Про лядські замисли на Хмельницького і про його засторогу на них; про посольства Хмельницького до сторонніх монархів із проханням допомогти проти поляків і про обітниці; про два значні лядські роз'їзди і про велику шкоду від них Хмельницькому; про Богуна, якого послав Хмельницький проти наскоку Чернецького; про здобуття Чернецьким МонастириЩу про його поранення там і втечу звідтіля.

²²⁶ Йшлося тільки про Кам’янець- Подільський і про річну данину.

²²⁷ До російського уряду посланці шлються тепер часто, тут, мабуть, йдеться про посольство C.

оку від створення світу 7161-го, а з часу пришестя в світ у плотській одежі Господа 1653-го, Хмельницький лишався в Чигри- ні і, маючи певні звістки, що на нього збираються лядські війська, виправив на польське по- рубіжжя в українські міста для зимівлі і деякі свої полки. Він наказав їм бути обережними й уважними, а сам відправляв з Чигри- на посольства до сторонніх монархів, просячи їх допомогти йому проти поляків. Писав він до турчина, обіцяючи йому кордони з Короною Польською по Віслу з Кам’янцем-Подільським ²²⁶; писав до великого государя царя московського, якого просив, висилаючи значні подарунки, щоб той потугою своїх військ не дозволяв Литві давати допомогу полякам проти Хмельницького ²²⁷, обіцяючи віддати великому государю московському Сівер та Смоленськ, який поляки кількаразово відривали від нього. Хмельницький посилав і

²²⁸ 3 ханом було відновлено приязні стосунки ще на початку листопада 1652 p.

²²⁹ Мултянський, мунтянський — румунський.

²³⁰ У Твардовського — Челебій. Можливо, тут ідеться про польський напад 13 березня 1653 p. на козацьку залогу в Коростишеві. Величко бере це оповідання в Твардовського.

Портрет C. Чернецького (31).

998 о о

до хана , запрошуючи татар на приидешню весну, звертався и до волоського й мултянського ^22δ господарів, бажаючи, щоб вони прийшли на весну зі своїми військами до Львова.

Поляки, збираючи довгий час під Ковелем всілякі звістки, але нічого певного про Хмельницького не знаючи, виправили з якимось Черодієм ²³⁰ під військо Хмельницького свій роз’їзд.

воселовим вони несподівано вночі напали на козаків і вибили їх близько трьохсот, стративши й собі дев’яносто восьмеро. Після цього замаху той заюшений Черодій до решти сплюндрував Сам- городок та Прилуку, позабивавши в них невинних козако-руських людей. Але певного «язика» про Хмельницького поляки так і не дістали й виправили на чолі з Чернецьким повторний роз’їзд на козаків — п’ятнадцятитисячний загін добрих виборних польських кіннотників. Той Чернецький хутко перебив малі козацькі застави й несподівано напав на Погребище, коли там зібрався був ярмарок. Весь народ, що був тоді на ярмарку, чоловіків та жінок, дівок, вагітних і молодиць з грудними дітьми, а також козаків, яких нагодилося на ту хвилю чимало, він допустив своєму військові немилосердно й по-нелюдському, всіх до одного, без жодного пошанівку й пощади, вибити й віддати тиранській смерті — вчинив він це на пострах іншим містам та селам, на які хотів наступати. Цей Чернецький від упень розорених і спалених Погребищ рушив далі в Україну на Побужжя і обернув у попіл та сплюндрував вогнем і мечем мало не всю Брацлавщину, аж по Бершадь та Умань.

Хмельницький одержав звістку про такий військовий і катівський учинок Чернецького, але йому доповіли неправдиво, начебто в Чернецького мало людей. Отож він виправив на відсіч йому свого

полковника Богуна з чотирма тисячами козаків і збирався виходити вслід і сам, чекаючи лише приходу орди. Діялося це вже навесні, в середині березня. Богун був справний і обережний вояк, через це, скоро-но наблизився до Чернецького, виправив своїх моторних хлопців вивідати силу війська Чернецького. Ti повернулися назад і донесли Богунові, що в Чернецького є війська п’ятнадцять чи й більше тисяч. Тоді Богун зм’якшив свій замисел, а з’ясувавши,

Шапка Б. Хмельницького (18).

²³¹ Тут і далі цифри непевні.

що Чернецький перебуває вже близько, вступив у місто Монасти- рище, пославши до Хмельницького швидкими кіньми вісника про те, що в Чернецького є багато війська.

* · ^υ 9 ^ 1 *

²³² Інші дані: Чернецького поранили з самопала. У Твардовського — стрілою.

²³³ Хмельницький не йшов до Mo- настирищ, хоча й тримався напоготові.

у тих штурмах п ять тисяч свого війська , одначе ще сподівався на перемогу. Переночувавши, він знову пішов штурмувати міські вали і спалив тамтешній Монастирищенський замок. У тій варвітні й тому розрусі Богун побачив небезпеку собі й, залишивши в порохових димах та мушкетних громах своє військо, вибрався з Монастирищ і подався до Хмельницького. Богунове військо було справне, воно міцно оборонялося разом з рештою старшин і забило ще тисячі з півтори жовнірства, а самого Чернецького в тих січах важко поранило з лука в лице ²³². Саме в той час, коли й штурм Чернецького ще не кінчився, в тилу його війська повстала велика тривога й замішання: хтось закричав, що до Монастирищ наступає з численним військом та ордою сам Хмельницький. Усмерть перелякане польське військо не тільки припинило свій штурм, але, наче ошпарене, покинувши свої вози з усіма достатками й великою здобиччю, побігло від Монастирищ назад до Ковеля і тільки за десять миль від Монастирищ побачило й пізнало, на свою велику шкоду й сором, що тікало даремно. Бо Хмельницький хоча й ішов із військом до Монастирищ ^{2 3}, але був іще неблизько на той час, коли ляхи так налякалися й залишили на користь монастирищенським обложенцям, богунівцям, свою здобич.