Про вихід шведів із Кракова і про вступ до міста польського короля; про королівський похід на Шведа із Кракова до Мазовїі та Пруссів і про успіхи Чернецького в Пруссах; про примус через трактат брандебуржців до Корони Польської, як було колись; про смерть Хмельницького і про неузгоду серед козаків щодо гетьманства; про вибрання в гетьмани Виговського і про його неправедну увагу до поляків.
Тільки-но шведський генерал Вертз виступив із трьома тисячами своїх шведів із Кракова, як свідчиться на листку [...] 683, в розділі 8, польський король Ян-Казимир вступив на їхнє місце і, з веселим серцем оволодівши столицею, віддав хвалу й подяку Господові Богу, що приподобив його тою своєю благодаттю [88].
У Кракові, однак, він бавився недовго [89], а, осадивши місто німецькою піхотою й уміц- нивши Краківський замок своїми польськими людьми, сам із іншим польським та цісарським військом рушив з Кракова для воєнного чину над шведами до Мазовші й Пруссів [90]. A Чернецький зі своїм полком і великопольськими хоругвами пішов із поспіхом за королівським розпорядженням до шведської Поморії, де ледь не вперся в самі морські береги, і вогнем та мечем наніс Старограду, Щетінові і всім тамтешнім обивателям превелику тривогу. Від Поморії він ухилився в Прусси, прагнучи випередити згаданого генерала Вертза, що простував туди, і прихилити, як було раніше, до Корони Польської брандебурзького князя, який був тоді вже нейтральний до обох сторін, одначе допомагав шведові й обтяжував війною Гданськ. Він, Чернецький, це й справив не без значної шкоди для себе, за допомогою литовського гетьмана Гонсевського та інших польських військ на чолі з Лещинським, так що брандебурзький князь, бувши ущемлений тими польськими військами, схилився до трактату [91] з Чернецьким на таких умовах:1. Що він, Брандебуржець, не має належати до двірної юрисдикції і старого канону польських королів, лише даватиме щороку Короні Польській шістдесят тисяч злотих, не більше [92].
2. Що Лембург з Бітомом і Елбліомг [93] [94] [95] до часу виторгував у поляків.
3. Виторгував також Брандебуржець у польського короля амністію, прощення й ласку як щодо своєї вини, так і до вини всіх тих, що разом із ним трималися до того часу шведського боку.
4. Шведові Брандебуржець відмовляє в приязні навіки і сам обіцяється піти на нього війною разом із польським королем 69°.
ЗАБИТІ ПОЛКОВНИКИ:
Ганжа, Кречовський, Золотаренко, Пободайло, Гладкий, Голота, Каневський, Небаба, Нечай, Донець, Полуян 682.
що він був полковником за життя Хмельницького, але певніше, що прийшов до Хмельницького перед його смертю і полковником за його життя не був; Федоренко — деякі дослідники вважають, що ця особа ідентична з Бо- гуном, хоч є підстави припускати, що Величко мав рацію, розрізняючи їх; Тетеря Павло — був переяславським полковником з липня 1653 p.; Демко — хто такий — неясно, знаємо Лисовця Демка, генерального осавула (див. при- міт. 680), який помер за життя Хмельницького. Грабянка та «Історія Русів» ототожнюють цього Демка з Многогрішним, і дехто з істориків це прийняв. Вірогідніше, проте, що тут йдеться про Д. Лисовця; Глухий — може, це Остап Глух, що був уманським полковником з жовтня 1649 p. по квітень 1654 p.; Kpuca Михайло — місце урядування визначити нема змоги; Переяславець Іван — військовий писар, пізніше полковник, був послом Хмельницького в переговорах з поляками в 1650 p. і після битви під Берестечком в 1651 p.; Гор- куша Филон — був полковником поліс- ським, брав участь у боях на Прип’ят- ському фронті влітку 1651 p.
682 Ганджа Іван — був полковником уманським у червні — липні 1648 p.; Кречовський Михайло — полковник київський з 1648 p. по серпень 1649 p., поліг при обороні української землі від Литви (див. приміт. 52); Золотаренко Іван — полковник ніжинський, наказний гетьман з серпня 1654 p., поліг при здобутті Старого Бихова в 1655 p.; Пободай- ло Степан — чернігівський полковник, наказний з 1649 p., з липня 1651 p.— чинний, поліг у жовтні 1654 p. в Білорусії; Гладкий Матвій — полковник миргородський з квітня 1649 p., розстріляний Хмельницьким за непокору 1652 p.; Голота Ілля — наказний канівський полковник з червня 1649 p., поліг у боях з литовським військом; Каневський — прізвище ніде не трапляється, але чи це прізвище? Завважимо чернетковість списку, можливо, Величко хотів назвати канівського полковника, та не взнав прізвища, канівськими полковниками були за життя Хмельницького в різний час C.
Савич, Ф. Стародуб, А. Бутенко і наказні — /. Голота, I. Шенгерей та За- блоцький; Небаба Мартин — чернігівський полковник з листопада 1648 p., поліг у липні 1651 p. в боях з литовським находом; Нечай Данило — полковник брацлавський з березня 1649 p., загинув у лютому 1651 p.; Донець тут вписаний як покійник, мабуть, помилково, хоч лишається сумнів, чи полковник Донець, що діяв в часи Виговського, ідентичний з названим Величком; По- луян — був сотником, його захопили в полон поляки влітку 1648 p. під час боїв Кривоноса з Вишневецьким. Список полковників неповний, немає тут Джа- лалія, Пушкаря, Гуляницького, Лісницького та ін.— це теж ознака чернет- ковості списку, тим більше, що в самому Літописі згадується, що Пушкар був полковником за Хмельницького.683 Число не проставлено.
під шведами), давали князеві на ленному (форма феодальної залежності) праві Битов і Ленборк (див. пункт 2) — це робилося у винагороду князеві за участь у війні зі шведами.
689 Польське написання L^bork, Bytow, Elblag. До речі, коли прийшлося до діла, поляки Ельбльонг не віддали.
690 3 умовою, що Польщі допомагатиме Леопольд I.
Отаким миром з Брандебуржцем Велика Польща заслонилася від свого ворога і звеселилася. Аж тут прийшла друга, втішна для польського короля, звістка з України про вищеописану смерть Хмельницького. Якими словами згадує про цю кончину Хмельницького автор Твардовський, подивися, читальнику, в його книзі на 238 листі691.
692 Ці незгода і розладдя почалися ще за життя Хмельницького, оскільки Хмельницький хотів передати булаву синові Юрію і застерігався від противників (відомо, як покарав він Вигов- ського). Знаємо і про заколоти у війську (див. приміт. 645).
693 Див. приміт. 663.
694 Факт узято у Твардовського.
691 Тут ідутьлайки на Хмельницького.
Після смерті Хмельницького, що сталася на превелику втіху ворогам-полякам, почалася поміж козацтвом і старшиною їхня
%j fiQ9 · ·
велика незгода и розладдя щодо гетьманства , оскільки одні давали свої голоси за Юрася Хмельниченка — молодшого, а інші — за генерального писаря при Хмельницькому Виговського.
Отой Виговський ще за життя Хмельницького схилявся до приязні з Короною Польською і бажав із нею згоди 693, надто ж після його, Хмельницького, смерті, бо в своєму листі, писаному до польської королеви при відправленні лядських послів 694, озивався з доброю увагою на згоду з Короною Польською. A тільки-но він, Виговський, був вибраний згодними голосами старшини й усього козацтва в гетьмани, тоді відразу ж змінив ту приязливу свою увагу до Польщі і, добре вивідавши про тодішні події в ній, постановив обов’язково махину війни з поляками докінчити війною, як це почав був Хмельницький, і ніколи не бути приятелем лядському іменеві. Але чинив то, знати, поверхово, пригоджуючи козацькому війську, що було при обранні його, Виговського, і виявляючи свою неприязнь до поляків на словах, а в серці тримав він інше й бажав полякам усього, чого шукали вони собі в небіжчика Хмельницького і в нього, Виговського, через кількаразових своїх послів 695.
Портрет I. Виговського (9).
695 Неясно, про яке відправлення послів йдеться. Коли перше, TO тоді був ще живий Хмельницький, і це міг бути дипломатичний маневр, коли ж друге, то Виговський був тоді вже гетьманом, і про якусь згоду ще не було мови (див. приміт. 701). Погодився з поляками Виговський значно пізніше.
Вивід про Виговського [96] [97]. 697 Виговський був православний шляхтич з Овруцької околичної шляхти герба Абданк. 698 Виговський почав свою кар’єру в 30-х pp. на Волині у міськім (грод- ськім) суді. 1635 p. він був намісником Луцького староства. 1638 p. їздив до козаків з польськими комісарами як писар робити згоду. 699 Число не проставлене. Іван Виговський був за походженням із руської, що перебуває під Польською державою, шляхти b97, а, вивчений вільним наукам, славився за дотепного і вправного у писарських справах, однак завдяки тимчасовій марності і з огляду на цьогосвітні гаразди був єдиного духу з поляками. Хмельницького з Чигрина до Запорожжя комісар із гетьмановим сином був виправлений коронними гетьманами до Запорожжя проти Хмельницького, тоді Хмельницький зустрів був їх, поляків, на Жовтій Воді і розгромив при всесильній божій помочі, вибивши їх усіх до ноги. У цій поразці одні впали трупом, а інші з цим Виговським досталися живцем в ординські руки. Побачивши себе в смертельній небезпеці, Виговський упав до ніг Хмельницького зі слізним проханням, аби той визволив його з тієї татарської неволі, зобов’язуючись щиро йому теє відслугувати. Хмельницький тоді, задля свого знайомства, через обов’язок і слізне прохання, а найбільше з християнської любові, викупив його, Виговського, в татарина за невелику ціну чи, як оповідають старі люди, виміняв за одну шкапу і, відібравши потім у нього, Виговського, тверду присягу на вірну і щиру до себе приязнь та зичливість, поставив його генеральним військовим писарем. Ha тому писарстві він, Виговський, вірно служив Хмельницькому ледве не десять років, добув і до смерті його, а коли Хмельницький, лишившись при непорушній вірності своєму російськомугосудареві, помер, був вибраний старшиною і Запорозьким військом гетьманом. Але на тому гетьманському уряді він мало прожив, зберігаючи вірність своєму государю (про що з’явить подальша оповідь), відійшов од нього і перекинувся до поляків, навівши на малоросійську Україну велике лихо, розрух, кровопролиття і крайній розор. A поставлений був Виговський гетьманом у Чигрині року тоді сущого 1657-го, 12 вересня 700. 701 Виговський затримав польських послів і не робив перед Москвою секретів з місії Беневського. 702 Пушкар був полтавським полковником від жовтня 1649 p. Він був присутній при обранні Виговського також і на Корсунській раді, на якій підтверджено Виговського на гетьмана. Його опозиція виявилася пізніше: в листопаді — грудні. 703 Вибрання Виговського не тяглося кілька тижнів, це сталося протягом одного дня і без ніяких незгод під час обрання. 704 Про це переконливих фактів не збереглося. 705 Див. приміт. 702. 700 Дата хибна. Виговського обрали гетьманом 26 серпня (за ст. ст.) у Чигирині, дехто називає і Суботів; 11 жовтня на раді в Корсуні цей вибір підтверджено. Вибрано його гетьманом, бо Юрій був неповнолітній. Герб I. Виговського (2).
Еще по теме Про вихід шведів із Кракова і про вступ до міста польського короля; про королівський похід на Шведа із Кракова до Мазовїі та Пруссів і про успіхи Чернецького в Пруссах; про примус через трактат брандебуржців до Корони Польської, як було колись; про смерть Хмельницького і про неузгоду серед козаків щодо гетьманства; про вибрання в гетьмани Виговського і про його неправедну увагу до поляків.:
- Про вихід з польської облоги шведського короля і про його втечу до Пруссів; про з'єднання польських військ під Варшавою і про розіслання королівських універсаліву які оголошували амністію відступництву поляків; про нещасливий роз'їзд Чернецького під Дугласове військо; про розор шведами Куяв і про вирубання польської піхоти на чолі з Бігдошем; про повторну, щільнішу облогу Варшави; про лічбу там польського війська; про послання трубача до обложенців і про Вітембергову затятість; про штурм Варшави
- Про відібрання поляками у шведів Пінчова і про їхній марш до Кракова; про шведського короля, який зняв у Великій Польщі свої гарнізони зі шкодою для країни; про прибуття шведів у свою Померанію і про неприємну звістку, яку вони дістали від Бреми; про несталу фортуну цього світу і про успіх поляків біля Познані; про успіхи Чернецького й гетьманів у війні з венграми; про велике венгерське нещастя, яке спіткало венгрів від поляків та орди, та про їхній марш до своєї землі; про схилення Ракочого до
- Про збунтування польського кварціального війська і про те, як воно покинуло свого короля у Гданську; про рушення шведів із Пруссів до Гданська і про розгром Штеїмбоком поляків у Хойницях; про польську королеву, яка простувала з Чернецьким до Гданська і яка радою та проханням завернула знову до свого короля кварціальне військо; про те, як вона повернулася в Каліш; про Чернецького, який розгромив шведів; про шведського короля, який повернувся від Гданська ні з чим, і про здобуття ним Хойниць; про
- Про прибуття польського короля під Торунь і про одержання там звістки за шведську поразку на морі від голендерів та дунчика. Про руіну в шведській Голсацїі від цісарців, поляків і брандебуржців; про взяття в Нітаві шведським генералом Дугласом курляндського князя і про зміну шведського щастя; про Норвегію, яка збунтувалася проти шведа; про успіхи в дунській Зелляндїі цісарців та поляків; про схилення торунців та шведів на стерпних собі умовах польському королеві; про явлену польським королем пош
- Про польську конфедерацію під Тишовцями на шведа; про розі- слання конфедератських універсалів у Польщу і звідомлення королеві Казимирові про ту конфедерацію; про марнотну Казимирову виправу посла до хана, щоб той приборкав Хмельницького, і про те, як король Казимир прибув з-за кордону у Ланцут до конфедератів; про коронного маршалка Любомирського, який один час жив із польською короною у Венграх; про потвердження королівською присягою тої конфедерації і про розіслання в усю Польщу королівських
- Про тривогу в Литві від Москви, а в Гданську від шведа; про повторне ущемлення шведами дунника і про допомогу дунчикові від цісарців, поляків та брандебуржців; про здобуття поляками у шведів Торуня; про схилення торунців до миру; про прибуття туди з Варшави польського короля і про накладання важких поборів для заплати польському війську.
- Про те, що Виговський на певний час утримався від своєї зради; про зносини його з іншими державами проти поляків, а особливо про пораду його великому московському государеві щодо Польської Корони; про гінця, посланого через те з Москви до короля; про скарби Хмельницького, які забрав із землі Виговський; про скромну королівську відповідь через гінця російському государеві; про приємну полякам звістку — поразку шведів від дунчика на морі; про успішні дії Чернецького в Померанії і про повернення йо
- Про те, що поляки дуже повільно здобували Bapmaeyf і про вальний штурм, під час якого було зламано одну браму, через яку вони втислися до Варшави; про Вітембергового трубача, який висловивбажання миру; про королівську на те раду і про схильність до трактату з Вітембергом; про вислання польського комісара; про Вітембергове хитрування щодо трактату і про крайній на нього польський штурм; про його прохання милосердя; про погамування війська від штурму; про схилення Вітемберга на запропоновані йому
- Про шведський захід, за допомогою якого вони намовили Ракочого до союзу з собою; про безсоромне розірвання Ракочим союзу з поляками і про шкоди, завдані ім; про вдалий польський роз'ізд на венгрів і про відступ з-під Кракова польського війська, яке здобувало місто у шведів, і про вхід до Кракова Ракочого.
- Про поблажливіше ставлення до поляків і схилення до трактату з ними брандебурзького курфюрста і про уступлення з Познані його гарнізону; про вихід із Кракова до Венгрів венгерського гарнізону і про схилення до трактату з польським королем шведського гарнізону, що був у Краківському замкові.
- Про Густавове бажання придушити польський заколот і про його повернення до Пруссів для готування до виборів; про шведів у Малій Польщі і про те, як їх бив Чернецький; про повторне Густавове рушення разом з Конецпольським із Пруссів на приборкання малопольських бунтів; про Конецпольського, який зламав присягу шведові і вибив його кінноту; про Густавове прибуття до Варшави і про розіслання своїх суворих універсалів, щоб його війська перестали чинити кривди полякам; про розгром Чернецького під Голу