<<
>>

2. Виконавча влада

У Статтях конфедерації бракувало матеріалу, який став би відправною точкою для обговорення виконавчої влади, бо ці Статті взагалі не передбачали такої влади. Ст. II Конституції також не пояснює структуру й права виконавчої влади.

Більша частина цієї статті присвячена обмеженням і характеристиці кандидата на посаду Президента і складній процедурі його виборів .

Президент як голова виконавчої влади. Взагалі ст. II, § 1 проголошує, що «виконавчу владу здійснює Президент Сполучених Штатів Америки», й відповідно до § З Президент зобов'язаний «контролювати точне дотримання законів». Ст. II, § З також надає Президентові право («за порадою та згодою Сенату») призначати послів, суддів, «державних міністрів і консулів» та «всіх інших посадових осіб», що становлять штат виконавчої гілки уряду. Автори Конституції мали намір навести перелік різних департаментів (або міністерств), але передумали й залишили це Конгресові. Отже, Конгрес створив 14 департаментів: сільського господарства, торгівлі, освіти, енергетики, житлового господарства та урбанізації, внутрішніх справ, праці, оборони, охорони здоров'я, фінансів, управління у справах учасників війни, державний департамент, юстиції, транспорту й гуманітарної служби. Голови департаментів називаються «секретарями». їх призначає Президент за порадою та згодою Сенату. Це і є «кабінет» Президента .

Контрольна влада Президента. Одне з найважливіших і найспецифічніших прав Президента — це право накладення вето на законопроект, записане у ст. І, § 7, а не у статті II. При обговоренні прав виконавчої влади автори Конституції поділилися на два табори. Деяких лякала можливість тиранії з боку надто сильної виконавчої влади, інші боялися, що без сильної виконавчої влади, здатної урівноважувати владу Конгресу, пануватиме законодавча тиранія, як це сталося в окремих штатах. Погляди останніх узяли гору. Делегати зійшлися на тому, що потрібен один постійний Президент, який обирається незалежно від Конгресу терміном на 4 роки й має обмежене право накладення вето на законодавство, як це мають губернатори багатьох штатів, але вето Президента на законодавство може бути відхилене 2/3 голосів усього Конгресу .

Наявність у Президента прямого виборчого мандата й права накладення вето вирізняє американську парламентську систему від усіх інших.

Безплідні дискусії між головою виконавчої влади і головним законодавчим органом не можуть вирішуватися за допомогою вотуму недовіри з боку законодавчої влади або

16 Див. статтю II, § 7, п. 7.

17 Див. статтю II, § 4.

18 За цим методом, замість прямих виборів шляхом народного голосування, «виборці» від кожного

штату, обрані голосуванням населення цього штату, збираються й обирають Президента. Спершу перед

бачалося, що виборці керуватимуться власною точкою зору незалежно від екстремізму чи упередженості

мас, але практика показала, що кандидат у президенти, який вигравав прямі вибори у штаті, автоматично

отримував голоси усіх виборців цього штату.

" Таблицю, що відтворює організацію федерального уряду та його основні агентства й міністерства, вміщено у додатку А.

20 Див. статтю І, § 7, п. 2—3. . с .•• ¦-¦' ; ¦'¦¦ ¦¦¦

Урядова структура з історичного погляду 17

відставки уряду й нових виборів. Відповідно до системи, передбаченої Конституцією, протистояння між Президентом, який вільно користується своїм правом накладення вето, й наполегливим Конгресом, неспроможним зібрати 2/3 голосів для відхилення цього вето, не раз призводило до «патових» ситуацій, які останнім часом називають «заблокуванням». Тому вкрай необхідним є співробітництво Конгресу з Президентом 21.

Влада Президента у сфері закордонних справ. Ст. II надає Президентові особливі права у сфері закордонних справ. Президент може «приймати послів та інших державних міністрів» (а отже, офіційно визнавати уряди цих країн), укладати угоди за згодою Сенату . Президент також є головнокомандуючим збройних сил Певна специфічність обов'язків у сфері закордонних справ, як, зрештою, і те, що Президент є главою держави, засвідчують його широкі повноваження, принаймні у сфері закордонних справ. 1816р. комітет Сенату з питань міжнародних відносин заявив, що «Президент є конституційним представником Сполучених Штатів у всіх питаннях, які стосуються зарубіжних країн. Він керує нашими відносинами з іншими націями». Ця заява є підтвердженням того, що виконавча влада цілковито відповідає функції регулювання міжнародних відносин, бо «характер відносин із зарубіжними країнами ... потребує обережності й одностайності; тут успіх часто залежить від таємності та швидкості»24. Однак автори Конституції поділили відповідальність за міжнародну політику між Президентом і Конгресом, надавши останньому право регулювати зовнішню торгівлю, вирішувати, які кошти виділяти на утримання збройних сил, затверджувати угоди, допомагати зарубіжним країнам, що опинилися в скрутному фінансовому становищі. Крім того, Конгресові належить виключне право оголошувати війну .

<< | >>
Источник: В. БЕРНХЕМ. ВСТУП ДО ПРАВАТА ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ США. Київ - 1999. 1999

Еще по теме 2. Виконавча влада:

  1. Глава 1 Державне управління і виконавча влада
  2. 3. Сутність виконавчої влади
  3. 4. Співвідношення виконавчої влади, державногоуправління та адміністративного права
  4. 66. Правовий статус державної виконавчої служби.
  5. 2. (ст.109.) Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади
  6. §6. Характеристика органів законодавчої, виконавчої і судової влади.
  7. § 87. Система органів виконавчої влади.
  8. 2. Виконавча влада
  9. В. Поділ влади між гілками федерального уряду та її збалансованість
  10. 2. Зростання президентської влади
  11. СТАТТЯ II. [Виконавча влада]
  12. § 1. Вищі органи державної влади і управління
  13. § 1. Вищі органи влади та управління
  14. 4.1. Виконавча влада в Київській та Галицько-Волинській державах
  15. 4.3. Виконавчі структури державних утвореннь 1917 – 1921 рр.
  16. 4. 5. Традиції та новації виконавчої влади незалежної України
- Административное право зарубежных стран - Гражданское право зарубежных стран - Европейское право - Жилищное право Р. Казахстан - Зарубежное конституционное право - Исламское право - История государства и права Германии - История государства и права зарубежных стран - История государства и права Р. Беларусь - История государства и права США - История политических и правовых учений - Криминалистика - Криминалистическая методика - Криминалистическая тактика - Криминалистическая техника - Криминальная сексология - Криминология - Международное право - Римское право - Сравнительное право - Сравнительное правоведение - Судебная медицина - Теория государства и права - Трудовое право зарубежных стран - Уголовное право зарубежных стран - Уголовный процесс зарубежных стран - Философия права - Юридическая конфликтология - Юридическая логика - Юридическая психология - Юридическая техника - Юридическая этика -