Б. Регулювання пропозицій стосовно розпродажуцінних паперів1. Регулювання цінних паперів на федеральному рівні
Більшість статей федерального законодавства про відкриті корпорації регулюють процес випуску та розпродажу цінних паперів . Головною метою такого регулювання є захист інвесторів, які їх купують.
Це робиться двома шляхами. По-перше, корпорація, яка випускає акції, повинна публікувати достовірну інформацію про себе. На відміну від інших товарів цінні папери не мають еквіваленту і можуть випускатися в необмеженій кількості. Вартість цінних паперів залежить від рентабельності або перспектив організації, яка їх випускає. Тому правдива інформація про компанію дуже важлива для її інвесторів. По-друге, федеральні закони гарантують доступ до інформації всім акціонерам. Так, закон передбачає штраф для тих, хтоДив. Mark A. Sargent. Are Limited Liability Company Interests Securities?, 19 Pepperdine L. Rev. 1069, 1073 (1992).
87 IRS випустила перше правило з урахуванням умов штату Вайомінг. Див. Rev.Rul. 88-76, 1988-2
С.В.360.
88 Див. Sargent at. 1074-76, (виноска 86). . . \
Див. Morrissey v. Commissioner, 296. U.S. 344 (1935) and Treas.Reg. 301.7701-2(a)(2)-(3); Sargent, at 1076.
'° Див. Rev. Rul. 93-50, 1993-25 IRB 13 (West Virginia) and Rev.Rul. 94-30, 1994-19 IRB 6 (Kansas). 9 Див. Securities Regulation: Selected Statutes, Rules and Forms (West, 1995).
494 Розділ XV
використовує спеціальну внутрішню інформацію про корпорацію для продажу її цінних паперів.
Основні федеральні закони. Федеральне управління процесом реалізації цінних паперів почалося після краху фондової біржі в 1929 p., тобто після розвалу ринку цінних паперів . Закон про цінні папери (Securities Act — SA (1933 p.) та Закон про обмін цінних паперів (Securities Exchange Act — SEA (1934 p.) — основні федеральні нормативні документи в цій сфері. Хоча зазначені закони взаємопов'язані, вони по-різному впливають на ринок цінних паперів. Закон про цінні папери 93 в основному регулює випуск нових цінних паперів.
Він вимагає відкритої публікації всієї інформації про випуск «зареєстрованих звітів» і передачі їх потенційним покупцям. Закон про обмін цінних паперів 94 врегульовує розпродаж цінних паперів вже на відкритих ринках. SEA зобов'язує публікувати всю важливу інформацію для акціонерів, майбутніх покупців, для всіх корпорацій, які торгують акціями на біржах, а також для компаній з активами більше 5 млн. доларів та кількістю акціонерів не менше 500. Згідно із Законом 1934 р. створено федеральну Службу управління цінними паперами та Комісію з питань обміну цінних паперів, які на федеральному рівні відповідають за законодавче врегулювання процесів, пов'язаних з цінними паперами. Закон 1934 р. уповноважує SEC боротися з будь-якими проявами фальсифікації, шахрайства, пов'язаними із продажем та купівлею цінних паперів .Посилення управління цінними паперами. Порушення законів та правил обігу цінних паперів можуть переслідуватися у судовому порядку або в інший спосіб, визначений SEC. Щоб посилити контроль за обігом цінних паперів, переважно звертаються до суду. Для цього є відповідні федеральні закони і закони прийняті штатами.
Правило 10Ь-5. Правило 10Ь-5, встановлене SEC згідно з федеральним Законом 1934 p., служило базою для більшості судових справ про незаконні корпоративні повідомлення або приховування з боку корпорацій . Правило забороняє обнародування неправдивої інформації або приховування очевидних фактів стосовно продажу або купівлі будь-яких цінних паперів. Воно також унеможливлювало шахрайство, обман будь-якої особи в процесі підприємницької діяльності. Кожен акціонер мав право порушити справу про збитки. І відповідальність корпорації перед законом тут була досить значною, особливо якщо йшлося про виплату компенсації всім потерпілим акціонерам 97. Проте згодом після розвитку законодавчої бази в цій галузі Верховний суд вніс до правила деякі зміни, щоб не виникало бажання вдаватися до обману та фальсифікацій .
Внутрішня торгівля. Згадане вище правило 10Ь-5 використовувалось для розкриття фальсифікацій, приховувань інформації в проспектах, звітах, інших публікаціях, які б вплинули на рішення про купівлю та продаж цінних паперів.
Однак воно менш ефективне, коли йдеться про так звану «внутрішню торгівлю». Мається на увазі продаж-купівля цінних паперів особою, яка володіє конфіденційною внутрішньою інформацією про умови та діяльність компанії, що може вплинути на вартість цінних паперів. Ця ситуація знайшла своє відображення в низці адміністративних рішень та постанов судів, починаючи з 1960-х років. А кульмінацією тут була відома справа SEC проти техаської корпорації Гульф Сульфур92 Див. David L. Ratner. Securities Regulation in a Nutshell (West, 1992); Klark, §§ 17.1—17.5 (виноска 2).
93 Див. 15U.S.C.A. §§ 77a-77aa.
94 Див. 15 U.S.C.A. §§ -.. ¦..-,,¦.
78a—78hh-l.
95 Див. 15 U. S. C. A. 78j(b); 15 U. S. C. A. § 80a; 15 U. S. C. A. § 80b; 15 U. S.C. A. § 78aaa; 15
U.S.C.A. § 24.
96 Див. 11 C.F.R. § 240.10b-5; David L. Ratner. §§ 18—20, (виноска 92).
97 Див. розділ VII.
98 Див. Ernst & Ernst v. Носії/elder, 425 U.S. 185 (1976); Aaron v. Securities & Exchange Comm., 446 U.S.
Правове врегулювання підприємницької діяльності 495
(SECV v. Texas Egult Sulphur Corp.)". У корпорації Гульф Сульфур службовці придбали багато акцій, ознайомившись з потрібною інформацією ще до її публічного оголошення. А мова йшла про гарні перспективи дослідного буріння свердловин на землях власної нафтогазової компанії. Суд змушений був визнати факт порушення правила ЮЬ-5 і покарати винних осіб.
Згідно з правилом ЮЬ-5 відповідальність за такі дії несе особа, яка за своїми службовими обов'язками може «розкривати або приховувати» внутрішню інформацію. Насамперед це стосується службовців і працівників самої корпорації — продавця акцій. Так, у справі Чіареллі проти США (Chiarella v United States)1 суд встановив, що підсудний, який отримував і використовував у своїх інтересах конфіденційну інформацію стосовно цінних паперів, працюючи друкарем у фірмі, не може бути звинувачений. Чіареллі зазнав громадського осуду. У цьому зв'язку слід згадати і «теорію розтрат або незаконного надбання».
Згідно з нею особа, не перебуваючи в штаті компанії — продавця акцій, все-таки може відповідати за торгівлю внутрішньою інформацією, якщо вона здобула її шляхом порушення зобов'язань перед роботодавцем, який є власником такої інформації, і не отримує ніяких прибутків з неї. Так, газетний репортер, який регулярно отримував від власника газети внутрішню інформацію і поширював її під час продажу цінних паперів, поніс відповідальність .«Розповсюджувачі конфіденційної інформації» — це особи, не зайняті в корпорації, але «розповсюджують» її внутрішню інформацію, використовуючи її в своїх корисливих цілях. Якщо такі особи отримують з цього користь, грошову або непряму (наприклад, «підвищення репутації»), то вони несуть за це відповідальність
У 1980-х роках Конгрес зобов'язав SEC посилити контроль за продажем внутрішньої інформації корпорацій. Були збільшені штрафи за таку діяльність. Одержані кошти дали змогу забезпечити 10 % субсидій, які виплачувались як відшкодування 103.
Інші санкції проти розповсюджувачів внутрішньої інформації. Параграф 16 Закону 1934 р. передбачає суворі санкції проти розповсюджувачів внутрішньої інформації . Правило 16(b) покликане покласти край торгівлі внутрішньою інформацією. Воно передбачає накладення штрафу на нестійкі, швидко зароблені прибутки — прибутки від операцій з цінними паперами за 6-місячний період, які отримують службовці, директори і які сягають 10 % акцій корпорації. Компанія або акціонер в таких випадках можуть порушити справу. Однак доведення активного використання звинуваченим внутрішньої інформації ще не є підставою для відшкодування. На відміну від порушень правила ЮЬ-5, більшість порушень правила 16(b) не тягнуть за собою ніяких санкцій, бо вважаються ненавмисними. При цьому встановлюється лише факт купівлі-продажу (послідовність слідування не має значення) одного й того ж цінного паперу протягом 6-місячного періоду та прибутку, обсяги якого встановлюються досить ліберальним методом обліку. Суб'єкти, які потенційно підпадають під дію правила 16(b), повинні звітувати про свою торгівлю перед SEC, публікувати ці звіти.
Це значно полегшує виявлення та доведення правопорушень. Деякі адвокати фактично тільки на цьому й заробляють. Проглядаючи звіти SEC, вони визначають корпорації, де має місце незаконна торгівля, і при необхідності порушують справу від імені корпорації. Незаконні прибутки порушників перераховуються, сплачуються корпорації, а адвокату позовника нараховується відповідна винагорода 105.99 Див. 401 F.2d 833 (2 d Cir. 1968); 394 U.S. 976 (1969); Див. також Clark. §§ 8.9.-8.10.
100 Див. 445 U.S. 222 (1980).
101 Див. United States v. Carpenter, 791 F.2d 1024 (2nd Cir.1986); 484 U.S.19 (1987).
102 Див. Dirks v. SEC, 463 U.S. 646 (1983).
103 Див. Insider Trading Sanctions, of 1984, 15U.S.C.A. § 78u-l.
'°4 Див. 15 U.S.C.A. § 78 p., а також Ratner, § 16.
При такому судочинстві більше матеріально зацікавлений адвокат, ніж клієнт. Див. Magida v. Continentnal Can Co., 176 F. Supp. 781 (S.D.N.Y. 1956).
496 '¦ Розділ XV
2. Закони штатів «блакитне небо»
Кожен штат має законодавство, яке регулює пропозиції та продаж цінних паперів в його межах. Такі закони називають «блакитне небо» . Як і федеральні законодавчі акти, закони «блакитне небо» регулюють дії емітентів та продавців цінних паперів, вони включають статті, що передбачають карну відповідальність за шахрайство. Як правило, ці закони починають діяти там, де не застосовуються федеральні закони. Вони, зокрема, вимагають реєстрації та уточнення цінних паперів і т. ін., а можуть навіть заборонити торгівлю цінними паперами. Закони «блакитне небо» в кожному штаті мають свою специфіку, хоча в основному всі вони подібні до Уніфікованого закону про цінні папери (Uniform Securities Act), який діє в ЗО штатах
Судочинство на основі законів «блакитне небо» не так поширене, як з приводу порушень правил ЮЬ-5 або 16(b). Однак судочинство «блакитне небо» розвивається, оскільки Верховний суд в останні роки обмежив дію федерального правила ЮЬ-5.
Еще по теме Б. Регулювання пропозицій стосовно розпродажуцінних паперів1. Регулювання цінних паперів на федеральному рівні:
- Рівні колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин.
- Б. Регулювання фахової діяльності 1. Спір про регулювання практики
- 33. Правове регулювання ринку капіталу. Особливості правового регулювання ринку капіталу для суб'єктів АП.
- 5.15. Реєстрація випуску цінних паперів
- Виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів
- 32. Правове регулювання ринку праці. Особливості правового регулювання ринку сільськогосподарської робочої сили.
- 5.17. Дозвіл на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів
- 4. Методи правового регулювання в АП. Імперативний та диспозитивний метод правов. Регулювання агр.. відносн
- 6.4. Умови допуску (лістингу) цінних паперів на фондову біржу
- ТЕМА 8. ПРИЙНЯТТЯ В ДЕПОЗИТ ГРОШОВИХ СУМ І ЦІННИХ ПАПЕРІВ. ВЧИНЕННЯ МОРСЬКИХ ПРОТЕСТІВ
- Стаття 223-2. Порушення порядку ведення реєстру власників іменних цінних паперів
- Порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів
- 50. Підробка грошей та цінних паперів (ст. 199, 223, 224 КК).
- 5.18. Умови, за яких не допускаються здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів
- 5.1. Поняття цінних паперів
- 5.2. Види цінних паперів
- Стаття 224. Виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів
- Стаття 223-1. Підроблення документів, які подаються для реєстрації випуску цінних паперів
- В. Урядовий контроль за нерухомим майном 1. Регулювання використання землі