часто розділяються певним проміжком часу (інколи в кілька років). Якщо правила розгляду справи у суді змінюються, особливо, коли нове правило анулює попередні положення, його застосування до учасників справи, які й уявлення не мали про нововведення, може розцінюватись ними як несправедливість 44. За таким принципом небагато правил, прийнятих на основі преце-дентних рішень суду, матимуть ефект зворотної дії, і навіть сторона, яка виграє справу, не може скористатися цим новим правилом . Та й на практиці він застосовується досить рідко, тому що породжує багато суперечок. Адже факт, що без визначеної перспективи відстояти свої інтереси під час судового процесу ніхто не бажатиме зміни законів, і правова система перестане розвиватися. Сьогодні переважає думка, що сторона, яка виграла справу, повинна скористатися новим законом. Це є необхідною вимогою до системи прецедентного права .
Проте не слід переоцінювати серйозність цієї проблеми. Як зазначалося вище, принцип stare decisis не дозволяє вносити кардинальні зміни до правової системи.
40 Зворотна дія законів є проблемою загального права, де норми приймаються лише суддями, але це проблема і прецедентного права, коли воно інтерпретує законодавчі акти по-новому і особливо коли прецедентне право інтерпретує Конституцію.
Англійські суди загалом дотримуються принципу повної зворотної дії. Але суди в Англії більш суворо дотримуються правила stare decisis і взагалі не такі активні, як американські суди, що зменшує упереджене ставлення до зворотної дії нових законів. Див.
Atiyah & Summers, at. 147—148. ^Desist v. United Stares, 394 U.S. 244 (1969). Див. додаток.
44 Палкий прибічник кодифікації права Дж. Бентам (J. Bentham) давав своєрідну відповідь на
питання про те, як судді творять загальне право: «Чи знаєте ви, як вони його творять? Так само, як людина
визначає правила поведінки для свого собаки. Коли ваш пес робить щось таке, від чого ви його хочете
відвадити, ви чекаєте, поки пес це зробить, а потім караєте. Таким чином ви визначаєте правила
поведінки для свого собаки, і таким же чином судді творять право для вас і для мене». Jeremy Bentham,
Truth v. Ashhurst, 5 Works 233, 235 (W. Tait, Edinburgh 1923) (перша публікація 1838 p.).
45 Див. Great Northern Ry. Co. v. Sunburst Oil & Refining Co., 287 U.S. 358 (1932) ( ухвалення рішення
Верховного суду Монтани стосовно надання новому закону юридичної сили у майбутньому, але разом
з тим відмова позовникові скористатися ним).
46 Див. Small v. Denno, 388 U.S. 293 (1967). Інші заперечення принципу набуття новим законом
юридичної сили лише у майбутньому розглядаються у праці Reynolds (виноска 22) § 4.29.
Методологія права 53
Суд повинен прийняти рішення: чи такі аргументи, як передбачуваність, точність, відповідність істині та ефективність на користь чинному законові, можуть протистояти судовому рішенню у прецедентній справі чи ні. Навіть якщо правова система зазнає певних змін, більшість цих змін, зумовлених прецедентними рішеннями, є, по суті, лише доповненнями і не викликає здивування.
Хоча принцип зворотної дії закону у судовому законотворенні і може вважатися недоліком правової системи, проте існує багато доказів того, що користь від гнучкості такого принципу переважає будь-які ускладнення від його застосування. Правила, створені суддями, можуть застосовуватися у різних випадках, передбачити які не здатний навіть найрозумніший законодавець. Таким чином, судді можуть коригувати закони, які вже існують, або й взагалі змінювати їх, якщо вони призводять до неправильних рішень.
Як правило, кожна більш-менш значна судова «помилка» стає причиною змін законодавства .
Необхідно також зазначити, що питання зворотної дії законів є не меншою проблемою і для системи, яка грунтується на федеральному законодавстві чи законодавстві штату. Справа знову ж таки в тому, що «інтерпретації» законодавчих актів можуть змінюватися. Якихось 40 слів французького Цивільного кодексу стосовно цивільних правопорушень не завжди могли допомогти особам, які постраждали від плутанини у нормах французького цивільного права, прийнятих судовою владою. Коли у цивільних справах, які розглядалися французьким судом, рішення виносилися на основі змінених суддями правил, сторони, що брали участь у процесах, були не менш здивовані, ніж відповідач у справі Гоффман проти Джонс .
<< | >>
Источник: В. БЕРНХЕМ. ВСТУП ДО ПРАВАТА ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ США. Київ - 1999. 1999

Еще по теме 3. Проблема зворотної дії законів:

  1. § 1. Проблема визначення місця сімейного права в системі права
  2. § 1. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі
  3. 2.2. Структура юридичногоконфлікту
  4. УГОЛОВНЫЙ ЗАКОН И ЕГО ПРИМЕНЕНИЕ
  5. 3. Проблема зворотної дії законів
  6. 2. Різні підходи до вибору законів у штатах
  7. ТЕМА 12. СИСТЕМА НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ ТА ЇХ СИСТЕМАТИЗАЦІЯ
  8. Особливості післявоєнної відбудови та стабілізації. Країни Західної Європи та Північної Америки у другій половині XX ст.
  9. Розділ IX. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
  10. 4.3. Залучення робочої сили
  11. Нормативне закріплення принципу незворотності дії закону в часі в українському законодавстві
  12. Принцип незворотності дії закону в часі в рішеннях Конституційного Суду України
  13. Принцип незворотності дії закону в часі в рішеннях судів загальної юрисдикції
  14. Принцип незворотності в судовій практиці судів загальної юрисдикції по податкових спорах
  15. СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
  16. 1.1. Історія становлення й розвитку інституту переходу прав кредитора до третіх осіб і сучасний рівень дослідження проблеми
  17. Правові засади надання поліцейських послуг в Україні та місце серед них адміністративно-правового регулювання
  18. 1.1. Становлення та розвиток трудових прав людини
  19. 3.1. Механізм реалізації трудових прав та законних інтересів працівників
- Административное право зарубежных стран - Гражданское право зарубежных стран - Европейское право - Жилищное право Р. Казахстан - Зарубежное конституционное право - Исламское право - История государства и права Германии - История государства и права зарубежных стран - История государства и права Р. Беларусь - История государства и права США - История политических и правовых учений - Криминалистика - Криминалистическая методика - Криминалистическая тактика - Криминалистическая техника - Криминальная сексология - Криминология - Международное право - Римское право - Сравнительное право - Сравнительное правоведение - Судебная медицина - Теория государства и права - Трудовое право зарубежных стран - Уголовное право зарубежных стран - Уголовный процесс зарубежных стран - Философия права - Юридическая конфликтология - Юридическая логика - Юридическая психология - Юридическая техника - Юридическая этика -