<<
>>

1. Характеристика управлiння державним сiльськогосподарським пiдприємством

1. У загальному планi соцiальне управлiння розглядається

як дiяльнiсть держави, її органiв, недержавних субєктiв управлiнської дiяльностi, що спрямована на органiзацiю соцiальних i виробничих процесiв, виконання завдань i функцiй

обєкта управлiння.

За допомогою управлiння забепечується

узгодженiсть мiж iндивiдуальними дiями, роботами; цiлеспрямований вплив на осiб, котрi цi дiї, роботи виконують.

Управлiння сiльським господарством i державними сiльськогосподарськими пiдприємствами, здебiльшого радгоспами,

належить до одного з видiв соцiального управлiння. Йому

притаманнi бiльшiсть тих же принципiв, що й управлiнню iншими субєктами господарювання. Це пояснюється тим, що

технологiя сiльськогосподарського виробництва (тваринництва i рослинництва), яка стосується технiчного аспекту

органiзацiї, за своїм змiстом є незалежною вiд форм власностi

та обумовлених ними форм господарювання.

Сiльськогосподарська дiяльнiсть, як обєкт управлiння в

сiльськогосподарському пiдприємствi (державному чи колективному), кооперативi, в пiдсобному господарствi промислового пiдприємства, в селянському (фермерському) господарствi, неодмiнно повязана з використанням землi як засобу

виробництва, його сезоннiстю, клiматичними факторами тощо. В кожному з цих субєктiв господарювання потрiбно: дотримуватись викликаних клiматичними умовами строкiв посiвiв, догляду за ними i збиранням врожаю, забезпеченням

чергування сiвозмiн, правил пiдвищення родючостi грунтiв i

боротьби зi шкiдниками; добором сортiв насiння i посадкового матерiалу, дотриманням правил селекцiї, а також правил

ведення тваринництва i племiнної справи та вимог ветеринарної медицини.

328 Роздiл XV

Дотримування суто сiльськогосподарських правил має поєднуватись iз вжиттям заходiв щодо зберiгання i реалiзацiї

сiльськогосподарської продукцiї, закупiвлi сiльськогосподарської технiки, устаткування i, нарештi, з отриманням прибутку як узагальнюючою ознакою господарської дiяльностi.

Отже, обєктом управлiння в сiльськогосподарському пiдприємствi, незалежно вiд форми власностi, є сiльськогосподарська дiяльнiсть, то здiйснюється переважно селянами,

працiвниками, якi безпосередньо займаються сiльським господарством.

До нього належать: земля, на якiй ця дiяльнiсть

здiйснюється, а також рослини i тварини, технiка, хiмiчнi засоби захисту рослин, органiчнi та мiнеральнi добрива, тваринницькi ферми, склади, iншi господарськi будiвлi, готова

продукцiя рослинництва i тваринництва, грошовi кошти.

Що стосується працiвникiв радгоспiв та iнших ДСГП, то

обєктами управлiння вони виступають як працiвники, зайнятi рослинництвом, тваринництвом, як механiзатори, будiвельники, водiї, обслуговуючий персонал, керiвники пiдприємств i пiдроздiлiв, спецiалiсти сiльського господарства. Керiвники пiдприємств i пiдроздiлiв та окремi спецiалiсти одночасно виступають i як обєкти управлiння, i як його субєкти.

Головним в обєктi управлiння є людина - працiвник

сiльського господарства, який виступає перед управлiнням у

рiзних ролях, його поведiнка.

2. В умовах ринкової економiки, її багатоукладностi

субєктний склад управлiння розширюється. Основною рисою, яка характерна для будь-якого пiдприємства, є те, що

ним управляє його власник або уповноважена ним особа. З

цього випливає, що державним сiльськогосподарським пiдприємством управляє держава. Оскiльки держава - поняття

узагальнююче, широке i вживається для рiзних аспектiв її дiяльностi, то правильним буде сказати, що державним пiдприємством управляє уповноважений нею орган. Таким виступає

директор радгоспу чи iншого ДСГП, призначений (найнятий)

на цю посаду мiнiстерством, вiдомством, якому пiдпорядковане пiдприємство. Здебiльшого - це Мiнiстерство агропромислового комплексу України, якщо пiдприємство засноване на загальнодержавнiй власностi, або ж обласна чи

районна рада та мiсцева державна адмiнiстрацiя.

Якщо побудувати структуру органiв управлiння державним

сiльськогосподарським пiдприємством, яке пiдпорядковане

Управлiння ДСГП 329

Мiнiстерству сiльського господарства i продовольства, то вона буде такою:

Верховна Рада України;

Президент України;

Кабiнет Мiнiстрiв України, Фонд державного майна України;

Мiнiстерство агропромислового комплексу України;

обласне управлiння сiльського господарства, обласна рада;

районне управлiння сiльського господарства, районна

рада;

державне сiльськогосподарське пiдприємство.

Можна зробити декiлька модифiкацiй цих схем, виходячи

з того, що окремi пiдприємства пiдпорядкованi безпосередньо

районнiй радi, iншi - обласнiй радi, а деякi з них - Мiнагропрому.

Таким чином, директор ДСГП вiд iменi органу державного

управлiння уповноважений управляти державним майном,

i загальнодержавною чи комунальною власнiстю, а також виробництвом.

Призначення заступникiв керiвника пiдприємства, спецiалiстiв i керiвникiв пiдроздiлiв здiйснюється керiвником пiдприємства вiдповiдно до Закону "Про пiдприємства

в Українi" i КЗпП України.

3. За умов ринку державнi сiльськогосподарськi пiдприємства мають пристосовуватись до нових взаємовiдносин iз споI живачами сiльськогосподарської продукцiї, постачальниками

| технiки, мiнеральних добрив, iнших матерiально-технiчних

ресурсiв, з пiдприємствами та органiзацiями, а також iз гро"

i мадянами. Якщо принциповi планово-регулювальної еконо мiки вiдповiдали командно-адмiнiстративнi методи управлiння, жорсткий централiзм, то принциповi товарно-грошових

вiдносин притаманнi економiчнi методи управлiння, господарська самостiйнiсть пiдприємства та його керiвника, свобода маневру, пiдвищення ролi власника майна i трудових колективiв у розвязаннi виробничих i соцiальних питань пiдприємства.

Звуження сфери вертикальних i розширення горизонтальних звязкiв ДСГП, перехiд на повний госпрозрахунок i самофiнансування створюють передумови для забезпечення поєднання прав власника щодо господарського використання

свого майна i самоврядування трудового колективу, розширення господарської самостiйностi пiдприємства у вирiшеннi

330 Роздiл XV

внутрiшньогосподарських i зовнiшнiх питань, для зменшення, а згодом i усунення впливу мiнiстерств i вiдомств, територiальних державних органiв.

Згiдно з законодавством сiльськогосподарськi пiдприємства незалежно вiд форми власностi, на базi якої вони функцiонують, користуються рiвними правами у вирiшеннi своїх

виробничих i соцiальних питань. Вони мають рiвнi можливостi для органiзацiї сiльськогосподарського виробництва,

створення умов для задоволення економiчних i соцiальних iнтересiв пiдприємства i членiв трудового колективу.

4. Основнi принципи управлiнської дiяльностi на пiдприємствах незалежно вiд форм власностi закрiплено в Законi

"Про пiдприємства в Українi", їх слiд вважати вiдправними

при розглядi спецiальних принципiв управлiнської дiяльностi

на державних сiльськогосподарських пiдприємствах, якi випливають iз специфiки органiзацiї аграрного виробництва,

повязаного з рiльництвом.

До основних принципiв управлiння ДСГП, якi випливають iз законодавчих актiв про пiдприємства, належать:

а) поєднання прав власника щодо використання свого

майна i самоврядування трудового колективу;

б) розмежування форм i методiв участi в управлiннi власника майна, уповноважених ним органiв i колективу.

Для

державного сiльськогосподарського пiдприємства субєктом

власностi буде адмiнiстративно-територiальна одиниця. Автономна Республiка Крим або держава Україна в цiлому залежно вiд пiдпорядкування пiдприємства. Уповноваженими власником органами будуть директор (керiвник пiдприємства),

вищестоящi органи державного управлiння. Компетенцiя керiвника та уповноважених органiв визначається вiдповiдними

органами, якi виступають вiд iменi держави, а компетенцiя

трудового колективу - законодавчими актами та статутами;

в) поєднання i розмежування в управлiннi iнтересiв власника i колективу. Узгодження таких iнтересiв забезпечується

трудовими i колективними договорами, створенням умов для

участi колективу в управлiннi пiдприємством;

г) контрактна форма призначення мiнiстерством чи iншим

органом керiвника пiдприємства, який виступає в ролi уповноваженого власником органу;

д) пiдзвiтнiсть керiвника власниковi та трудовому колективу,

Управлiння ДСГП

заi

є) законнiсть в управлiннi та вiдповiдальнiсть органiв управлiння i посадових осiб за результатами управлiння i господарської дiяльностi, а також вiдповiдальнiсть власника за законнiсть прийнятих ним рiшень i створення умов для належної органiзацiї виробництва.

Поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна i самоврядування трудового колективу пiдприємства - основний принцип управлiнської дiяльностi

власника, уповноважених ним органiв i колективу, покликаний забезпечити у процесi сiльськогосподарського виробництва рацiональне використання майна, землi та iнших природних ресурсiв, майнових прав власника, майнових i трудо- вих прав колективу та його членiв. Надiляючи ДСГП землею

в постiйне користування, закрiплюючи за ними засоби виробництва, iнше майно з правом повного господарського вiдання, вносячи в розвиток господарства капiтальнi вкладення, iншi форми iнвестицiй, власник (у даному разi держава)

може розраховувати на певну вiддачу вiд господарської дiяль

i постi, досягнення закрiплених у Статутi пiдприємства цiлей i

завдань, на одержання запрограмованої кiлькостi сiльськогосподарської продукцiї вiдповiдної якостi, прибуткове господарювання i розвязання соцiальних завдань.

5.

Розмежування форм i методiв управлiння пiдприємством - один iз важливих принципiв управлiння.

Управлiння сiльським господарством за дорученням дер

[ жави-власника здiйснюють Мiнагропром України, вiдповiднi

органи на обласному i районному рiвнях. Уповноваженим

i представником власника на рiвнi пiдприємства буде директор, який призначається тим державним органом районного,

обласного чи республiканського i загальнодержавного рiвня,

котрому пiдпорядковане господарство. Той орган, що призначає директора, встановлює i його компетенцiю. Залежно

i вiд економiчної ситуацiї в країнi держава може замiнити один

орган, який виконує функцiї управлiння державним майном,

iншим. У першi днi становлення економiки незалежної України державним майном на всiх рiвнях розпоряджались мiнiстерства i вiдомства, певнi права надавались державним

пiдприємствам.

332 Роздiл XV

6. Кожний з учасникiв господарських вiдносин (власник i

трудовий колектив) повинен знати, яка частка майнових i соцiальних благ, одержаних унаслiдок аграрного виробництва,

має належати державi як власниковi землi та майна, а котра

- колективовi, завдяки працi якого досягнуто кiнцевих результатiв, певного економiчного ефекту. Це досягається завдяки: справедливим пропорцiям розподiлу мiж власником i

колективом одержаного прибутку i виробленої продукцiї, забезпеченню еквiвалентного обмiну мiж сiльським господарством i промисловiстю, пiльговим податкам, iнвестицiям i

кредитуванню.

Найбiльш повно даний принцип проявляється у прийняттi

управлiнського рiшення про розподiл прибуткiв. Вiдповiдно

до Закону "Про пiдприємства в Українi" порядок використання прибутку (доходу) визначається власником пiдприємства або уповноваженим ним органом. За загальними правилами вирiшення цього питання належить до компетенцiї директора. У випадках, передбачених Статутом пiдприємства,

частина чистого прибутку передається у власнiсть трудового

колективу. Вiд правильностi прийняття рiшення про розподiл

прибуткiв залежить узгодження iнтересiв власника i колективу.

Особистий iнтерес кожного члена колективу полягає щонайперше в тому, що певна частка доходу утворює його внесок у спiльне майно пiдприємства, на яке вiн щорiчно одержує, вiдсотки (дивiденди).

7. Контрактний порядок призначення директора пiдприємства - новий принцип управлiння, встановлений законодавчими актами України в процесi посилення ролi власника

щодо вирiшення питань управлiння пiдприємством.

Контрактний порядок призначення директора ставить його в залежнiсть вiд органу, уповноваженого власником добирати кадри керiвникiв i укладати з ними контракти. В разi

призначення директора на посаду з ним укладається контракт

(договiр, угода), в якому визначаються права, обовязки i вiдповiдальнiсть, умови його матерiального забезпечення i звiльнення з посади з урахуванням гарантiй, передбачених контрактом i законодавством. Сторони обумовлюють i строк

контракту. З укладенням контракту керiвник у письмовiй

формi бере на себе зобовязання досягти певних результатiв

господарської дiяльностi. В ньому визначається також вiдповiдальнiсть керiвника за його невиконання.

Управлiння ДСГП 333

Принцип пiдзвiтностi директора пiдприємства власниковi

майна i трудовому колективовi органiчно доповнює вищезгаданi принципи. Вiн є формою реалiзацiї забезпечення в управлiннi прав власника i самоврядування колективу. Власниковi майна директор пiдзвiтний, оскiльки вiн призначається

ним на посаду. Пiдзвiтнiсть колективовi визначається ст. 15

Закону "Про пiдприємства в Українi" i колективним договором (ст. 17). Останнiй регулює виробничi, трудовi та економiчнi вiдносини колективу з адмiнiстрацiєю пiдприємства,

питання охорони працi, соцiального розвитку, участi працiвникiв у використаннi прибутку господарства. Законом встановлено, що сторони, якi уклали колективний договiр, не

менше двох разiв на рiк взаємозвiтують про його виконання

на зборах (конференцiї) колективу.

8. Принципи законностi в управлiннi та вiдповiдальностi

органiв управлiння i посадових осiб за результати управлiння

i господарської дiяльностi, а також вiдповiдальностi власника

i.i законнiсть прийнятих ним рiшень i створення умов для нанежної органiзацiї виробництва вiдповiдають вимогам правоiюї держави про необхiднiсть забезпечення додержання законодавства як органами управлiння, посадовими особами, так

1 громадянами України, особами без громадянства та iноземними громадянами.

З поняттям законностi узгоджуються вимоги необхiдностi

; додержання технологiї сiльськогосподарського виробництва,

органiзацiї трудового процесу, захисту трудових прав працiв

i никiв, створення належних умов працi та вiдпочинку, оплати

Працi, забезпечення соцiальних благ. Принцип законностi узгоджується з такими правовими категорiями, як державна,

виробнича i трудова дисциплiна, правопорядок. Без точного i

неухильного додержання державою, власником, його уповноваженими органами, керiвниками i посадовими особами

принципу законностi неможливий перехiд до ринкової економiки, забезпечення сталих господарських вiдносин, договiрної дисциплiни.

Додержання цього принципу забезпечується посиленням

[ | вiдповiдальностi за правильнiсть i законнiсть прийнятого управлiнського рiшення. В разi прийняття державним чи iншим

юрганом, у тому числi й уповноваженим власником, акта (упавлiнського рiшення), що не вiдповiдає його компетенцiї чи

цмогам законодавства, пiдприємство може звернутися в дер

жавний арбiтражний суд для визнання його недiйсним. Збитки включно з очiкуваними, але не одержаними доходами

(прибутком), заподiянi пiдприємству внаслiдок виконання

вказiвок державних чи iнших органiв, їхнiх посадових осiб,

якими порушенi права господарства, а також унаслiдок неналежного здiйснення такими органами або їхнiми посадовими

особами передбачених -iаконодавством обовязкiв щодо пiдприємства, пiдлягають вiдшкодуванню за їх рахунок. Вiдповiдно до п. 5 ст. 48 Закону "Про власнiсть" пiдприємство має

право на захист права повного господарського вiдання не

тiльки вiд уповноважених державою органiв, а й безпосередньо вiд власника.

<< | >>
Источник: В.З. Янчук. АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. 1998

Еще по теме 1. Характеристика управлiння державним сiльськогосподарським пiдприємством:

  1. 1. Характеристика дерхавно правового регулювання сiльського господарства
  2. 1. Державне сiльськогосподарське пiдприємство як субєкт майнових прав
  3. 1. Характеристика управлiння державним сiльськогосподарським пiдприємством
  4. 4. Додержання законодавства щодо якостi i безпеки харчових продуктiв, продовольчої сировини та супутнiх матерiалiв
  5. 3. Фiниiiсоно-крсдитнi правомочностi сiльськогосподарських товаровиробникiв
- Авторское право России - Аграрное право России - Адвокатура - Административное право России - Административный процесс России - Арбитражный процесс России - Банковское право России - Вещное право России - Гражданский процесс России - Гражданское право России - Договорное право России - Европейское право - Жилищное право России - Земельное право России - Избирательное право России - Инвестиционное право России - Информационное право России - Исполнительное производство России - История государства и права России - Конкурсное право России - Конституционное право России - Корпоративное право России - Медицинское право России - Международное право - Муниципальное право России - Нотариат РФ - Парламентское право России - Право собственности России - Право социального обеспечения России - Правоведение, основы права - Правоохранительные органы - Предпринимательское право - Прокурорский надзор России - Семейное право России - Социальное право России - Страховое право России - Судебная экспертиза - Таможенное право России - Трудовое право России - Уголовно-исполнительное право России - Уголовное право России - Уголовный процесс России - Финансовое право России - Экологическое право России - Ювенальное право России -