Про Густавове бажання придушити польський заколот і про його повернення до Пруссів для готування до виборів; про шведів у Малій Польщі і про те, як їх бив Чернецький; про повторне Густавове рушення разом з Конецпольським із Пруссів на приборкання малопольських бунтів; про Конецпольського, який зламав присягу шведові і вибив його кінноту; про Густавове прибуття до Варшави і про розіслання своїх суворих універсалів, щоб його війська перестали чинити кривди полякам; про розгром Чернецького під Голу

Король Густав, як вище описувалося, либонь, рушив був з військом із Пруссів в Україну, щоб приборкати польський заколот, що виник проти нього. Однак він роздивився, що йому потрібніше утвердитися польським королем, ніж приборкувати лядські бунти, і завернув з усім військом у Прусси та й почав готуватися до варшавського вибрання, щоб стати вибраним і коронованим королем.

Фортеця Ланцут (29).

⁵⁰⁰ Замойський Ян — підчаший коронний і староста калішський.

⁵⁰¹ Замойський відповідь шведам дав, але негативну.

⁵⁰² Шведський король ще раз посилав до замостян парламентарів, але даремно. Шведи рушили в напрямку Львова.

⁵⁰³ Чернецький мав 6 тисяч доброго війська.

⁵⁰⁴ Крім того, почалася весна, і дороги розгрузли.

Король Кароль-Густав під Сандомиром (31).

Розіславши ці універсали і доручивши доглядати й карати свавільне військо своєму військовому комісарові Вессерману, сам король Густав рушив від Любліна на Красний Став до Замостя. Прибувши сюди і побачивши тамтешню міську фортецю (там зачинився зі своїм військом і був готовий до воєнної відсічі шведському королеві тамтешній дідич ординат Замойський) ⁵⁰°, король послав туди трубача з таким своїм королівським словом, щоб той самохітно схилився перед ним, бачивши силу й успіхи його (Густава) війська, адже йому підлягають їхні коронні столиці — Краків та Варшава; він же не бажає руйнувати красне й міцне місто Замостя і розорювати його своїми шведськими військами, і хай будуть вони певні тої його королівської ласки, що він зволить лишити їх при всіх давніх правах і свободах без змін. У відповідь на це ⁵⁰¹ від замост- ських стін і на повітання шведів посипалася значна й густа стрілянина — король зустрів тут чималу перешкоду в своїх намірах швидко закоролювати у Великій та Малій Польщі і прихилити під свою руку міцні міста Львів та Кам’янець-Подільський.

Тим часом Чернецький, набравши після свого розгрому під Голубовом великі війська ⁵⁰³, почав налягати зусібіч на шведа й уривати його, прагнучи завернути в голодний край до Львова. Але шведи й так уже відчували в своєму війську голод та скруту ⁵⁰⁴, застереглися і пішли не до Львова, а до Ярослава, де край був пожиточніший. Там, під Ярославом, вони стали в обоз, і король зараз виправив значний роз’їзд, прагнучи довідатися через нього, де,

^[1] Це сталося 12 березня.

^[1] Дуглас ішов на допомогу шведам, що штурмували Перемишль.

^[1] Дуглас втратив тоді 300 воїнів. Тут

треба сказати, що шведи не тільки приймали на себе удари поляків, але й напа

власне, обертається нині польський король. Але тільки-но той роз’їзд віддалився на милю від свого обозу, Чернецький відразу вибухнув на нього зі своїм військом із криївки і розгромив до решти, пригнавшись за вцілілими до самого генерального шведського обозу ^[80]. Він посіяв страх і замішання в самому королівському обозі, який стояв тоді над річкою Саном, і урвав та пошарпав частину королівських возів зі сріблом та іншими покоєвими речами. Тоді ж Чернецький довідався від шведських «язиків» про генерала Дугласа, якого шведи виправили в роз’їзд під Премишль ^[81], і зараз- таки рушив на нього, але той, зачувши про Чернецького, поспіхом повернув назад до королівського обозу і, не шукавши мостів через Сан, поспішив через розпарений сонцем лід, на якому втрапив у чималу шкоду, позатоплювавши тяжарі та людей ^[82]. A в іншому місці, у Мостиськах, два роз’їзди, виправлені зі Служевським, пригощали шведів не менш щасливо, і де тільки лучалося, скрізь шведи зазнавали від поляків цілковитої поразки.

Король шведський побачив, що йому геть нещаститься і що біля нього та й далі польські війська весь час помножуються, здепре- сував і з соромом та поспіхом рушив від Ярослава до Преворська, шукаючи доброго й найпростішого шляху до Пруссів. /Він покидав у дорозі не лише важкі гармати та мортири, але й хворих та поранених. У тому його марші невтомно набігав на нього зусібіч і скуб Чернецький, шкодячи його війську і ставлячи чималі в усьому перепони. Ha другому місці, під Венгровом, кривоприсяжник і віроломний шведський зрадник коронний хоружий Конецпольський, з’єднавшись із Сапігою, розгромив графа Магнуса. Ha третьому місці, в Руднику, несподівано напав зі своїм військом на шведів і завдав їм неабиякої шкоди Дмитро Вишневецький, який ледве не загарбав до своїх рук і самого короля ^[83]. Король, бачачи своє лихо і не маючи нізвідкіля допомоги, поспішив якнайшвидше до мосту, що був на Віслі нижче Сендомира, але Чернецький випередив його і приспів до Сендомира з військом, де хоч і сам потерпів не менший ущербок, однак вирубав передню сторожу шведів, розірвав і зіпсував королеві згаданий уже міст, який були для нього

зробили. Король прийшов до Вісли і, не маючи мосту перейти річку, вишикувався був проти поляків на генеральну баталію, однак поляки не захотіли вступати в бій, лише увірвався до шведів із роз’їздом Шембек, який дістав від приготованого війська зустрічний удар.

⁵⁰⁹ Шведів було не більше 5 тисяч.

⁵¹⁰ Чернецькийрушивз-підСандомира супроти Фридерика, баденського маркграфа, що йшов на допомогу королеві лівим берегом Вісли.

Шведи, які з п’ятнадцяти тисяч начислювали ледве половину війська °⁰⁹, дуже затурбувалися, що не лишаться цілі, і рушили звідтіля з королем уночі на те місце, де з’єднується з Віслою Сан, а в тім розвиллі, добрім до оборони, справно окопалися. Король Густав одразу виправив до своїх генералів Вітемберга, Миллієра, Штеїмбока та Дугласа розпорядження, щоб вони швидко приспіши- ли до нього на допомогу. Польське й литовське військо обсіло в згаданому розвиллі шведів і мало намір докінчити його там. A від короля Яна-Казимира учинено було розпорядження до Чернецького, щоб той ішов зі значною частиною свого війська за Віслу і не допустив названих вище шведських генералів зі своїми військами прийти на допомогу своєму обложеному королеві⁰¹⁰. B цю дорогу рушило з Чернецьким багато й невказаного війська, а також возова голота.

⁰¹¹ Лешна вважалася вогнищем кальвінізму в Польщі, через що місто підтримувало шведів. Тут мешкало 10 тисяч вигнанців з цісарських країв. Шведів було 300 чоловік.