Лист, якого написав Хмельницький із Запорожжя до коронного хоружого, тодішнього чигринського державця 67.
Ясновельможний пане хоружий коронний, мій добродію!
He мав би я ніяких претензій та апеляцій до вашої вельможності, коли б ваш чигринський дозорця Чаплинський не відчинив мені на те ворота,— той Чаплинський відібрав у мене мою Суботів- ську слобідку ім’ям вашої вельможності.
I це тоді, коли слобідку цю осаджено через моє старання, а здобував я її, мавши від того страту в здоров’ї і проливши кров свою за велику працю й труди у військових чинах проти ворога-бусурмана для спільного добра Короні Польській. A грунти, на яких стоїть та слобідка, надані мені від найяснішої королівської величності мого милостивого пана Владислава Четвертого і ясновельможних їхніх милостей панів сенаторів та цілої Річі Посполитої. Bce це було закріплене на вічне й спокійне мені володіння королівським привілеєм. Однак цей препо- важний привілей захопив, відбираючи від мене вже згадану слободу й приналежні до неї грунти, той самий Чаплинський. Коли ж я допоминався й навіть прохав у того Чаплинського, щоб повернув його мені, то він, п’яний і безрозумний, наказав укинути мене в тісне тюремне поміж злодії ув’язнення, з якого я був визволений тільки на четвертий день увечері завдяки добрій і благорозумній жінці —
Сторінка Літопису С. Величка.
6 розділ.— Факсиміле (9).
дружині Чаплинського. Через те все змушений був я цим листом обізватися й донести до вашої вельможності свою плачливу скаргу на вчинену мені Чаплинським кривду, розорення й тяжке безчестя. Маю звідомити також вашу вельможність, що перебуваю тепер у Запорозькій Січі, оскільки не мав де подітися, вигнаний зі свого власного дому і настрашений Чаплинським. Я не можу з ним, Чаплинським, перед твоєю поважною персоною про те справуватися, та й не шукаю вже тієї розправи, тільки дивуюся, чому ваша вельможність тому байстрюкові, опіякові, злодюзі й бездушному здирці й людському кровопивці, шаленому Чаплинському вручив був чиг- ринське дозорництво. Він-бо своїми нецнотливими збитками та вчинками ні на кого іншого, тільки на вашу вельможність навертає людський плач та сльози, а від Бога помсту.
Бо коли б знав ваша вельможність, як він б’є, ганьбить, безчестить, розганяє, лає, обдирає й до решти розорює (це й мені від цього дісталося) бідних малоросійських людей, православних християн і вірних Короні Польській шляхетних козаків, а також наших благочестивих священиків, то, певне, не тільки за дозорця чигринського, але й за найос- таннішого грубника чи машталіра не захотів би тримати в своєму домі. Це все в нього, Чаплинського (а скільки затер, накрав і привласнив собі користей та майна твого панського за вісім років), неодмінно б виявилося при ревізії і розшуку. Але оскільки те мене не зачіпає, то й не роблю доносу, вельможність ваша вільний у тому чинити як завгодно. Я лише викладу тут вашій вельможності жаль свій тяжкий на образу й безчестя, що маю я від Чаплинського. Тож дуже прошу, щоб ваша вельможність це спам’ятав і наказав нечестивцеві Чаплинському не розоряти в мою відсутність до решти дому мого, поки чогось кращого й кориснішого Україні малоросійській мають виправити й випросити в найяснішої королівської величності, ясновельможних панів сенаторів і всієї Річі Посполитої нарошні посли Запорозького війська, що невзабарі з Січі мають бути послані.При цьому низько вклоняюся вашій вельможності.
3 коша низового Запорозького війська, 30 грудня 1648 року.
Вашій вельможності всього найкращого зичливий й до послуг готовий Богдан Зіновій Хмельницький, товариш війська Запорозького.
Еще по теме Лист, якого написав Хмельницький із Запорожжя до коронного хоружого, тодішнього чигринського державця 67.:
- Лист, якого Хмельницький написав із Запорожжя до гетьмана коронного, пана Миколи Потоцького [7].
- Лист, якого написав Хмельницький із Запорожжя
- Лист, якого написав Хмельницький із Запорожжя Барабашеві.
- Про перепросини Хмельницьким короля через лист і нарочних послів за завдану при Батозі поразку Калиновському; про віддання королеві своєї зичливості до Корони; про підозру його (Хмельницького) в підступності й облудності; про те, що король відпровадив посланців Хмельницького ні з чим; про сейми і сеймики в Польщі, які радили королю збирати на війну проти Хмельницького платні війська і гроші на них.
- Лист коронного гетьмана M. ГІотоцького до короля Владислава IV про повстання козаків I селян пІд проводом Богдана Хмельницького (21березня 1648р.)
- Про щасливу перемогу Хмельницького над поляками біля Батога; про рушення його звідтіля з доброю надією під Кам'янець; про теу що надія його там не збулася, і про страх у Польщі після поразки польських військ під Батогом; про лист Хмельницького в Кам'янець і про відповідь на нього, про незадоволення татар Хмельницьким і про утолення його; про збирання нових польських військ на Хмельницького; про відступ його від Кам’янця додому і про розпущення своіх військ по домівках; про лист Хмельницького до
- Про лядські замисли на Хмельницького і про його засторогу на них; про посольства Хмельницького до сторонніх монархів із проханням допомогти проти поляків і про обітниці; про два значні лядські роз'їзди і про велику шкоду від них Хмельницькому; про Богуна, якого послав Хмельницький проти наскоку Чернецького; про здобуття Чернецьким МонастириЩу про його поранення там і втечу звідтіля.
- Про прохання Хмельницького через своїх послів протекції у всеросійського монарха; про присланих від його величності повноважних послів і про виконання Хмельницьким зі старшиною й товариством у Переяславлі присяги на постановлених пактах; про убезпечення з боку царської величності Україні та всьому війську Запорозькому і про подарунки Хмельницькому та іншим; про відібрання присяги в усіх малоросійських містах і про визначення Хмельницьким малоросійського кордону від Корони Польської.
- Про те, що гетьмани зрозуміли хитрощі Хмельницького, коли він писав у своїх листах, що посилаються запорозькі посли; про прибуття коронних гетьманів з польськими військами на Україну; про виправу проти Хмельницького з Черкас до Кодака водою і суходолом польських і козацьких військ,їхня невправність.
- Лист Богдана Хмельницького до кримського хана Махмет-Прея (24 жовтня 1654 p.)[71]