Про поїздку Хмельницького з Січі до Криму; про побит його там, про те, як він присягав перед ханом; про ханську приязнь і запевняння, що дасть для війни з поляками кримське військо; про ханське вшанування Хмельницького на Великдень.

Bci оті листи Хмельницький відіслав із Запорозької Січі до вже згаданого черкаського полковника Барабаша, пожадавши, щоб він переслав їх до польського комісара. Сам Хмельницький пробув у Січі ще два місяці, січень та лютий, таємно радячись із кошовим та курінними отаманами про майбутню війну з поляками.

⁶⁸ У джерелах датування таке ж, тільки більш невиразне: кінець лютого, початок березня.

⁶⁹ Поїздку Хмельницького в Крим документи не підтверджують. Є дані, що переговори велися через посланців Хмельницького, серед яких був Книш і син Хмельницького Тиміш, який і залишився у заставі. Інші джерела говорять про чотирьох послів. У Величка Хмельницький же їде «з товариством». Деякі історики, однак, стверджують перебування Хмельницького в Криму. Є дані, що Хмельницький посилав своїх послів двічі.

Козацька рада в Січі (49).

в Січі поміж війська для того лише, щоб поляки через своїх шпигунів (а їх ніяк не можна було встерегтися) не довідалися заздалегідь про справдешній військовий задум Хмельницького.

Після того як збігли згадані вже два місяці, 1 березня ⁶⁸, за порадою кошового й усіх курінних отаманів, Хмельницький із товариством виїхав із Січі, начебто прямуючи на острів Томаківсь- кий, розташований за кілька миль нижче Січі. Оголошено було, що він зробив це для своїх вигод і щоб випасати там коні. Насправді ж він поїхав до Криму ⁶⁹, а як прибув туди, звістив про себе в Бакци- сараї кримському ханові.

Запорозька Січ в половині XVII ст. (1).

го й багатого бакцисарайського арменина, який за ханським наказом постачав Хмельницькому і його товариству харчі й напої на їхній пожиток аж доти, доки вони не виїхали з Криму. Хмельницький тоді, проживши на тій кватирі з тиждень, опізнався з деякими мурзами і просив їх доповісти ханові, що хоче з ним побачитися й викласти всі ті потреби, що привели його до Криму. Коли ті мурзи доповіли про це ханові, той звелів наступного ж дня привести до нього Хмельницького. Він прибув у ханський палац, і сам хан (а не через товмача) ласкаво його привітав і поздоровив, оскільки вже трохи знав Хмельницького й раніше по колишніх військових чинах. Хмельницькому посприяло ще й те, що хан добре знав козацьку мову і в товмачеві потреби не мав. Отож усі запити й інтереси Хмельницького хан вислуховував сам і сам на все відповідав. Після того Хмельницький бував у хана ледве не щодня і про все, що належало, розмовляв наодинці і привселюдно — старанно просив на допомогу собі проти поляків кримського війська. Хан остаточно йому не відмовляв, але роздумував і радився зі своїми мурзами, чи давати Хмельницькому своє військо, чи ні. Він запідозрював, що ляхи навмисно послали Хмельницького в Крим, щоб той хитрістю виманив орду в Польщу і, навівши її на готове польське військо, всю вигубив.

Про таку ханську думку й сумнів Хмельницький довідався від знайомих мурз і через тих самих мурз передав ханові, що готовий присягнути, що має потребу в кримському військові і про те, що діє без жодних хитрувань і улесливості, а також готовий для запоруки віддати ханові свого сина. Прочувши це, хан зрадів і до всіх пропозицій Хмельницького почав ставитися прихильніше. A якось при розмові, яка проходила у взаєморозумінні, в присутності багатьох мурз та інших кримських воєначальників, хан запропонував Хмельницькому виконати обіцяну присягу згідно до свого бусурманського звичаю.

«Боже, творителю всієї видимої й невидимої живності, відателю людських думок, присягаю тобі, що потребую й прошу в його ханської милості на допомогу собі кримського війська, потребую його по правді й істинно без жодної підступності і зради. A коли б інакше

Татарські музики (42).

мав діяти, на шкоду його ханської милості, то допусти на мене, Боже, щоб був я вбитий цією шаблею і голова моя була знята з пліч».

Коли Хмельницький проголосив цю присягу, зараз же хан і всі кримські старшини, які були тоді біля хана, дуже зраділи і дали Хмельницькому руки на те, що завше будуть готові допомагати йому проти поляків, аж доки не скінчиться війна. Робили вони це тим охочіше, бо мали до поляків і свої претензії щодо боргів ^[9], які ті здавна обіцяли віддати, але й досі віддавати їх огиналися. Після такого доконання й запевнення Хмельницький іще забавився в Бакци- сараї до світлої Великодньої неділі, яка припадала на 2 квітня того ж 1649 року, і аж до проводів щодня бував у хана, маючи змогу про все з ним розмовляти ^[10]. Тим часом хан наказав значному й військовому кримському мурзі Тугай-беєві готувати в похід із Хмельницьким на козацьку Україну чотиритисячну кримську орду.

Поміж тим Хмельницький святкував на своїй кватирі, а та була неподалік ханського двору, Великдень і звелів був своїм козакам часто стріляти на честь свята з мушкетів. Хан почув той мушкетний пал і запитав своїх домових слуг, хто це й чому стріляє. Ханові відказали,що це стріляють козаки Хмельницького на своїй кватирі, святкуючи радісне Великоднє свято господнє, те саме, як перекласти на бусурманське наріччя, що й Великий Байрам. Тоді хан виказав Хмельницькому пошанування, наказавши відіслати на його кватирю зі свого дому три куфи ⁷² вина, п’ять биків і п’ятнадцять баранів. Хмельницький все те прийняв і звелів козакам своїм пити, гуляти і частіше палити з мушкетів.

посольство козаків було в Криму тиждень. Величкові дати тут перевірити нема змоги (див. приміт. 69).

⁷² Куфа — бочка.

Татари відпочивають (42).

Козацька шабля (І5).

⁷³ Мисюрка — залізна шапка з кільчастою сіткою, яка накидалася на обличчя, шию, плечі. Kapeawi — рукави у панцира.