В. Банкрутство

У дебіторів на момент банкрутства, як правило, борги набагато більші можливостей їх сплатити, відчувається гостра нестача коштів. Банкрутство може наступити в результаті реорганізації фінансової системи дебітора, ліквідації його фондів, перевищення боргів над доходами.

Не тільки корпорація, а й окремі особи повинні реєструвати факт банкрутства: особа як власник підприємства — індивідуально, а корпорація або товариство — як організація, підприємство. Стосовно організацій-банкрутів або осіб ведеться політика підтримки та відновлення прав, щоб дебітор мав можливість відновити свою діяльність. Для цього створюються сприятливі умови розподілу майна банкрута між всіма його кредиторами . Банкрутство може бути добровільним (його починає сам боржник) або примусовим (з ініціативи кредиторів).

У бізнесі існує два основні види банкрутств. Кожен з них врегульовується окремим розділом Закону про банкрутство. Розділ 7 Закону про банкрутство визначає процес ліквідації дебіторського активу та розподілу майна корпорації серед кредиторів. Розділ 11 забезпечує реорганізацію суб'єкта підприємницької діяльності, який може продовжувати існування після врегулювання своїх бор-гових питань з кредиторами . У будь-якому випадку дебітору гарантується

Такі закони були розроблені для унеможливлений спекуляцій у цій сфері.

107 7B Unif. L. Ann. 69-132 (Supp. 1992).

Див. 11 U.S.C.A. §§101—1330. Судові справи стосовно федерального банкрутства — це компетенція окружних судів, де для розгляду таких справ призначаються судді строком на 14 років.

109 Див. David G. Epstein, Steve H. Nickles & James J. White. Bankruptcy (West, 1992); Brian Blum. Ban

kruptcy and Debtor-Creditor (Little Brown & Co. 1993).

110 Див. Local Loan Co. v. Hunt, 292 U.S. 234 (1934) and In Chicago, Milwaukee, St. Paul and Рас. R.R.,974

F.2d775 (7thCir. 1992).

111 Див. розділ ІЗ, де йдеться про реорганізацію індивідуалів-боржників, що мають регулярні

доходи. Однак він менше стосується торговців, до яких застовосується розділ 11. У 1991 р. 69 % зареєстро

ваних випадків підпадали під дію розділу 12 і 3 % — розділу 11. Загальна кількість зареєстрованих бан

крутств в тому ж році становила 943987.

Правове врегулювання підприємницької діяльності- 497

звільнення від судового переслідування кредиторів для продовження процесу бан-крутства.

Розділ 7. Згідно з цим розділом Закону, для ведення справ дебітора призначається повірник у банкрутстві. Останній є приватною особою, як правило, це адвокат. Він призначається та утримується судом. Після свого затвердження повірник повинен зібрати майнові активи дебітора, відмітити кредиторів, зареєструвавши їх заяви, вирішити спірні питання, включаючи майно або облігації дебітора, а вкінці розподілити це майно серед кредиторів. Індивідуальні дебітори можуть залишити собі визначену персональну фактичну власність . Індивідуальні дебітори отримують відшкодування своїх боргів при умові, якщо вони були зроблені не завдяки шахрайських чи незаконних дій . Варто зазначити, що борги, визначені федеральним законом, не виплачуються при банкрутстві зовсім 114. Якщо банкрутом є організація (корпорація, товариство), вона не виплачує борги, а просто припиняє діяльність і самоліквідується згідно з законодавством штату.

Розділ 11. Положення розділу 11 Закону врегульовують реорганізацію структури дебіторських боргів з метою створення сприятливих умов для продовження діяльності. Проведена реорганізація дає змогу знову наймати працівників, платити податки, робити свій внесок в економіку країни. Реорганізації, що проходять за процедурами розділу 11, менш передбачувані і більш складні порівняно з тими, що врегульовуються розділом 7. У випадках, що підпадають під дію нормативних положень розділу 11, дебітору дозволяється продовжувати поточну діяльність. Він діє як «дебітор-власник», але вже під контролем 15. Керівники дебітора свої рішення (зобов'язання) погоджують з повірником для збереження майна, фондів з вигодою для кредиторів . Призначається «комісія кредиторів», яка складається із головних кредиторів, готових допомогти дебітору. Така комісія покликана захистити інтереси «основних кредиторів», які не мають боргів. Однак вимоги «основних кредиторів» залежать від інших кредиторів, серед яких є захищені кредитори (власники застав, фактичного майна та власники гарантованого процента від персональної власності). Крім того, перевага надається грошам, які потрібно сплатити робітникам та податки державі.

Для успішного закінчення реорганізації, згідно з вимогами розділу 11, суд повинен «затвердити план реорганізації», за яким старі борги дебітора обмінюються на нові. Дебітор звичайно погоджується із запропонованим планом реорганізації. Щоб план затвердити, він повинен задовольняти ряд вимог, які ми тут не розгля-датимемо .

Однією з найважливіших вимог плану є надання кожному кредитору можливості отримати компенсацію згідно з розділом 7, якщо іншого не обумовлено. Крім того, суд схвалює план тільки у випадку, якщо за нього проголосували кредитори , або він визнаний судом як «справедливий та достатній», щоб виплатити кредиторам борги згідно з «пріоритетним правилом»119. Тобто всі борги повинні виплачуватись повністю навіть за рахунок капіталу акціонерів.

Див. 11U.S.C.A. § 522(b). За законами штату звільняються від оподаткування засоби торгівлі індивідуальних дебіторів, товари домашнього вжитку, одяг, ювелірні вироби та деякі сільськогосподарські тварини, а також ферми. 113 11U.S.C.A. § 727(a).

Йдеться про певні податки, борги, які виникли при неправомірних вимогах, виплату аліментів та стипендій студентам. Див. 11 U.S.C.A. § 523(a). 45 11U.S.C.A. §§1101(1), 1107.

Див. Commodity Futures Trading Сотт. v. Weintraub, 471 U.S.343 (1985); Chmil v. Ruliza Operating Co., 20 F.3d 115 (4thCir. 1994). 117 Див. 11 U.S.C.A. § 1129(a).

Див. 11 U.S.C.A. § 1129(a)(8).Голосування не означає одностайності, йдеться про більшу половину голосів кредиторів.

119 11 U.S.C.A. § 1129 (b). Законодавчий сленговий термін поширений у судочинстві.

498 Розділ XV

правилом кредитори стають власниками компанії, доки їм не виплатять сповна або не буде досягнуто іншої домовленості.

На практиці більшість планів вдається узгодити між кредиторами і акціонерами. В результаті такого компромісу кредитори отримують трохи меншу суму, ніж їм винні, а акціонери зберігають за собою трохи акцій. Плани реорганізації, за процедурою розділу 11, остаточно приймаються лише в 17 % випадків. У решті випадків сторони повертаються до нормативної бази розділу 7 і дебіторські активи ліквідуються і °.