Королівська влада у Франції.

На початку XII ст. починається змiцнення королiвської влади у Францiї. Додатковим фактором тут стало порозумiння, якого досягли першi Капетинги у своїх вiдносинах iз церквою. Вони одразу виявили себе її «охоронцями», що дало змогу французьким королям долати анархiю менших сеньйорiв, насамперед, у власному доменi.

Усе це сприяло встановленню доброзичливих стосункiв мiж французькою монархiєю i Римом саме в той час, коли визрiвав конфлiкт мiж папством i нiмецьким iмператором. У 1059 р. папа Миколай II надсилає Аннi листа, сповненого похвали «її вiрностi, добродiйностi i всяких чеснот, якими вона прикрашала свою королiвську достойнiсть».

Звичайно, мiж королями i папством iснували певнi суперечностi, викликанi прагненням французької монархiї пiдпорядкувати духовенство королiвськiй юрисдикцiї.

Таким чином, у Францiї склалися належнi передумови для змiцнення королiвської влади. Вона посилилась за часiв Людовика VI (1108-1137), насамперед – у королiвському доменi, де вдалося покласти край сваволi дрiбних сеньйорiв. Посилення Капетингiв тривало за Фiлiпа II Августа (1180-1223), Людовика IX (1226-1270) i Фiлiпа IV Красивого (1285-1314). Одна за одною до королiвського домену прилучаються провiнцiї Нормандiя, Мен, Анжу, частина Пуату, якими володiла Анжуйська династiя або династiя Плантагенетiв (з 1154 р. остання прибрала до своїх рук i англiйський престол). Пiд час хрестового походу на пiвдень Францiї проти так званої альбiгойської єресi було приєднано графство Тулузу. В другiй чвертi XIII ст. королiвський домен став у кiлька разiв бiльшим за будь-яке з великих феодальних володiнь у Францiї.