Про пильних великопольських інспекторів; про змагання із ними підляського воєводи; про оборону й руйнування міста Лешни; про здобуття у шведів Косцян і про розгромлений Вессерманів роз’їзд, виправлений на відсіч до Косцян; про щасливе воєнне змагання Чернецького та інших польських вождів зі шведами і про відсіч їм від Дугласа.

Шведи, опанувавши всю Велику Польщу, були, либонь, пильні інспектори над поляками, не даючи їм анітрохи підвести голову. Однак Петро Опалінський, воєвода підляський, увійшовши від Шльонська з малою жменею війська у Велику Польщу, заохотив був і стягнув до себе з усієї цієї Польщі безліч шляхти, з якою почав скрізь щасливо гостити і громити ненависних своїх дозорців — шведів.

Підляський воєвода, побачивши, як палає у вогні Лешна, рушив звідтіля до Косцян, де також був шведський гарнізон, а прибувши туди і не змігши схилити місто до згоди, зібрав багато навколишніх селян і звелів їм іти на штурм міста. Ti ж, посмакувавши лешнин- ської здобичі і сподіваючись на те саме й у Косцянах, потислися наосліп до штурму міста, але двічі були відбиті з великим ущербком для себе, та й порозбігалися по домівках, залишивши перед замкнутим містом саму шляхту. Комісара шведського війська Вессермана, що стояв у Познані, було звідомлено про ту облогу Косцян, він виправив на відсіч її півтори тисячі доброї кавалерії на чолі з двома

⁰¹² Див.

⁵¹³ Під Варкою маркграф зупинився і прогайнував час, надчікуючи обер-лейтенанта Ріттера. Тут шведів сильно погромив Чернецький. Це сталося 5 квітня. Втекло з цього бою до Варшави близько 500 чоловік. Сам маркграф зачинився у Черську.

³¹⁴ Маркграфа Фридерика.

Польський король Ян-Казимир (31).

комендантами. Провідавши про це, поляки пішли від Косцян їм назустріч і, зійшовшись із ними на певному місці, розбили їх ущент так, що з півтори тисячі шведів утекло до Познані заледве п’ятдесят.

Після цієї перемоги, коли шведи, які замкнулися в Косцянах, втратили вже надію з’єднатися зі своїми і хотіли схилитися до трактату, до польського війська, що було біля Косцян, прийшов, згідно з королівським розпорядженням, лист від Чернецького, який закликав поляків на з’єднання з собою; сам-бо Чернецький рушив був від Устя Нового, де тоді також перебували шведи, в напрямі до Варшави⁰¹². Під Коженицями він несподівано зіткнувся з партією шведського війська і розгромив його вщент, так що не зберігся й жоден «язик», який зміг би донести звістку про цю поразку своїм принципалам. Після того розгрому шведів Чернецький посунув зі своїм жовнірством від Кожениць, а під Варкою⁵¹³ напав на чотиритисячний загін доброго шведського війська, яке було зібране з численних фортець та гарнізонів і йшло під командою Збади Мархіона °¹⁴. їх він також зніс до ноги, лише сам Мархіон з малим числом вояків утік до Черська. Розгромивши Мархіона, Чернецький потяг із велетенським своїм військом до Торуня й Варшави, але там не бавився й рушив до самого маркграфства, де Бігдош, польський вождь, привітав був шведів, що розклалися по заставах та залогах, обминувши лише Пакосць і Знінь; тоді ж на той гук лейб-гвардію шведського короля вирубав Хлібовський.

⁵¹⁵ Литовські війська не відійшли. Шведський король ударив саме на них. Вони стояли з другого боку річки Сян.

⁵¹⁶ Ha чолі того війська стояв Любо- мирський.

⁵¹⁷ Шведський король вирвався з роз- вилля Вісли та Сяну без додаткової допомоги (див. приміт. 510 і 513).

⁵¹⁸ He через Віслу, а через Сян.

⁵¹⁹ Місто було зачинено ще 9 травня, перший штурм був 17 травня. Польський король прибув до Варшави до 30 травня.

При таких успіхах Чернецький намірився податися за шведами в Приморську країну, однак дістав королевого листа прибути до Варшави — король послав цього листа не через що інше, як через те, щоб безкарне жовнірство Чернецького більше не розорювало й не знищувало того, що лишилося ще по домівках, коморах та шляхетських фільварках. Про такі дії Чернецького взнав генерал Дуглас, який був у Пруссах. Він рушив проти нього з усім своїм військом та гарматами, надибав його під Клецьком і дуже прилякав, осоромивши його. Через той страх Чернецький знову написав до Косцян, закликаючи тамтешніх вояків до з’єднання, а свого короля переконував поспішити під Варшаву забезпечитися від Дугласового наступу.