Про те, чому Хмельницький звелів поховати себе не в Чигрині, а у Суботові, і про суботівські його грунти, як вони йому досталися; про Чигринський і Терехтемирівський уїзди, здавна віддані козакам, а потім неслушно відняті поляками; нарешті, короткий спогад про Хотинську війну.

Коли хто з цікавості захотів би знати, чого Хмельницький, бувши шляхетської руської породи, велів поховати себе після своєї смерті не в столичнім і предковічнім козацькім місті Чигрині, але в Суботові, то хай знає, що він як за життя свого не волів бути

⁶⁶⁷ Див.

⁶⁶⁸ Див. приміт. 14.

⁶⁶⁹ Прогалина. Має бути: Жигмун- да III.

⁶⁷⁰ Див. приміт. 14.

⁶⁷¹ Число не проставлено.

⁶⁷² Див. приміт. 33.

⁶⁷³ Див. приміт. 95.

⁶⁷⁴ Тут маємо цікавий анахронізм, який широко використовували козаки. Вони вважали свій стан предковічним. Величкове ж пояснення причин похорону Хмельницького в Суботові химерне, але побудовано його на певній сумі козацьких протиріч і на їхній непевності в посіданні свого права.

⁶⁷⁵ Див. приміт. 51.

⁶⁷⁶ Цікаво, що посідання Конецполь- ського вважається законним, а Чаплин- ського, який діяв тими ж методами,— яі. Очевидно, справа тут у санкції короля.

Герб Нечаїв (32).

лядським підданим, так і після смерті не хотів почивати до судного дня на загальній козацькій землі у Чигрині, яка вже тоді була у підданстві коронного хоружого Конецпольського, а на своїй, істій, заслуженій власною кров’ю суботівській землі і в камінній церкві, зведеній його старанням і коштом. Бо Суботів осадив собі Хмельницький ⁶⁶⁷ на грунтах і землях, які він здобув кров’ю й воєнними потами на загальне добро Корони Польської в численних воєнних оказіях, а надто в 1621 році ⁶⁶⁸ (що підтверджує на п’ятому листі в своїй книзі й Твардовський) на Чорному морі за указом короля Жигмунда [...] ⁶⁶⁹ і сина його Владислава. Бо коли король Жигмунд хотів помститися за свою образу від турчина й розгром завдяки зраді польського й козацького війська з генералом Жолкевським на Це- цорі, чи Церорі ⁶⁷°, і щасливо відправляв багатоденну війну під Хотином з турецьким царем Османом через свого сина принца Владислава і генерала Хоткевича (про це дивися попереду лист [...] ⁶⁷¹, то за Жигмундовим і принца Владислава указом Хмельницький усе-таки працював щасливо на Чорному морі з десятьма тисячами козацького війська, де переміг багато турецьких суден із гарматами.

He хотів тому-бо Хмельницький бути похований у тій чигрин- ській землі, яка вже тоді, як казав вище, відійшла була через неправильне і гвалтовне право, зі зламанням давніх прав Запорозького війська з-під козацької влади в державу й підданство згаданому Конецпольському, через що довгий час точилася між Хмельницьким і поляками війна, яка принесла превелике й пребагате зобопіль пролиття людської крові. Адже вся, що лежить обіруч Дніпра, Мала Росія була від давніх і старовічних часів вітчизною козаків, і ляхи лише через заздрісність заволоділи нею і відняли давні її свободи ⁶⁷⁴. A Чигринський і Терехтемирівський повіти доти (як Хмельницький почав війну) завжди лишалися козацькими пристаниськами та житлом — про це свідчить і Твардовський у першій частині своєї книги, названої «Війна домова», на п’ятому листі,— і до держави лядських панів (окрім самого короля) принаймні не належали. Коли ж те старожитнє козацьке право над правду і християнське сумління було поляками змінене і Чигринський повіт віддано від королівського імені у підданство коронному хоружому Конецпольському за його заздрісливим проханням і неситим бажанням, тоді Чаплинський (про нього досить було написано на початку війни Хмельницького), чигринський староста Конецпольського, перебравши міру в нанесенні кривд та образ людям і козакам, спробував у той-таки спосіб утиснути й образити його, Хмельницького, віднявши в нього (як раніш уже про це писалося) не лише його Суботівську слободу зі всіма заслуженими грунтами, але й, гидко збезчестивши його самого чотириденним ув’язненням поміж злодіїв ⁶⁷⁵, а також потиличниками, загнав його за Запорожжя та до Криму, запаливши тим самим вогонь козацької війни проти поляків ⁶⁷⁶.

ВИВІД ПРО ГОРОДОВІ КОЗАЦЬКІ ПОЛКИ, ЩО БУЛИ I є НИНІ B МАЛІЙ РОСІЇ ОБІРУЧ ДНІПРА.

Під час лядської комісії з козаками, яка була після війни з козацькими гетьманами Острянином та Гунею на Масловому Ставу у 1638 році, коли постановили над козаками замість гетьманів

Підписи козацької старшини.— Факсиміле (32).

⁶⁷⁷ Число не проставлене.

⁶⁷⁸ Дані про полки неточні. 3 1 650 по

1654 p. на Україні було 17 територіальних полків і три військові. Ще M. Максимович помітив, що в цьому місці Величко начислює не 20, а 21 полк, тобто пере- числяє полки свого часу, додавши до того полк Подільський, якого при ньому вже не було. Богуславський полк утворився за Мазепиного гетьманування. Стародубський полк було виділено з Ніжинського в 1663 p. Лубенського полку не було ще в 1657 p.— ця територія входила до Миргородського полку. Утворено Лубенський полк за Виговського. Взагалі складається враження, що перед нами чернетка до таблиці полків, старшини і полковників.

⁶⁷⁹ Ha тому боці Дніпра — Правобережжя, на цьому боці — Лівобережжя.

⁶⁸⁰ Генеральна старшина не перечислена. Заповнюємо цю прогалину. За Хмельницького були генеральні обозні: /. Чернята — в 1648—1649 pp.; Ф. Коробка — в 1650 p., T. Носач — у 1648— 1650 pp.— прилуцький полковник, з

1655 p.— обозний. Генеральні осавули:

M. Лучченко (Мисько), був осавулом у 1649 p. і за Виговського також; Д. Лисовець (Демко Чигиринський), був осавулом у 1649 p., у листопаді 1654 p. згадується вже як покійник; I. Ковалевський — з 1655 p. до серпня 1658 p. Генеральні судді: Матіаш, ближче невідомий,— 1649 p.; C. Богданович-

Зарудний — з 1652 p. Генеральним писарем був весь час, від червня 1648 p. до кінця гетьманування Хмельницького,— I. Виговський.

лядських комісарів, про що дивися лист попереду [...] ⁶⁷⁷, найменовано й постановлено було шестеро козацьких полків з їхньою старшиною.

A саме:

Черкаський, Корсунський, Каневський, Чигринський, Білоцерківський та Переяславський.

Ha початку війни Хмельницького з поляками у 1648 році учинилося обіруч Дніпра 20 козацьких полків ⁶⁷⁸.

A саме: на тому боці ⁶⁷⁹ Дніпра 10 —

Чигринський, Каневський, Черкаський, Корсунський, Богуславський, Білоцерківський, Паволоцький, Брацлавський, Кальницький і Уманський,

Подільський.

I на цьому боці Дніпра 10 —

Київський, Переяславський, Чернігівський, Стародубський, Ніжинський, Прилуцький, Лубенський, Миргородський, Гадяцький і Полтавський.

Вважаю за потрібне перечислити тут, при кінці життя Хмельницького, його старшину і полковників, як живих, так і тих, що були побиті поляками на різних місцях і у різні роки.

СТАРШИНА ГЕНЕРАЛЬНА ⁶⁸⁰ ПОЛКОВНИКИ ЖИВІ:

Богун, Антон, Остап, Кривоніс, Полкожух, Тиша, Головацький, Немирич, Федоренко, Павло Тетеря, Демко, Глухий, Криса, Пере- яславець, Горкуша⁶⁸¹.

⁶⁸¹ Богун Іван — був полковником кальницьким з лютого 1649 p., мав ще титул подільського полковника; Ждано- вич Антон — був полковником київським з жовтня 1649 p. до липня 1653 p., коли був затриманий поляками як посол (див. приміт. 249, 251—254); Гоголь Остап (див. приміт. 147); Кривоніс Максим тоді вже не жив, був нетерито-

ріальним полковником (див. приміт. 147); Полкожух, Півторакожух — місце урядування визначити годі; Тиша Михайло — короткотривало очолював Звягельський полк у квітні 1649 p.; Головацький Петро — очолював, як і Кривоніс, чернь, на той час уже не жив; Немирич Юрій — щодо нього звістки розходяться, деякі дослідники кажуть,