<<
>>

5. Банкрутство сiльськогосподарського пiдприємства

1. Виробничо-фiнансова дiяльнiсть сiльськогосподарського пiдприємства охоплює собою суспiльнi вiдносини, що виникають в разi банкрутства. Банкрутство розглядається як

економiчно-фiнансове, правове i соцiальне явище.

Його економiчно-фiнансова сутнiсть полягає у вiдсутностi або недостатнiй наявностi у пiдприємствах необхiдних коштiв для своєї

фiнансової дiяльностi, належного i своєчасного розрахунку за

своїми фiнансовими, в тому числi кредитними зобовязаннями, тобто вiдповiдальностi за свої борги. При банкрутствi

першорядною є кредитна заборгованiсть перед банком, у якого пiдприємство брало кредит, його заборгованiсть перед стороною, з якою воно перебуває у договiрних вiдносинах, та iн

шими субєктами. За сучасних умов особливо поширеною є

заборгованiсть перед фiнансово-податковими органами щодо

сплати податкiв, розрахункiв за мiнеральнi добрива, отрутохiмiкати, пальне, а також заборгованiсть сiльськогосподарського пiдприємства перед своїми членами КСГП (ВСГК, АГСТ)

i перед працiвниками державного сiльськогосподарського

400

РОЗДiЛ XVII V

пiдприємства. Подiбною може бути також заборгованiсть селянського (фермерського) господарства.

З правого аспекту банкрутство має безпосереднє вiдношення до правового становища i реалiзацiї сiльськогосподарським пiдприємством своєї правосубєктностi. Йдеться про

те, що внаслiдок банкрутства, тобто припинення дiяльностi

пiдприємства як юридичної особи i покладання на нього

особливого порядку ро-iрахункiн за всiма видами його боргу

перед кредиторами, в першу чергу, нормами права, регулюються правовi наслiдки визнання субєкта права пiдприємництва банкрутом.

Становище збанкрутiлого сiльськогосподарського пiдприємства має соцiальну значущiсть. Остання в першу чергу полягає в ущемленнi всiх конституцiйних прав членiв колективно-кооперативних i державних сiльськогосподарських пiдприємств.

В разi банкрутства пiдприємства його працiвники

залишаються без роботи. Банкрутство настає не за один день

господарювання. На протязi останнiх двох-трьох рокiв цi

господарства не проводять належної оплати працi членiв

КСГП, ВСГК, АСГТ. Особливо в жалюгiдному станi опинилися працiвники радгоспiв, якi в останнi роки i нинi функцiонують як колективнi або ж акцiонернi сiльськогосподарськi

утворення. Затримка або невиплата заробiтку пiдприємством,

з яким вони перебувають у трудових правовiдносинах, призводить до злиденного iснування їхнiх родин, погiршення

їхнього соцiально-побутового стану. Збанкрутiлiсть сiльськогосподарських пiдприємств призводить до зменшення обсягiв

суспiльно-необхiдної працi, до неповної зайнятостi працiвникiв i безробiття на селi. В соцiально-побутовому аспектi банкрутство сiльськогосподарських пiдприємств є наслiдком

економiчної розрухи сiльського господарства в цiлому. В економiко-правовому аспектi банкрутство є дiйовим засобом, що

призводить до занепаду сiльськогосподарського пiдприємництва i прибутковостi у ниробничо-господарськiй дiяльностi

аграрних пiдприємств.

2. У законодавствi про банкрутство розрiзняють головнi i

допомiжнi акти. Головним серед них є Закон України "Про

банкрутство", прийнятий Верховною Радою України 14 травня 1992 р. Як правило усi пiдприємства, установи, органiзацiї

користуються послугами банкiв, i в разi настання банкрутства

спiрнi питання вирiшуються з участю банкiв. А тому в Законi

Правове регулювання фiнансової дiяльностi СiТi 401

України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" вiд 20 березня

1991 р. (iз змiнами i доповненнями) є спецiальнi правовi норми про банкрутство, що дає пiдстави цей закон теж вiднести

до головних актiв. До цих же актiв належить вiднести i Арбiтражний процесуальний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України.

Правова норма про банкрутство знайшла своє закрiплення

у рядi законiв, що визначають правове становище окремих

видiв пiдприємств, у тому числi сiльськогосподарських.

Зокрема, це Закон "Про пiдприємства в Українi" (статтi 24 i

34); Закон "Про колективне сiльськогосподарське пiдприємство (ст.

31); на дiяльнiсть акцiонерного сiльськогосподарського товариства поширюється дiя ст. 19 Закону "Про господарськi товариства", в якiй є посилання на Закон "Про

банкрутство". У Законi "Про сiльськогосподарську кооперацiю" вiдсутня згадка про банкрутство, а є лише в ст. 38 норма

про те, що сiльськогосподарськi кооперативи (обєднання)

припиняють свою дiяльнiсть на пiдставi рiшення арбiтражного суду. Про припинення дiяльностi селянського (фермерського) господарства внаслiдок банкрутства йдеться в п. З

ст. 29 Закону "Про селянське (фермерське) господарство".

Наведенi правовi норми i закони визначають правосубєктi нiсть сiльськогосподарських товаровиробникiв у разi припинення їхньої дiяльностi внаслiдок настання банкрутства i то| му цi правовi акти пiдставне вважати допомiжними.

3. Банкрутство становить собою вагомий економiчно-правовий фактор, який потребує вiдповiдного правового регулювання. Сiльськогосподарське пiдприємство i селянське (фермерське) господарство можуть бути визнанi банкрутом лише

на пiдставi рiшення арбiтражного суду. Це рiшення за своєю

правовою природою i значущiстю є вiдповiдним юридичним

фактом, лише на пiдставi якого настають правовi наслiдки

визнання учасника товарно-грошових вiдносин банкрутом. У

преамбулi до Закону України "Про банкрутство" зазначено,

що цей закон визначає умови i порядок визначення юридичних осiб - субєктiв пiдприємницької дiяльностi - банкрутами з метою задоволення претензiй.

Пiд банкрутством розумiється повязана з недостатнiстю

активiв (майна, коштiв) у лiквiдацiйнiй формi неспроможнiсть юридичної особи - субєкта пiдприємницької дiяльностi - задовiльнити в установленi для цього строки предявленi

402

Роздiл хуа

до нього з боку кредиторiв вимоги i виконати зобовязання

перед бюджетом.

Субєктами банкрутства е боржники (банкрути) - юридичнi особи (що є субєктами пiдприємницької дiяльностi),

неспроможнi своєчасно виконати свої зобовязання перед

кредитором або бюджетом. Стосовно сiльського господарства

банкрутом може бути лише сiльськогосподарське пiдприємство, що здатне займатися пiдприємницькою дiяльнiстю, тобто вiдповiдно до ст.

i Закону "Про пiдприємництво" прован

дити дiяльнiсть по виробництву продукцiї, виконанню робiт,

наданню послуг та заняттю торгiвлею з метою одержання

прибутку.

4. Провадження справ про банкрутство пiдвiдомче арбiтражному суду. Цей суд приймає ухвалу про визнання сiльськогосподарського пiдприємства (боржника) банкрутом.

Арбiтражний суд надсилає боржниковi, кредиторам та

банкам, що здiйснюють розрахунково-касове обслуговування

боржника, ухвалу про порушення провадження у справi, проводить попереднє засiдання арбiтражного суду. За результатами попереднього засiдання арбiтражний суд в разi необхiдностi призначає розпорядника майном боржника, а також зобовязує заявника подати до офiцiйного друкованого органу

Верховної Ради України чи Кабiнету Мiнiстрiв України оголошення про порушення справи про банкрутство, в якому

повинно мiститися: повне найменування боржника, його

юридична адреса, банкiвськi реквiзити; найменування та адреса арбiтражного суду.

Завдяки такому оголошенню можуть виявитися новi кредитори оголошеного банкрута, кожний з цих кредиторiв протягом мiсяця надсилає до зборiв або комiтету кредиторiв вiдповiднi пiдстави зяборгоианостi збанкрутiлого сiльськогосподарського нiдприї мствн.

У зазначений мiсячний строк поряд з кредиторами можуть

зявитися громадяни i юридичнi особи, якi заявили про своє

бажання стати санатором боржника. Санацiя в буквальному

розумiннi означає оздоровлення. Санацiя пiдприємства полягає в тому, що названi субєкти задовольняють вимоги кредиторiв до боржника i виконують його зобовязання перед бюджетом, за умови згоди зборiв (комiтету) кредиторiв iз строками виконання цих зобовязань i на переведення боргу. Санаторами визнаються особ;(>, якi здатнi здiйснити заходи, що

. Правове регулювання фiнансової дiяльностi СГП

403

проводяться для вiдведення банкрутства сiльськогосподарських товаровиробникiв, промислових, торгових пiдприємств

або обєднань, банкiвських установ. Санацiя може здiйснювати шляхом злиття пiдприємств, що знаходяться на гранi банкрутства, з бiльш мiцними пiдприємствами чи обєднаннями.

Згiдно зi ст. 12 Закону "Про банкрутство" санацiї можуть бути пiдданi лише державнi пiдприємства.

Стосовно можливого

настання банкрутства колективно-кооперативного сiльськогосподарського пiдприємства, то дуже сумнiвним є сподiвання, що знайдеться юридична особа, яка виявить бажання стати його санатором.

5. Постанову про визнання боржника банкрутом приймає

арбiтражний суд. З цього моменту вiдповiдно до ст. 15 Закону

"Про банкрутство" припиняється пiдприємницька дiяльнiсть

боржника - збанкрутiлого пiдприємства; право розпоряджатися майном пiдприємства-банкрута, а також i всi Його майновi права та обовязки переходять до лiквiдацiйної комiсiї;

строки всiх боргових зобовязань боржника вважаються такими, що минули.

З метою захисту прав кредиторiв i бюджету визнається недiйсною будь-яка угода щодо продажу майна боржника, здiйсненого протягом трьох мiсяцiв до початку провадження у

справi про банкрутство, якщо її здiйснено в iнтересах заiнтересованої особи з боку боржника. Також визнається недiйсною будь-яка угода боржника щодо продажу майна чи прийняття боржником на себе зобовязань протягом одного року

до початку провадження у справi про банкрутство, якщо продаж майна здiйснено з метою приховання цього майна або

несплати боргiв, якщо боржник в результатi угоди отримав

дабагато менше, коли вже був неплатоспроможним чи став

неплатоспроможним в результатi виконання цiєї угоди.

Виконання постанови арбiтражного суду про банкрутство

покладається на лiквiдацiйну комiсiю. Вона визначає i оцiнює

майно, на яке звертаються стягнення, органiзовує його реалiзацiю.

Вся процедура щодо притягнення боржника-банкрута до

майнової вiдповiдальностi, повернення боргiв кредиторам завершується роботою лiквiдацiйної комiсiї по розподiлу коштiв, виручених вiд продажу майна пiдприємства-банкрута. Цi

кошти спрямовуються на задоволення претензiй кредиторiв,

покриття витрат, повязаних з провадженням справи про бан

,>140Є

Роздiл XVIII

2. Предметом правового регулювання внутрiшньогосподарської органiзацiї працi в сiльськогосподарських пiдприємствах є суспiльнi вiдносини, що функцiонують у сферi виробництва i опосередковують звязки мiж людьми з органiзацiї

трудового процесу.

Правовi вiдносини щодо органiзацiї працi

в сiльськогосподарських пiдприємствах є складовою трудових

вiдносин. Вони виникають мiж сiльськогосподарськими пiдприємствами, з одною боку, i працiвниками - з iншого, i регулюються нормами iiгрiїрiїого права.

Органiзацiя працi її агропромисловому комплексi будується на таких єдиних принципах: загальностi працi, оплатi її

вiдповiдно до кiлькостi та якостi, правильного поєднання

громадських i особистих iнтересiв, матерiальнiй заiнтересованостi працiвникiв, охоронi працi, свiдомiй трудовiй дисциплiнi, планомiрному використаннi трудових ресурсiв, вiдносинах

товариського спiвробiтництва i взаємодопомоги, творчому характерi працi, активнiй участi колективу трудящих в управлiннi виробництвом, можливостi поєднання працi й навчання, матерiальнiй забезпеченостi за непрацездатностi та в старостi. Воднораз здiйснення зазначених принципiв органiзацiї

працi в колективних сiльськогосподарських пiдприємствах

має деякi особливостi, зумовленi кооперативною природою

останнiх i особливостями виробництва.

На сучасному етапi розвитку агропромислового комплексу

суспiльнi вiдносини з органiзацiї працi в державних i колективних сiльськогосподарських пiдприємствах дедалi бiльше

зближуються, унiфiкуються. Ця тенденцiя знайшла своє вiдображення в законодавствi. Останнiми роками прийнято

значну кiлькiсть нормативних актiв, якi з єдиних позицiй регулюють трудовi вiдносини в тих i в тих пiдприємствах.

3. Закон "Про прiоритетнiсть соцiального розвитку села та

агропромислового комплексу > народному господарствi" надає аграрним товаровиробникам право вiльного вибору форм

i напрямiв трудової та господарської дiяльностi, повної власностi на результати своєї працi. Вiдповiдно до ст. 13 Закону

"Про колективне сiльськогосподарське пiдприємство" це пiдприємство самостiйно визначає напрями сiльськогосподарського виробництва, його структуру i обсяг. У п. З ст. 1 Закону передбачено також, що такi пiдприємства можуть на добровiльних засадах обєднуватись у спiлки (обєднання), бути

засновниками акцiонерних товариств, якi дiють на пiдставi

Правове регулювання органiзацiї та дисциплiни працi в СГП____407

своїх статутiв. Сiльськогосподарськi пiдприємства можуть також виступати засновниками або учасниками iнших сiльськогосподарських товариств. Закон "Про господарськi товариства" визначає поняття i види цих товариств, правила їх створення та дiяльностi, а також права i обовязки їх учасникiв та

засновникiв. Господарськими товариствами визнаються пiдприємства, установи, органiзацiї, створенi на засадах угоди

мiж юридичними особами i громадянами через обєднання їх

майна та пiдприємницьку дiяльнiсть iз метою одержання прибутку. До господарських товариств належать акцiонернi товариства, товариства з обмеженою або додатковою вiдповiдальнiстю, повнi й командитнi товариства. Товариства є юридичними особами i можуть займатися будь-якою пiдприємницькою дiяльнiстю, яка не суперечить законодавству України.

4. Первинною ланкою трудового колективу сiльськогосподарського пiдприємства є колектив виробничої бригади чи iншого структурного пiдроздiлу. В державних сiльськогосподарських пiдприємствах органiзуються вiддiлення, ферми, бригади, дiльницi, виробництва та iншi структурнi пiдроздiли.

Структура господарства залежить вiд його розмiрiв, виробничого напряму, внутрiшньогосподарської спецiалiзацiї, форм

органiзацiї працi, розмiщення та iнших умов виробництва. За

пiдроздiлами державних сiльськогосподарських пiдприємств

закрiплюються земельнi дiлянки, будiвлi, споруди, худоба та

iншi матерiальнi цiнностi. Положення про пiдроздiли державного сiльськогосподарського пiдприємства затверджуються

директором господарства.

У колективних сiльськогосподарських пiдприємствах залежно вiд конкретних умов господарства, його спецiалiзацiї

та технологiї виробництва створюються дiльницi, цехи, бригади, ферми, ланки, загони, комплекси тощо, якi дiють, як

правило, на принципах колективного, сiмейного, iндивiдуального, орендного пiдряду. За колективами структурних пiдроздiлiв господарства закрiплюються (або надаються їм в

оренду) земельнi дiлянки, необхiдна технiка й iнвентар, робоча та продуктивна худоба, будiвлi, iншi засоби виробництва i

матерiальнi ресурси.

Основними формами органiзацiї працi в державних i колективних сiльськогосподарських пiдприємствах є постiйнi

виробничi бригади, ланки, механiзованi загони з виконання

спецiалiзованих робiт. Постiйна виробнича бригада - най

408

Роздiл ХМ>

бiльш поширена тепер форма органiзацiї працi в сiльськогосподарських пiдприємствах. Вона складається з колективу працiвникiв, який своїми силами або в кооперуваннi з iншими

пiдроздiлами, а також з iншими пiдприємствами й органiзацiями виконує весь цикл сiльськогосподарських робiт iз виробництва певної продукцiї. Саме ця форма органiзацiї працi

переважає у тваринництвi, де постiйнi виробничi бригади

займаються вирощуванням телят, молочного стада, вiдгодiвлею худоби на мясо тощо.

У великих сiльськогосподарських пiдприємствах iснують

спецiалiзованi виробничi бригади - як галузевi, так i багатогалузевi. Вони, зазвичай, обслуговують окремi галузi господарства i складаються з працiвникiв однорiдних професiй

(спецiальностей), що займаються виробництвом певного виду

продукцiї (рису, винограду, розсади овочiв, свинини, молодняка худоби тощо). До галузевих належать рослинницькi i

тракторно-рiльничi, овочiвницькi та iншi бригади.

Комплекснi бригади обслуговують рослинництво й тваринництво, виробляють декiлька видiв продукцiї цих галузей.

Нарiвнi з виробничими бригадами у сiльськогосподарських пiдприємствах застосовуються такi форми органiзацiї

працi, як механiзованi загони, збирально-транспортнi комплекси, загони з заготiвлi та внесення органiчних, мiнеральних добрив i т. д.

<< | >>
Источник: В.З. Янчук. АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. 1998

Еще по теме 5. Банкрутство сiльськогосподарського пiдприємства:

- Авторское право России - Аграрное право России - Адвокатура - Административное право России - Административный процесс России - Арбитражный процесс России - Банковское право России - Вещное право России - Гражданский процесс России - Гражданское право России - Договорное право России - Европейское право - Жилищное право России - Земельное право России - Избирательное право России - Инвестиционное право России - Информационное право России - Исполнительное производство России - История государства и права России - Конкурсное право России - Конституционное право России - Корпоративное право России - Медицинское право России - Международное право - Муниципальное право России - Нотариат РФ - Парламентское право России - Право собственности России - Право социального обеспечения России - Правоведение, основы права - Правоохранительные органы - Предпринимательское право - Прокурорский надзор России - Семейное право России - Социальное право России - Страховое право России - Судебная экспертиза - Таможенное право России - Трудовое право России - Уголовно-исполнительное право России - Уголовное право России - Уголовный процесс России - Финансовое право России - Экологическое право России - Ювенальное право России -