Про початок шведської війни на поляків і про Вітембергову першість у ній; про зганьблення великополяків під Устям і про постановлений там трактат з Вітембергом; про незадоволення тим трактатом великополян 432; про Вітембергове прибуття до Познані і про непоштивість там його і його війська; прибуття до Гнєзна шведського короля і про його непоштивість; про об'єднання його під Коніном із Вітембергом і про підтвердження Устепського трактату з велико- полянами; про посланця польського короля до корол

Король шведський Кароль-Густав хоча здавна мав певні свої претензії до поляків за образу, що вони завдали Короні Шведській ⁴³³, але був застрашений колишніми польськими перемогами і не смів розірвати встановленого з ним миру й почати війну, жереб щастя якої ще невідомо кому випаде.

4 3 4 · ^ t/ · к» · · · ·

го , приготував військо и військову амуніцію і почав відтак свою війну проти поляків.

Спершу він виправив від своєї столиці Стокгольма у Померанію ⁴³⁵ шведські кораблі з десятьма тисячами війська ⁴³⁶, на чолі яких поставив свого генерала Вітемберга. Той генерал приплив до Щетіна ⁴³⁷ і, якнайшвидше спорядившись в обоз, хутко рушив від Щетіна в середину Великої Польщі, прямуючи до Познані та Гнєзна. Великополяни також завчасно провідали про той Вітембергів марш на себе і, зібравши у військовий обоз близько тридцяти тисяч війська, рушили проти Вітемберга. Але Вітемберг дав їм (а вони мали поміж себе незгоду)*під Устям бій і переміг їх, схиливши до трактату з такими умовами:

1. Що поляки відтепер⁴³⁸ повинні мати собі за пана і протектора не польського, але шведського короля; король же шведський має зберегти цілими й непорушними всі їхні колишні старожитні права й вольності;

2. Релігія їхня має бути збережена нерушно ⁴³⁹;

3. Шляхетські міста й села мають бути вільні й недоторкані від поборів, всіляких напастей і грабіжництва з боку жовнірів, а в королівських та духовних добрах побори й годівля шведського війська на час їхніх переходів та маршів мають бути такі, як були перед оцім;

⁴⁴⁰ Цей пункт у договорі звучить інакше: «Піхотою обох воєводств король шведський розпоряджатиме, як захоче.

Фельдмаршал Вітемберг (31).

4. Столичні міста Познань, Каліш і всі королівські міста, а також побори, мита й прибутки, які з них належать, мають іти шведському королеві, і він вільний чинити з ними, як зізволить;

5. Шляхта, яка захоче лишиться при шведському королеві і при Вітембергові, а яка захоче бути при польському королеві, хай про те зголосить ⁴⁴⁰.

Цього всього дотримуватиметься цілком для великополян після свого прибуття в Польщу шведський король і зволить це потвердити.

⁴⁴¹ Трактат підписали воєвода познанський K. Опалінський, воєвода каліш- ський А. Грудзінський, каштелян медзи- жецький П. Гембіцький, каштелян кши- вінський M. М’ясковський і А. Слупе- цький.

⁴⁴² Спершу (29липня) рушили поляки з Радзійовським, що піддалися шведам, тоді й шведи. Місто хотіло боронитися, але K. Опалінський і А. Грудзінський схилили його вільно впустити шведів. Вітемберг прибув до Позпані 2 серпня.

Вітемберг підписав ці умови від імені свого короля, і приклали на тих пактах руки найпередніші великопольські начальники ⁴⁴¹. Але коли поляки повернули від Вітемберга у свій обоз, багато хто із шляхти побачив себе у кривому світлі і почав невдоволитися, що вони піддалися отак у шведську протекцію і відступилися від власного свого пана, польського короля. Генерал же Вітемберг послав про такий свій успіх звістку до свого пана, а сам із військом рушив до Познані ⁴⁴². Прибувши сюди, він залишив своє військо за містом, а сам зі старшиною в’їхав до Познані і, проживши так кілька днів, наказав тамтешнім міщанам скласти від себе на відкуп значну суму. Потім, виїхавши з Познані, розклався коло неї зі своїм військом,

⁴⁴³ B Познані грабунки почалися перед приїздом сюди Вітемберга. Сам Вітем- берг, зупинившись у Познані, наказав добре обходитися з мешканцями і повісив кількох свавільників.

⁴⁴⁴ Карл-Густав ввійшов до Польщі в перших днях серпня. Війська у нього було 15 тисяч, але виборного, 16 великих гармат і 118 польових гармат.

⁴⁴⁵ Депозит — схов, речі, віддані на схов.

⁴⁴⁶ Криштоф Пріємський прибув 26 серпня. Він разом із братом воював з Густавом-Адольфом і мав у шведів добре ім’я.

⁴⁴⁷ Насправді, Ян-Казимир висилав кількох посланців шведському королю з пропозицією припинити війну.

⁴⁴⁸ Очевидно, мається на увазі битва під Жарновом 15 вересня.

⁴⁴⁹ Король прибув до Кракова 19 вересня.

⁴⁵⁰ У Литві військовими акціями керував Магнус Габріель де ля Гарде, шведський підканцлер, що був висланий як намісник до Інфлянт.

⁴⁵¹ Радивил.

⁴⁵² Це сталося 18 серпня під Кейда-

нами.

Замок у Щеціні (29).

значно обтяжуючи й розоряючи тамтешніх мешканців, що суперечило поставленому під Устям трактату ⁴⁴³.

Невзабарі після того, одержавши від Вітемберга добру звістку, рушив від Щетіна з дванадцятьма тисячами свого війська й сам король Густав ⁴⁴⁴. Він прибув до Гнєзна і звелів тамтешньому духовенству скласти для себе значну суму, якої не змогли скласти, бо не було готових грошей. Тоді король без жодного пошанівку звелів позабирати собі давні костельні скарби й депозити ⁴⁴⁵. Після того він рушив від Гнєзна до Коніна, а прибувши туди, з’єднався з Вітем- бергом і потвердив Вітемберговий трактат із великополянами, складений під Устям. У цей час від польського короля прибув посол, якийсь Пріємський ⁴⁴⁶. Він, віддавши королевого листа, своєю влас- ною мовою зм’якшив був Густавове серце щодо трактату й миру з польським королем і, одержавши швидку письмову відповідь, поїхав назад. Одначе король польський Ян-Казимир, вислухавши шведську відповідь і звіт свого посла Пріємського, не схилився до миру ⁴⁴⁷, а рушив сам із набраним військом на війну проти шведа.

Коли з Вільня відійшли московські й козацькі війська, приспів

м ** · · ** 4 ^ П

туди якиись шведськии вождь із військом , перед яким московська залога вийшла з Вільня також і потягла до Смоленська. Гетьман же литовський ⁴⁵¹ з іншими начальниками й литовською шляхтою, бачивши своє ущемлення й розор від московської сили, сподіваючись від неї ще більшого і не маючи жодної надії одержати якусь допомогу від Корони Польської, що була вже на краю загибелі, піддався під шведську оборону, протекцію та вічну згоду, розірвавши й на-

• · * u * u · 4^o

віки відкинувши КОЛИШН1И М1ЦНИИ союз із поляками .

^{4 ,3} Король виїхав з Кракова 25 вересня.

⁴⁵⁴ Оборону замку і міста було доручено Стефанові Чернецькому, який мав 3600 чоловік війська. Вольф Фром- гольд — староста дунабурзький, краківський комендант.

⁴⁵⁵ Трубач не дістав відповіді від обложених. Тоді шведи кинулися на штурм (26 вересня). Від обстрілу у Кракові почалися великі пожежі. Після того шведи послали ще одного парламентера, якого поляки вислухали, але пропозиції здатися не прийняли. Бої продовжувалися довго, хоч ще напочатку міщани переконували свого бургомістра здатися.

Король шведський, побачивши увіч ворожість і несхильність до миру польського короля, пішов за ним услід до Кракова. Король же польський, дізнавшись про це і не бувши впевненим, що лишиться цілий, відразу рушив зі своїм двором із Кракова до Шльонська ⁴⁵³ під цісаревий захист, полишивши на чолі війська, що мало обороняти Краків, Чернецького і якогось Вольфа ⁴⁵⁴. A король шведський, прийшовши зі всім військом під Краків і заставши спалене передмістя, послав вимогу через свого трубача, щоб поляки не допускали розору міста і самохітно схилилися перед ним.

під Войничем у жовтні і втік під Tap- нов.

^45, Трактат зі шведами про капітуляцію Кракова підписано 17 жовтня.

Облога Кракова в 1655 p. (31).

⁴⁰⁸ Прерогатива — виключне право, перевага, пов’язана з певним становищем.

⁴⁵⁹ Щодо академії було домовлено, крім того, що буде знято заборону входити в неї професорам і докторам іншої віри.

1. Релігія католицька, як була раніше, так незмінно й має залишитися;

2. Костели й кляштори з їхніми колегіями, правами, грунтами, свободами й прерогативами ⁴⁵⁸ всього духовенства не будуть ні від жодного жовніра потурбовані і не матимуть ні кінних, ані всяких інших постоїв, хіба що в разі крайньої потреби, коли без цього місця не можна обійтися; взагалі, всі спокійно собі житимуть, коли пристойно і скромно розійдуться по домівках, лишаючись у вічнім підданстві шведського короля і нічого проти нього не замислюючи; з добра свого віддадуть податки, які здадуться слушними для всього загалу і будуть ухвалені сеймами;

3. Краківська старшина й шляхта, що тут замкнулася, залишиться цілком зі своїми речами вільна, зберігатимуться їм повинності, місця, уряди і всі достойності, що їх вони мають тепер; записуватимуть у земські міські книги і судитимуть всілякі суди за старожитніми звичаями — все це здійснено відразу ж по встановленню цих трактатів; лише всі вони, поляки, повинні бути вірними Короні Шведській;

4.

5. Місто Краків і всі в ньому громадяни різного стану цілком залишаються при своїх привілеях та вольностях, що їх дали їм старожитні королі;

6. Осібно Краківська академія залишиться цілком і нерушно при своїй величі, правах, прерогативі і давніх вольностях ⁴⁵⁹;

7. Чернецькому й Вольфові, які найчільніші в Кракові, з усіма іншими військовими начальниками й офіцерами, з усім своїм військом, а також артилерією і з усіма своїми речами вільно виступити з Краківського замку під розгорненими військовими знаками, з бубнами та іншою військовою, згідно зі своїм звичаєм, музикою ⁴⁶°;

8. Війську з Чернецьким на чолі, яке вийшло з краківської облоги, дозволено відпочити за потребами, які виникли після тієї краківської облоги, по ближніх від Кракова староствах ^[66], за визначенням шведського короля, один місяць; але повинні вони поводитися там скромно і не мислити лихого на шведського короля; коли ж вийде той місячний термін, вони вільні розійтися по своїх домівках і бути там, де захочуть, однак із тією умовою й забезпеченням, що мають бути підвільні і готові служити не польському, але шведському королеві ^[67];

9. Піхота, виправлена з ланів ^[68], яка була в Кракові, вільна без жодного утрудження й ушкодження відійти додому; також і інші дворові урядники й королівські слуги вільні піти до свого пана зі всім своїм добром, кіньми, возами й власними речами, але й вони надалі мають жити спокійно ^[69];

10. В’язні, побрані з обох боків у тій війні, відпускаються всі на волю;

11. Забрана в Литві москва ^[70] має бути віддана до рук шведського короля,і навзаєм поляки, які лишаються в неволі, мають невзабарі бути визволені через королівське старання;

12. Коронний скарб увесь, зі своїми депозитами, де б і як був захований: чи в замку, чи в якомусь іншому місці, і кому б був відо-

⁴⁶⁰ Військо мало вийти 19 жовтня о 8 год. ранку.

⁴⁶³ 3 ланів — тобто набрані на гроші з ланових поборів; ланове — податок від десятини на утримання війська.

⁴⁶⁴ Цього уточнення нема в пактах, а є тільки умова, що їх для безпеки відпровадить шведський трубач.

⁴⁶⁵ Тобто російські полонені.

мий, а разом із ним книги до запису, листи канцелярій, метрики й пакти з іншими народами мають бути відкриті шведському королеві в нерушній цілості й віддані до його держави;

13. Також усі гармати, кулі і всяка належна до них амуніція, приналежні до Краківського замку, повинні бути цілком віддані шведському королеві, за винятком тих, що забрав із собою під своє начало Чернецький,— лише те він і може вивезти.

⁴⁶⁶ Це сталося 25 листопада. Конец- польський склав присягу ще 26 жовтня. Тоді ж було декларовано, що шведський король приймає під свою владу воєводства Краківське, Сандомирське, Київське, Руське, Волинське, Любельське та Белзьке.

Отак були взяли шведи преславне місто Краків, столицю Корони Польської. Воно заприсяглося їм у вірності, а король шведський Кароль-Густав став чи нарікся польським королем, однак ненадовго. Побачивши це, схилилися до шведського короля і прийняли запропоновані умови як добро, з особливим упевненням мати собі за службу королівську увагу і що права та їхні старожитні вольнос- ті будуть збережені в непорушній цілості, найближчі до Кракова воєводства — Кленчиця і Серадзь, а також польські кварціальні війська ⁴⁶⁶.

РОЗДІЛ VI

Підданча присяга поляків 1655 p. (31).

Про гаразди шведського короля в Польщі і про розміщені у ній шведські гарнізони та кватирі; про знищення учинених із поляками трактатів і про бідства, які поляки терпіли від шведських дозор-

ців; про швидку зміну шведськоі фортуни і про початий проти них від поляків заколот; про сендомирських послів, які прибули з умовами до шведів, і про некорисну для них відповідь.

3 отаким щастям при малій кількості людей шведський король Кароль-Густав опанував за одне літо Краків та Варшаву, преславні столиці Корони Польської, а разом із ними заволодів і всією Be-

Образ Ченстоховської Богородиці (45).

⁴⁶⁷ He піддалися тоді ще Прусси (Брандербурзьке князівство), Львів, П. Сапіга з литовським військом, що стояв під Брестом, Є. Любомирський у Спіжу та ще кілька можновладців. He присягли шведському королеві Д. За- славський, воєвода краківський, і Я. Tap- ло, воєвода любельський, але два останні вели зі шведським королем переговори.

ликою Польщею, окрім Гданська ⁴⁶⁷, і назвавсь у ній королем після того, як власний польський король Ян-Казимир утік із Кракова до Шльонська. Король шведський осів своєю королівською особою в Кракові і розташував по всій Великій Польщі, тим більше в столичних і значніших містах, свої шведські гарнізони. За якийсь час прибуло з Померанії ще кілька генералів зі шведським військом, і його розташовано у Великій і навіть Малій Польщі по кватирях, крім того, шведський король наказав вербувати нове військо, якого невзабарі було *навербовано на кільканадцять тисяч і змішано зі шведським військом. Зацарювавши в таких гараздах у Кракові, король шведський гадав, що фортуна сприятиме йому до кінця, і відразу ж зневажив та знищив поставлені і закріплені з поляками свої пакти, в яких обіцяв зберегти їхні стародавні права та вольності і не чинити їм ніяких образ та утисків. Він допустив, щоб не лише начальники його військ, але й рядове жовнірство тяжко уярмляло й озлоблю- вало не тільки простий міський та сільський люд, але і його шляхту та шляхетних польських панів. Через це всі поляки, шляхта й простий люд, у містах та селах, побачили, що зібране в їхніх домівках

⁴⁶⁸ Власне, Жегоцький захопив Ko- стяни і вже звідти напав на геського ландграфа Фридерика та князя Люд- віка, які супроводжували скарбничі вози з Познані до Костян. Це сталося 4 листопада 1655 p. Фридерика вбито, а Людвік ледве втік.

^4Ь9 Граф Вжесчевіч (у Величка — Врешовець) напав на Костяни вночі і перебив жителів.

^4/υ Це були посли воєводств Сандо- мирського, Любельського та Руського.

V

^4/1 Розмова переказана Величком скорочено, тут пропущено кілька цікавих деталей. Король шведський сказав: «Що мені про свої вольності співаєте, коли ви завойовані! Треба вам просити про милосердя, а не класти ваші пункти вольностей». Посли відповіли: «Ми не є завойовані, бо в Pyci (Галичині.— В. ZZ/.), Сандомирі і Любліні військ вашої королівської милості не бачили».— «Хіба не маєте в себе козаків? — запитав король.— To мої слуги». Хмельницький і справді в цей час вів зі шведським королем активне спілкування через послів.

та фільварках багаторічним дбанням добро вимелося мітлою шведської непошани за короткий час і перенеслося до шведських кишень. Отож поляки почали бунтуватися, і через це скрізь стала зменшуватися кількість отих їхніх неласкавих дозорців та інспекторів. A найбільше спалахнуло обурення в місті Костяні ⁴⁶⁸, де бабимостський староста Жегоцький забив і самого геського ландграфа, королівського швагра. Король Густав одержав звістку про це під Адала- новом, якого тоді добував, відразу ж прийшов із військом під Костян, узяв його і, не знайшовши в ньому вбивці, знищив там дощенту весь невинний люд ⁴⁶⁹.

Тим часом до короля прибули з Сендомира ⁴⁷⁰ посли з такими проханнями:

1. Щоб король зволив захищати їх від козаків та Москви;

2. Щоб згідно їхнього давнього звичаю утвердився на польському королівстві через вільне вибрання;

3. Щоб римська віра зі своїми костелами і з усім духовенством та їхніми прибутками й прерогативою була збережена без жодного ущербку та обтяжування;

4. Щобзалишалисяпо-старожитньомумісця й уряди з майном, метрики й міста;

5. Щоб королівським дбанням були повернені до Корони численні повіти й провінції, відірвані від Корони через війну;

6. Щоб кварціальне військо було винагороджене від короля за свої заслуги;

7. Щоб король шведський не уражався на великого кавалера пана Чернецького, який вийшов зі своїм військом із Кракова, за те, що той лишається на боці польського короля Яна-Казимира;

8. Нарешті, щоб було конфісковане добро польських начальників, які покинули свою вітчизну й ухилилися за її межі, і щоб добро те було віддано заслуженим;

9. Лишаючись цілком їхнім паном, щоб не губив їх подальшою війною, а коли буде інакше, то вони за свої вольності готові будуть усі вмерти.

Король Густав вислухав мову й пункти цих сендомирських послів і впав у гнівну лютість, особливо на пункт, де говориться про вибрання короля, адже на цьому найбільше тримається вся польська вольність. Він показав на зброю, що була в нього при боці, і відповів послам: «Що мені до вашого вибрання, коли мене ось це на ваш трон посадило!» ⁴⁷¹. Почувши таке, сендомирці побачили, що вони тратять під шведським пануванням свої колишні вольності, і, не чекаючи вже відповіді на інші пункти, поїхали зараз-таки геть.