Про намір Брюховецького йти на Тетерю; про зимування його в Каневі; про Тетерину втечу з Корсуня у Польщу; про взяття Kopcy- ня й Тетериної старшини Гамалією; про марнотне здобуття Брюхо- вецьким Білої Церкви; про його повернення звідтіль у Гадяче і про виїзд його з полковниками на Москву; про з'їзд у Чигрині тогобічної старшини і про наречення там гетьманом Дорошенка; тут-таки королівське убезпечення, дане ігуменові Макошинського монастиря.

оку від створення Адама 7173, а від утілення господнього 1665. Коли цього- бічні полковники з’їхалися на Водохрещу в Гадяче до гетьмана Івана Брюховецького з належним йому святковим різдвяним привітанням, то він, чесно приймаючи їх у себе кілька днів і гуляючи з ними, відкрив їм свій намір скинути гетьмана Тетерю з тогобічного гетьманства ¹⁵².

по льоду, він тут-таки, в Каневі, і зимував з усім військом. Дочекав- • · 1 ^ *1 шись весни, відразу по великодніх святах, саме на проводи , виправив під Корсунь здобувати гетьмана Тетерю й поляків, що були при ньому, лубенського полковника Григорія Гамалію, вручивши йому під реймент половину свого війська ¹^⁴. Але гетьман Тетеря, провідавши про такий намір Брюховецького і вигадавши, що йому треба в якійсь нагальній потребі до короля Казимира, забрав із собою гетьманські клейноди, що належать гетьманській особі, і від’їхав з Корсуня до Польщі ¹⁵⁵, доручивши своїй генеральній старшині все військове порядкування та охорону міста Корсуня. A щоб краще оборонити його, лишив при них у Корсуні польські хоругви, що прийшли сюди з ним, Тетерею, із Чигрина.

Гамалія, прийшовши з військом до Корсуня, либонь, без великої праці здобув його, однак полякам, що зачинилися в Корсун- ському замкові (про яких і йшлося найбільше), нічого не зміг учинити, та й не зашкодив їм ¹⁵⁶.

¹⁵² Такий намір мав Брюховецький і в минулому році, про що свідчить і Велич- ковий виклад.

¹⁵³ Це було 3 квітня (за ст. ст.).

¹⁵⁴ Були в тому війську й росіяни, всього півтори тисячі.

¹⁵⁵ Тетері не було в Корсуні. 4 квітня (за ст. ст.) його військо розбив ущент полковникДрозд (Дрозденко). Після того, захопивши знаки гетьманської влади, гетьманські скарби, архів, майно, козацькі гармати й амуніцію, Тетеря втік до Польщі. Він утік із Брацлава.

¹⁵⁶ Інші дані: залога була перебита.

¹⁵⁷ Під Білою Церквою Брюховецький вщент розбив Яблуновського, що заступив померлого Чернецького, але міста не взяв, на нього пішов C. Опара. (Див. приміт. 159)

¹⁵⁸ Відійшов до села Мотовилівки під Києвом, де став табором.

¹⁵⁹ He Децика, a C. Опари. Децик — овруцький полковник, який стояв у Mo- товилівці з Поліським полком і підтримував Брюховецького, потім перейшов на Лівобережжя. C. O п a p а — самозваний гетьман, він з’єднався з татарами і пішов під Білу Церкву на Брюховецького.

¹⁶⁰ Усе військо не було розпущене. B Каневі залишилися Ніжинський, Прилуцький і Зіньківський полки на чолі з переяславським полковником Єрмолаєнком.

¹⁶¹ Ha це був царський ук?з.

¹⁶² 3 Брюховецьким поїхали три духовні особи, генеральна старшина: обозний 1. Цісарський, суддя П. Забіла, писарі C. Гречаний і 3. Шийкевич, осавули В. Щербак, В. Федієнко і П. Константинович, бунчужний Ю. Шпаків- ський, хорунжий M. Яковенко, полковники ніжинський M. Гвинтовка, лубенський Г. Гамалія і київський В. Дворецький. Були з ними 79 чоловік іншої старшини, депутати від міст, 296 козаків та співаків, 21 міщанин, 106 челядників. Всього 535 чоловік.

¹⁶³ Брюховецький прибув у Москву 11 вересня (за ст.

П. Тетеря.

Сучасна гравюра (19).

¹⁶⁴ П. Дорошенко був спершу прилуцьким, а тоді черкаським полковником. За Тетері був генеральним осавулом.

¹⁶⁵ Спершу П. Дорошенка нарекли гетьманом татари, вони ж примушували і козаків визнати його гетьманом. Добувши у Брацлаві суперника Дрозда, П. Дорошенко підкорив своїй владі все Правобережжя. Дані про раду в Чигрині подає тільки C. Величко, і перевірити їх змоги нема.

відійшов од Корсуня, поляки відразу вийшли з Корсунського замку до Білої Церкви. A Брюховецький, попустивши віжки свого щастя більше, невзабарі рушив із Канева з усім своїм військом під Білу Церкву добувати поляків, що в ній лишилися. Тут він немало ужив праці, однак, нічого бажаного не досягши, відступив назад ¹⁵⁷ і знову, перебравшись біля Канева через Дніпро і розпустивши своє військо по домівках, прибув до Гадячого у свою резиденцію ¹⁵⁸.

Під Білою Церквою Брюховецький не досяг нічого через зраду в своєму війську якогось Децика ¹⁵⁹ і через незичливість до себе всього свого війська.

Розпускаючи військо ¹⁶⁰ по своїх домівках, Брюховецький ознайомив полковників про свій намір ¹⁶¹ їхати до пресвітлого монарха в царське місто Москву і хотів, щоб і вони, полковники, поїхали з ним у ту ж дорогу,— вони йому в цьому не відмовили. Переживши тоді місяць червень у Гадячому, Брюховецький відразу рушив до Глухова і, промешкавши там до Першої Пречистої, дочекався прибуття до себе деяких своїх полковників з певним товариством ¹⁶². Після свята тої ж Першої Пречистої він, Брюховецький, відразу рушив з полковниками і виборнішим товариством свого рейменту з Глухова на Москву. Прибувши туди ¹⁶³, був милостиво прийнятий і, чимало забарившись у Москві, одружився там, про що далі буде висловлено просторіше.

A тогобічні полковники й інша старшина, побачивши, що їхній гетьман Тетеря до них не повертається і не знати де подівся, поїхавши до Польщі, а козацький гетьман Брюховецький від’їхав на Москву, застереглися, щоб той не привіз їм якогось несмачного гостинця, і з’їхалися на Покрову в Чигрин, де учинили раду і нарекли на ній гетьманом Петра Дорошенка, тодішнього черкаського полковника ¹⁶⁴, вручивши йому в нагляд до подальшого рішення правління і всі гетьманські тогобічні військові та цивільні справи ¹⁶⁵.

Того ж року дано від короля Яна-Казимира отцю Вікторові Боблецевичу, ігуменові Макошинського монастиря, універсальне убезпечення на підтвердження монастирських добр і на висвідчення йому королівської ласки — і то за виказ деяких українських секретів та намірів під час королівського маршу до Глухова ¹⁶⁶. Це убезпечення, либонь, мало тут потрібне, але покладене як взірець і щоб виявити чернечу хитрість, за що висвідчувалася королівська панська ласка,— хай читальник ретельно все роздивиться. Вона в собі має

¹⁶⁶ Йдеться про В. Бублицевича — діяльного агента польського короля, належав до прихильного Польщі православного духовенства. Був ігуменом, доки не вигнано польських військ, пізніше знову — за Брюховецького. Потім сліди за ним губляться.

¹⁶⁷ Подано в перекладі з польської мови.

Ян-Казимир, з божої ласки король польський,

великий князь литовський, руський, прусський, мазовецький, інфлянтський, жмудський, смоленський, чернігівський, а шведський, готський і вандальський дідичний король.

¹⁶⁸ Святомиколаївський пустинно-лу- говий Макошинський монастир розташований був біля Десни, на правому боці, за п’ять верств від Соснівки і за чотири верстви від c. Макошине, від якого й узяв назву. Заснував його А. Кисіль. Бубли- цевичу король видав три грамоти підряд. Одна від 13 січня, друга від 16 березня, а третя вже ця, подана C. Величком.

¹⁶⁹ Киселівським монастир названо через його засновника А. Киселя.

Ознаймовуємо теперішнім нашим листом, кому про те належить знати, всім узагалі і кожному зокрема. Поміж особливих властивостей і прикмет щасливо пануючих монархів є та найчудовіша відрада, з якою вони винагороджують заслуги вірних і зичливих собі підданих, а особливо тих, хто, не шкодуючи нітрохи власного здоров’я і жертвуючи своїми добрами за достоїнство нашого маєстату та за цілість держав, вручених нам в управління від Бога, самохітно наближаються до нашого боку, виявляють усі секрети, замислені на нас і добро Річі Посполитої, і отак вчасно роблять нас готовими й обережними супроти хованих і таємних передзавзять.

Ян-Казимир, король M. П.

Франціск Пражмовський, єпископ луцький, управитель коронної канцелярії.

Убезпечення, дане побожному Вікторові Боблечевичу, ігуменові Макошинського монастиря, щодо всіх прав, які служать тому монастиреві, буде за конституцією затверджене й закріплене майбутнім сеймом».

¹⁷⁰ Див. приміт. 165.

¹⁷¹ Джерела повідомляють про раду в Лисянці 22 лютого 1666 p., але чи було там потверджено П. Дорошенка гетьманом — невідомо. Зате вирішено розірвати з Польщею.