Про те, що поляки дуже повільно здобували Bapmaeyf і про вальний штурм, під час якого було зламано одну браму, через яку вони втислися до Варшави; про Вітембергового трубача, який висловивбажання миру; про королівську на те раду і про схильність до трактату з Вітембергом; про вислання польського комісара; про Вітембергове хитрування щодо трактату і про крайній на нього польський штурм; про його прохання милосердя; про погамування війська від штурму; про схилення Вітемберга на запропоновані йому

Варшава здобувалася дуже повільно, без успіху аж дев’ять тижнів. B обозі вже починався був голод, та й деякі воєводства стали відпрошуватися від короля додому, посилаючись на те, що їхні житла розорено.

обозові слуги та челядь, кожен зі значком свого повіту і керівниками, хто як міг, зі зброєю, а хто з сокирою. Вони обвалили з фундаменту одну браму, посприяли їм у цьому й жерла гармат, і хоч шведські обложенці багатьох їх побили й затримали, однак вони, незважаючи

ні на що, з гвалтом і превеликими вбивствами ввалилися до Варшави і примусили шведів позачинятися в замкові, по дворах і кляшторах варшавських — однак цей їхній схов був неміцний.

⁰²⁰ Трубач виіхав 30 червня.

^з2, Крім Требіцького, були ще Я. JIe- щинський, Є. Любомирський, C. Кори- цінський, M. Опалінський.

³²⁸ Шведськими послами були генерал- майор Врангель та секретар стану В. Кантернштейн.

³²⁹ Трактат закінчили протягом години. Подальша оповідь дещо розходиться з тим, що було насправді. Шведських послів прийняв польський король, і посли просили в нього дозволу ВИЙТИ 3 Варшави із багажем та 6 гарматами. Король не згодився, тоді шведи повернулися знову з тими-таки пропозиціями. Король затримав послів, бо надходила ніч, а до Вітемберга послав листа. Bi- темберг відмовився здавати місто, тоді знову почався штурм.

³³⁰ Вітемберг вислав послів В.

Вітемберг, побачивши, що Варшаву взято і що йому важко вціліти у Варшавському замкові, вислав до польського короля трубача ^о2ь, просячи милості й трактату. Король почав радитися, що тут учинити: чи добувати замок штурмом, чи закінчити цю війну трактатом, бо коли завершити все штурмом, то превелика юрба охітників і воєнних с^г не лише оголить від усіх королівських скарбів та оздоб замок, але й розорить, і все злупить у кляшторах, костелах, шляхетських та міщанських будинках і в крамницях. Стали отож на тому, щоб учинити трактат, для чого виставили зобидвабіч комісарів, але при умові, щоб вони не бавилися більше двох дзига- рових годин. Із польського боку був комісаром підканцелярій Требіцький^о2',а зі шведського якийсь Форгель ⁰²⁸. Коли минули ті дві години °²⁹, трактат не був закінчений — з ним навмисне зволікали зі шведського боку, сподіваючись, що їм тим часом прийде на допомогу Дуглас. Отож військо, погамоване на певний час від військового чину, знову почало своє діло і, вже не слухаючи своїх начальників, стало шанцюватися під замкові стіни. Побачивши це, Вітемберг вдруге послав до польського короля, просячи в нього для трактату чотири години. Король був на це, як на хитрування та глум, розгніваний і зараз-таки звелів дати з жерла великої гармати гасло військові на останній приступ. Почувши це гасло, військо відразу ввійшло своєю силою в місто і кинулося штурмувати замок. Перестрашений цим Вітемберг попросив лише одну годину строку °³⁰, що було польським королем уволене, а польське військо було від штурму погамоване. Тим часом та година й закінчувалася,

приносячи Вітембергові чи швидкий кінець, чи життя. Коли ж та година минула, польське військо знову зашуміло про штурм і, наче вихор та блискавки, загриміло зусібіч на замок. Побачивши свою кончину, Вітемберг не захотів (як декларував у першій своїй відповіді до польського короля) позначити своєю кров’ю там, у Варшаві, численні свої вірні служби своєму панові, але відізвався через трубача до польського короля з проханням милосердя та ласки, приста-

Вид королівського замку у Варшаві (29).

⁵³¹ Король пообіцяв винагороди 40 тисяч золотих.

ючи на всі умови, які йому будуть запропоновані. Після цієї відозви польському війську звеліли відразу припинити штурм і відступити, але воно, бувши близько своєї здобичі, почало вельми нарікати на своїх панів, що ті жалують шведів, а воно проливало свою кров, здобуваючи місто, тоді як пани їхні на те лише дивилися. I тільки під обітницями та запевненнями польного гетьмана, що його труд відзначиться королівською ласкою й нагородою⁵³¹, воно було від штурму утримане й погамоване, а на ранок повернене назад.

Пункти, постановлені в Варшаві, були такі:

⁵³² Точніше, до Торуня.

1. Арфед граф Вітемберг, вождь Корони Шведської і найвищий маршалок, разом із ним військовий президент Оксенстерн Віцерей, також Кантернштейн та інші знамениті особи шведського гарнізону, які були у Варшавському замкові, зі своїми жовнірами всі вийдуть із міста, вільно відпущені, і підуть, куди забажають ⁵³². Це стосується лише шведів, поляки ж, віддавши свою зброю, залишаться при ласці польського короля. Іншим іноземцям вільно буде служити якому захочуть королеві. Bci заразом вийдуть із Варшавського замку із трьох мурованих брам та з усіх кляшторів і будуть припроваджені через польське військо до двору Осолінського, а звідтіля підуть за місто своїм ладом, з розвинутими прапорами, з бубнами і засвіченими при мушкетах запалками. Але хто з них має у Варшаві свої господи, то може забаритися там якнайбільше три дні, а потім аби зразу із них виїхав. У дорозі, чи землею, чи водою захочуть іти, будуть проваджені до Торуня двома польськими хоругвами;

2. Bci гармати залишаться у Варшаві.

3. Хворих та поранених виправлять Віслою туди ж, разом з тілами мертвих шведів, тільки аби не було під тим приводом якоїсь зради чи ошуканства.

4. Король не забороняє шведським обложенцям вивозити власні речі, вози й коні, але що набране в Польщі зі шляхетських домів, з кляшторів та костелів і з віДкупів у золотій і грубшій монеті, також клейноди й посвячені церковні посудини, келихи, ліхтарі — те все має лишитись у Варшаві, для цього будуть призначені комісари.

⁵³³ Білі голови — жінки. 5. При такій же волі й свободі залишаться всі білі голови ⁵³³ зі

своїми уборами та скарбами.

6. Вітемберг має зобов’язатися, що будуть навзаєм віддані своїм чоловікам усі польські матрони, забрані в тій війні під шведсь-

⁵³⁴ Точніше, затримані в Пруссів. КИЙ арешт ⁵³⁴.

7. Канцелярські записи і двірські метрики хай будуть непорушно залишені у Варшавському замкові.

8. Щоб при відході із замку та з міста Варшави не учинилася місту жодна руїна через усілякі виготовки та ховані міни.

9. Нарешті, Вітемберг має поручитися за себе і за інших своїх старшин, а також за весь гарнізон, що ні він сам, і ніхто інший із них не здійме руки на польського короля і всі вони зараз не служитимуть шведському королеві, аж доки не вийде місяць їхнього кватирю- вання.

Цей трактат, який склали в тодішню ніч, було постановлено неодмінно підписати зобидвабіч. A тільки почало на світ благословлятися, зараз-таки велика сила слуг та військових джур стала перед королівським палацом на варшавському передмісті і почала кричати та впоминатися вчорашньої обітниці віддячити покладений у здобутті Варшави труд та відвагу. A коли їх почали відволікати та гаяти час, вони одноголосно гукнули: «Гей, гей! Чого маємо чекати й оглядатися на непевну королівську обітницю?!» — і кинулися на базари та вірменські крамниці, і все, що там було з коштовних пермських, шамських та арабських товарів, до решти розшарпали і спустошили зі страшним гвалтом за одну годину, і розбіглися безвісно світ за очі. Король за це змушений був упевнити потерпілих надією, що винагородить їх.