Про рушення Хмельницького з-під Білої Церкви на Гончариху; про зупинку його там; про звістки, які він одержав про поляків, / про його намір іти на них походом; про Кривоносову виправу до Бара; про взяття Бара з численною здобиччю; про те, як стояв Кривоніс під Кам'янцем-Подільським і про його поворот до Хмельницького; про задум Хмельницького йти на Пиляву і про з’ЇЗд поляків у Збараж до Вишневецького; про те, як Вишневецький із військом підхилився під команду нових гетьманів; про зосередження по

Хмельницький, гетьман Запорозького війська і всієї малоросійської України, розіслав був вищезгаданих своїх полковників із козацькими військами на Поділля, Волинь та в Литву, а сам з меншою частиною козацького війська, що лишилася біля нього, з Тугай-беєм та його п’ятитисячною ордою ¹⁶⁷ більше не барився коло Білої Церкви, а 27 червня рушив звідти з усім військом та обозом до Паволочі, наміряючись дійти до так званого поля Гончарихи ¹⁶⁸.

Церква у Староконстантинові (38).

¹⁷¹ Про повернення Кривоноса до Хмельницького немає інших даних. Ta й не потрібно це було. Від Константинова він пішов на Межибож, оминув його і рушив на Бар. 25 липня Бар упав.

Бар. Літографія (18).

¹⁷² Кривоноса відкликав Хмельницький, бо з 24 серпня мали початися переговори з поляками.

ської поведінки та до їхніх переміщень. Ці звістки він діставав від своїх зичливих приятелів та братів по греко-руській релігії, а також від шпигунів, яких спеціально посилав, щоб розвідували про всі лядські ради й замисли. Спершу Хмельницький, дізнавшись від своїх шпигунів, що поляки на чолі з гетьманами зібралися у великім числі в Глинянах, а на чолі з Вишневецьким — у Збаражі, хотів іти на них напрямки. Але в цей час повернулися до нього полковники Ганжа, Остап та Кривоніс, і Хмельницький змінив свій намір. Він знову виправив для військового чину на Поділля Кривоноса разом із десятьма тисячами війська і десятьма гарматами,— цього разу Кривоніс мав більше щастя, ніж у першій виправі, бо тільки-но прибув на Поділля, без великих зусиль узяв місто Бар¹⁷¹.

¹⁷³ Ha цьому місці обривається Be- личковий текст в оригіналі. Подальший текст узято з копії Судієнка. Опис Пи- лявської битви тут надто короткий, коли порівняти його хоч би 3 описом Твардовського, який Величко мав під рукою. Це дає підставу думати, що кінець розділу дописав хтось інший або ж Величко не довіряв Твардовському, а факти звірити не міг.

¹⁷⁴ Див. приміт. 162.

Від Бара Кривоніс із військом подався був брати Кам’янець- Подільський, але побачивши, що добути його не з руки, повернувся звідти до Хмельницького ¹⁷² на Гончариху ¹⁷³— його військо було надихнуте цими перемогами. Хмельницький після того, як вернувся Кривоніс, вирішив іти під Пиляву, де був міцний замок. Тим часом деякі вірні й знамениті шляхтичі зі своїми військами оминули своїх нових гетьманів, які стояли з військом у Глинянах, і для якоїсь наради та спільних військових дій прибули до Вишневе- цького у Збараж ¹⁷⁴ і про щось корисне для себе там порадилися. B цей час Кривоніс, що його Хмельницький виправив на Поділля, здобув, як уже писалося, Бар. Поляки, які були з Вишневецьким у Збаражі, довідавшись скорботну новину про взяття Кривоносом Бара, опустили були свої крила, але князь Вишневецький, покладаю- чи добру надію на воєнну згоду, рушив з усім військом, яке зібралося навколо нього, із Збаража до Глинян, щоб схилитися під команду

нових гетьманів. Усе військо вирушило від Глинян у поле i під Чол- ¹⁷⁵ Це сталося 1 вересня. ганським Каменем з’єдналося в один обоз ¹⁷⁵. Поляки тоді налічува

ли найвиборнішої кінної воєнної шляхти, в багатих і знаменитих уборах, із численними скарбами та золототканими креденсами, тридцять тисяч.

Місце бою під Пилявою (6).

¹⁷⁶ Точніше, поляки втекли B НІЧ 3 13 на 14 вересня. Хмельницький ударив на поляків 13 вересня.

¹⁷⁷ Поляки вважали, що у війську Хмельницького 120—150 тисяч. Цифри Be- личка можуть бути применшені, а польські прибільшені.

¹⁷⁸ Бурнус — плащ з каптуром.

¹⁷⁹ ТутуЛітописі Величка велика прогалина — загублено кінець першої, повністю другу, третю, четверту і перший розділ п’ятої частин.

Тим часом поляки одержали звідкілясь звістку, що Хмельницький з усім військом потягся під Пиляву, сподіваючись узяти шляхетський скарб, замкнутий за міцними мурованими замковими стінами. Це й насправді було так, оскільки 20 серпня Хмельницький таки рушив із Гончарихи на Пиляву. Він ішов туди неквапним ходом, приглядаючись до польських переміщень,— за його відомостями, й поляки потягнулися від Константинова з усім обозом і скарбами туди ж, під Пиляву. Коли вони дійшли до Пиляви, то застали вже тут, на другому боці річки Пиляви, багнистої і важкої до здобуття, Хмельницького. Той стояв зі своїми обозами на тамтешніх великих горбах і пагорбах. Поляки тут належно не влаштувалися і після однієї та другої військових спроб проти Хмельницького втратили сміливість і військову вигадку. A в четвер, на свято Воздвиження чесного хреста, 14 вересня ¹⁷⁶, після удару Хмельницького, майнули навтьоки. Вони тікали без пам’яті, як хто міг і куди міг, кинувши всі свої великі обози з численними пребагатими статками і скарбами, залишивши їх на користь і в нагороду Хмельницькому. Вони втратили тоді й кільканадцять тисяч свого війська, хоч Хмельницький мав під Пилявою свого козацького війська 5002, а Тугай-бей тільки 5000 ¹⁷⁷. Але Хмельницький на пострах полякам перебрав багатьох козаків по-татарському в бурнуси ¹⁷⁸ й вивернуті кожухи. Тим він одурив поляків і, наповнивши їхні серця страхом, примусив цих багатирів над келишками з токайським вином тікати без пам’яті. У цій битві під Пилявою втратили поляки багатьох своїх особливо визначних жовнірів і всю славу [...] ^І79.

C. Туптало.

Сотник часів Б. Хмельницького (15).