Правове регулювання відносин, пов’язаних з відновлен-ням платоспроможності боржника та банкрутством.
Однією з підстав ліквідації юридичної особи в примусовому порядку є визнання її банкрутом. Ст. 104 ЦК України визначає, що порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення його платоспромо-жності або визнання його банкрутом встановлюється законом.
На сьогодні цим законом є Закон України «Про відновлення платоспромо-жності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-XII.Чинне законодавство містить такі визначення:
неплатоспроможність — неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати після на-стання встановленого стро- ку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами, зокрема й із заробітної плати, а також виконати зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) не інакше, як через відно-влення платоспроможності;
банкрутство — визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.
Під час опанування цієї теми студенти мають дослідити зміст поняття «неспроможність» і порівняти його з поняттями «неплатоспроможність» і «банкрутство».
У чинному законодавстві поняття «неплатоспроможність» без- посередньо пов’язане з поняттям «грошове зобов’язання». Тому сту- дентам необхідно з’ясувати зміст останнього й дослідити склад гро-шових зобов’язань.
Сторонами у справі про банкрутство є кре-дитори та боржник (банкрут).