<<
>>

Про царювання трьох царів у Pocii; про стрілецький бунт і причини його; про якості государя Петра Олексійовича; про подГі, що були за його царювання; про розмежування Косоговим полтавських грунтів із коломацькими; про ханського посла в Москву і про постановления миру з Кримом; про королівські затяги козаків на Віденську війну і про заборону тих його затягів; про повторну переволочанську розміну і про викуплення Шеремета; про царське жалування, послане ханові.

Року від розподілу первісної тьми зі світлом 7190, а від радісного янгольського славослов’я у Віфліємі 1682 року. Я написав у минулому році, згідно малоросійських літописців, що государ цар Феодор Олексійович пре- ставився і що на його місці відразу поставлено царем рідного брата Іоанна Олексійовича.

Але в цьому році випадає мені поправити те з огляду на друковану літописну книгу німецького автора Самуїла Пуфендорфія, який пише на 106 і 107 листах, що в теперішній 1682 рік після Феодорової смерті відразу виведений на царство менший його брат Петро Олексійович через слабке братове, Іоаннове, здоров’я.

У той час був стрілецький бунт проти московських князів та бояр 960, що трималися боку царя Петра Олексійовича, і то сталося з указу царівни Софії Олексіївни на пораду князя Василя Васильовича Голіцина, бо царівна Софія зичила царство слабосильному братові Іоанну, а замість нього хотіла царювати сама; брата ж меншого Петра вона хотіла скинути, оскільки Іоанн і Феодор були од- номатірні брати Софії Олексіївні, а Петро Олексійович був Софіїн брат тільки по батькові961. Але задум той розгадано і зло те було за- побіжено: Голіцина вислано на заслання, сестру Софію відіслано в Новодівичий монастир, а бунти присмирено, про що буде опові- джено далі. Однак від 1682 по 1688 рік Російським царством правили три царі — Іоанн, Петро й Софія.

Той цар Петро був високий тілом, вельми сильний, меткий на розум, схильний воювати і скорий до всіляких утіх. Лице мав білого кольору, зір очей прозірливий та грізний, волосся з природи мав руде, одначе завжди фарбував його в чорне і про те мало хто знав, голос мав сипко-грубий. Добре вивчився говорити по-німецькому, був досконалий майстер кораблебудування й токарського мистецтва. Цей государ цар і великий князь Петро Олексійович, всієї Росії самодержець, царював 43 чи 44 літа, бо помазаний був на царство 1682 року, а преставився від цього життя після дванадцятиденної хвороби 28 січня 1725 року.

Продовж усього того царювання сотворив такі славні діла. Два марні походи в Крим (один із них за

962 Азов було взято 17—19 липня 1696 p.

963 Війна зі шведами почалась у 1700 p. Битва була під Нарвою (Руго- див — друга назва Нарви).

964 Ямбург, Виборг, Карелію та ін.

965 Ha місці Нієншанца в 1703 p.

966 Києво-Печерську фортецю закладено у 1708 p.

967 3 1704 по 1705 p.

968 Ян Собеський помер 17 травня 1696 p. Август став королем польським з 15 вересня 1697 p., його поставив не Петро I, а домігся цього він сам шляхом пщкупів.

969 Станіслава Лещинського на вимогу шведського короля короновано у 1704 p.

970 Йдеться про Булавінське повстання 1707—1708 pp. Бунт Астраханський— повстання стрільців 1705 p.

971 Бунти 1689, 1697, 1698 pp. Після бунту 1698 p. стрілецьке військо було ліквідоване, близько 1200 стрільців піддано жорстокому покаранню.

О. Тарасевич. Портрет В. Голіцина (61).

гетьмана Самойловича 1687 року, другий — за Мазепи 1689 року), a 1688 року за його указом у гирлі річки Самари був поставлений значний і міцний город Новобогородицький. Потім була створена значна фортеця і в Кам’яному Затоні, а 1695 року взято було Мазепою і Шереметом турецький Казикермен з іншими трьома замками. Він сам з козаками взяв 1697 року турецький Азов962 і знову його відбудував; осібно звів він міцне місто Таганрог. Під Азовом він зробив знамениту гавань, чи корабельну пристань, і відтоді почав ладнати на Чорному морі корабельний і каторжний флот з превеликим вичерпанням казни. 1701 року він зачав війну зі шведом і під Ругодивом утратив усю свою армію 963. Натомість зібрав у всьому своєму царстві церковні дзвони, щоб вилити гармати замість утрачених. Потім у різні роки взяв від шведа Ругодив, Янбурх, преміцний Орішок, Ригу, Коливань, Виборх, Карелу, Абов та інші численні фортеці й провінції 964.

Заклав він і збудував царське, на своє ім’я, місто Санкт-Петербурх 965, там-таки влаштував з превеликим і незліченним вичерпанням своєї казни свій корабельний і галерний морський флот. Заклав він сам Києво-Печерську фортецю 966 і сильно уміцнив її своїм та козацьким військом. Бавився кілька років 967 зі своїми й козацькими військами в Польщі й Литві, ведучи війну зі шведом, а після смерті Собеського поставив полякам королем Августа 968, саксонського князя. Поляки тоді роздвоїлися, бо швед зі свого боку поставив королем Лещинського , але марно. Він присмирив Була- винський і Донський бунти, бунт Астраханський , також кількаразові стрілецькі бунти в різні роки 9, відкинув стрільців від себе геть з їхнім мундиром і зброєю, одних (багатьох) найвинуватіших покаравши смертю, а інших, менш винуватих, порозсилавши в різні

972 Петро I був за кордоном у 1697— 1698 pp. Потім їздив за кордон не раз, зокрема у 1716—1717 pp.

973 Рік не проставлено. У Франції Петро I був у 1717 p. з 7 травня по 20 червня.

974 Рік не проставлено. У Відні Петро I був ще в свою першу мандрівку за кордон у 1697—1698 pp.

Kapa на смерть (18).

далекі заслання й каторги. Замість стрільців завів він солдатів і регулярних драгунів на німецький зразок, у німецькому мундирі, з німецькою ж муштрою. Так само звелів у цьому царстві чоловічій та жіночій статі носити одежу й утвар німецькі. Двічі чи тричі був своєю монаршою персоною за морем 972, в різні роки і у різних монархіях; у Франції [...] 973 року, також і в християнського цісаря [...] 974 року. Зрадників і недругів своїх, спершу князя Василя Васильовича Голіцина [...] 975 року, з ним Неплюєва, Шакловитого та інших; потім [...] 976 року Циклера й Пушкіна з товаришами; нарешті [...] 977 року Глібова, Кікіна та підканцлера барона Шафі- рова [...] 978 року з іншими — всіх їх чи смертю покарав, чи позасилав у далеке заслання.

A пребагатого князя Гагаріна, сибірського

975 Рік не проставлено. Голіцин упав у 1686 p. Неплюєв упав разом із Голі- циним; Шакловитого скарано у 1689 p.

976 Рік не проставлено. Ц и к л e p I в а н — думний дворянин. У 1696— 1697 pp. організував разом зі стольником Пушкіним та окольничим Соловкіним змову проти Петра I з метою вбити. Циклера та Пушкіна скарано на смерть 4 березня 1697 p.

977 Рік не проставлено. Г л і б о в C.— майор, був зв’язаний з опальною царицею Євдокією, його посаджено на кіл.

978 Рік не проставлено. K і к і н О.— був замішаний у справі царевича Олексія. 17 березня 1718 року його колесували. Ш а ф і p о в П.— дипломат пет- ровського часу, віце-канцлер, у 1723 p. попав у опалу, засланий у Нижній Новгород.

Kapa колесуванням (18).

Петро I у зрілому віці (45).

Ф. Шакловитий в образі Ф. Стратілата (51).

Kapa батогами (18).

979 Рік не проставлено. Г а г а - p і н M.— був скараний у 1721 p. за зловживання владою і затятість.

980 O б e p - ф і c к а л — старший таємний наглядач, підглядач, шпигун. Обер-фіскал Нестеров був ще живий у 1716 p.

981 Розпис на губернії був уведений указом 1708 p. Визначено було 8 губерній: Воронезької та Ризької тоді не було.

982 Рік не проставлено. У 1712 p. всім російським чинам (стольникам, стряп- чим, тощо) велено зватися царедворцями. У 1711 —1712 pp. виходять з ужитку терміни «діти дворянські» і «служиві люди» і заміняються терміном «шляхетство».

983 Рік не проставлено. О. M e н ш и- к о в став світлим князем у 1707 p.

[1] Рік не проставлено. Орден Андрія

[1] Рік не проставлено.

Петро I узаконив колегії від 11 грудня 1717 p. Кожна колегія складалась із присутствія та канцелярій. Укази, що намічали нове влаштування суду, почали з’являтися з 1718 p.

губернатора, за злодійство звелів [...] 979 року повісити. Потім, 1694 року, обер-фіскала 980 петербурзького Олексія Нестерова звелів колесувати за численне крадіжство, а інших його товаришів карати порізно без милосердя. Намагався вивести в усій своїй державі в усі дні свого життя й усякими способами злодіїв і розбійників та розсилав про те в усі губернії укази, але не зміг того досягти, й від цього вони змножилися більше, ніж це було раніше. Розклав своє Російське царство [...] 981 року на десять губерній, тобто на Московську, Київську, Казанську, Астраханську, Сибірську, Архангелогородську. Воронезьку, Смоленську, Петербурзьку і Ризьку. Змінив [...] 9^ року всілякі старовічні московські чини, військові й цивільні, 3 їхніми найменуваннями, згідно до німецького звичаю; також і титули на листах до всіляких великоросійських властей почали писатися інакше, змінивши стародавній звичай. Вірного слугу свого й приятеля Олександра Даниловича Меншикова учинив [...] [30] року з малого дворянського чину світлим князеМ і зробив його знаменитішим та багатшим над інших давніх московських князів. Влаштував і встановив [...] [31] року численні колегії, канцелярії і судові контори в Санкт-Петербурзі, в Москві і по губерніях; узаконив [...] [32] року в Російському царстві раніше небувалу кавалерію святого апостола Андрія Первозванного; завів (не без значих витрат) своїх резидентів у різних чужих монархіях. Установив брати в усьому царстві з посполитого народу [...] [33] року подушне, влаштував вибори в усій

987 Ф л І H T и — вид рушниці.

Петро I в одежі голландського робітника (45).

988 Рік не проставлено.

Латинське навчання було впроваджено в Росії ще до Петра. Так Слов’яно-греко-латинську академію відкрив у Москві цар Феодор Олексійович 1682 p. Перед цим греко- латинські школи також були, але менші.

Великій Росії з-поміж посполитих на військову службу в драгуни й солдати. Познаходив у своєму царстві стальні й мідні руди. Завів у своєму царстві за німецьким звичаєм лиття гармат, земних та водних мортир, спижових та чавунних, великих і малих, з іншими інженерськими штуками. Bci свої регулярні війська, кінні й піхотні, наповнив німецькими флінтами , пістолетами, шпагами, палашами з превеликим на те вичерпанням казни, потім завів у своєму царстві добрих майстрів, що по-німецькому робили з доброго заліза флінти, пістолети, шпаги й палаші. Осібно завів німецьких майстрів і звелів навчити росіян робити німецькі сідла та всілякі інші чоловічі та жіночі сукні й убори. Влаштував руським людям [...] 988 року в Москві та в інших містах латинське навчання й осібно встановив для воєнних земних і водних промислів арифметичні й геометричні навчання, також навчання бомбардирське, майстерність корабельну, галерну та інших всіляких найрізноманітніших менших водних суден з належними до них пречисленними речами. Задовольнив потребу потрібними майстрами й кормчими до управління при водному плаванні, видавши до того осібні, потрібні для інженерної умітності й до морських навігацій, книги. Звелів перекласти і видрукувати російською мовою численні німецькі й латинські книги, потрібні цікавому до знаття. Вигадано було друк книг новою латинською літерою, а мовою російською 989. Влаштував він у своєму царстві доти небувалі суконні й тканинні мануфактури. Після Полтавської баталії зі шведом вивів і вигубив з усієї Малої Росії старовічну польську монету, тобто леви, орлянки, чвертки, півталярки, орти, тимфи, шостаки, шаги, чехи, осьмаки і лядські, лишилася тільки пам’ятка талярів та червонних, а натомість наповнив Малу Росію своєю мідною і срібною, дрібною й твердою, виданою красним кунштом 990 монетою.

Він видав і видрукував [...] 991 року регламент військових судів, також управлінь і військові артикули; преславно переміг під Полтавою 1709 року шведського короля, всю його армію забрав разом із міністрами, а його самого з Мазепою загнав до Турецької держави в Бендеру. Збудив був [...] 992 року кримського хана та бендерського пашу на розгром у Бендері шведського короля і немалу там учинив

Один із кораблів епохи Петра I (45).

989 Тобто гражданкою.

990 K у н ш т — чеканка.

991 Рік не проставлено.

992 Рік не проставлено. 1711 p. у Бендерах Карл XII був обложений десяти- тисячною армією турків і татар, полонений і відвезений у замок Тимораш біля Адріанополя.

993Рік не проставлено. Патріарх Андріян помер 1700 p., на його місце блюстителем патріаршого престолу поставлено C. Яворського, а 25 січня 1721 p. Петро I підписав маніфест про встановлення Святійшого Синоду.

994 Син Петра I Олексій одружився із кронпринцесою Софією Шарлоттою, родичкою імператора Карла VI.

995 Рік не проставлено. У 1698— 1699 pp. у результаті війни проти Туреччини Польща за умовами Карло- вицького договору знову встановила своє панування на Правобережній Україні. Унію було запроваджено на початку XVIII ст. Львівський єпископ Й. Шум- лянський публічно прийняв унію 1700 p., перемишлянський I. Винницький — 1691 p., луцький Д. Жабокрицький — 1702 p., Львівське ставропігіальне братство — 1708 p.

996 Рік не проставлено. Ладозький канал почали рити у 1720 p. Для цього було послано козаків на чолі з Полуботком.

королеві біду. Розорив був Запорозьку Січ і все низове Запорозьке військо, що послухало Мазепиних заман, віддалив під кримську владу. Установив [...] 993 року замість патріарха Святий Російський Синод з виданням 1721 року духовного регламенту про численні справи. 1711 року пішов був на Цариград, але був нещасливо завернений назад, через що віддав знову туркам Азов, Казикермен та інші міста, звелів розкидати й покинути Таганрог, Новобогороди- цький, Самарський і Кам’яний Затон; з Кримом установив кордон по ріці Самарі, а з Турецькою Портою постановив 1720 року вічний мир. Сприятелювався через сина свого з християнським цісарем "4. Полякам віддав тогобічну Україну [...] 995 року, яка незабаром була обернена на унію. Влаштував 1719 року Царицинську лінію, або перекоп степу від Волги до Дону, з транжаментами до застороги від кубанських і черкеських орд. Зачав з превеликою затратою коштів [...] 996 року Ладозький канал і трохи не докінчив його. Встановив вічні лінії для життя своїм регулярним військам по різних місцях, а особливо на великоросійському порубіжжі з Малою Росією; закінчив [...] [34] року війни зі шведом, що протяглися 21 літо, і ратифікував не без значних витрат 1721 року вічний мир. Сина свого Олексія, що не корився батьківській волі, відчужив від своєї корони 1718 року і учинив потім устав про спадкоємство царства. Втрутився був нещасливо до Хінської держави [...] [35] року; відправив, упрошений персидським шахом 1722 року на заступлення від його ворогів,

998 Очевидно, йдеться про посольство Ізмайлова до Пекіна 1719 p. але воно було без успіху.

X і н c ь к а д e p ж а в а — Китай.

Петровські видання в Росії (45).

999 C у л а к — річка на південно-східному Передкавказзі (Дагестан).

1000 Вірш подано в перекладі з польської мови.

Віньєтка петровського часу з гербом Петербурга (45).

Петровські видання в Росії (45).

низовий похід власною персоною до Дербена і за це дістав від нього Гилян, Дербен та інші провінції і постановив із ним трактат 1723 року. Потім підкорив під свою владу своїми й козацькими малоросійськими військами Шапкала й інших горських володарів, заклав й уфортикував своїм і малоросійським військами преміцне місто Ставрополь, або місто Чесного Хреста, біля гір над річкою Сула- ком . Посилав за море в німецькі держави для навчання всіляких своїх великоросійських людей. 3 неуків зробив росіян ученими і просвітив їхній розум різними науками та вміннями, потрібними для світового життя. Про це свідчить і подячна мова канцлера графа Головкіна (з приводу учинення миру зі шведом і наречення царя першим імператором всеросійським), виголошена 1721 року. Багато інших справ та діянь цього монарха гідні пам’яті, я ж через неповне знаття не все тут записав.

До тих веіиких справ один з києво-малоросійських поетів написав після г.остановлення згаданого миру зі шведом на похвалу його величнос .і такі ритми йоїс величності 100°:

Петро йменням Перший в Російській Короні Щасливо засів на монаршому троні.

Ha першого в себе він вийшов вояку,

Відважно розумний і з серцем без ляку.

Росії сини і простий, і вельможний

Такого не знали — признає це кожний.

I в предків такого у них не бувало,

Бо вся досконалість у ньому зібралась.

To він кавалерство російське поставив,

I світ це побачив — меча свого вславив!

Тож можна сказати і зараз сміливо:

Його вороги поробились лякливі.

1001

НОЮ

Два останні рядки подано книж- українською мовою.

Із інших найбільше — це шведи й поляки, Признать таке мусять, бо їхні вояки,

Лягаючи трупом, взяли нагороду,

Щоб давню покрити російськую шкоду.

He чванься тож — шведський о, леве великий, Подер орел чорний тебе навік-віки!

Ти зрадою їв був Російську Корону,

Нападки ладнав, тож діждався і згону.

Прецінь нагороду Петрову дістав ти, Російського пана, що вміє долати.

Живи, наш монарху, на дальшу щасливу Вітчизни заслону,— цю мову зичливу,

Прийми, Петре Перший, наш царю і пане!

Ми ж будем служити, аж поки нас стане!

Царю Петру-монарху зичим у всі часи

Побід і слави, щастя ми, усі черкаси 1001.

Kapa диба (18).

Цей перший російський імператор Петро Великий, коли ввійшли в Малоросію шведи, хоча видав свої печатні грамоти, вичисляючи в них минулі військові перемоги в різних місцях над шведом, і утверджуючи малоросійський народ у вірності до себе, й обіцяючи у першій грамоті за ту вірність після віддалення від своєї держави ворога- шведа ударувати малоросіян такими вольностями, якими ніхто не міг похвалитися з підданих під сонцем у своїх монархів, однак ту обітницю притримав і відразу після смерті гетьмана Скоропадського в 1722 році, проти малоросійських сподівань, минаючи давні права й вольності Запорозького війська, замість гетьмана, владнав у Малій Росії колегію та різні збори, яких ніколи дотіля не бувало, знищив і вельми уярмив усіх малоросіян, як шляхетського козацького чину, так і посполитих.

Того ж року, за їхнім, трьох великих государів царів, указом, 3 травня генерал і воєвода Григорій Іванович Косогов з дяком та стольником Полуевктом і з гадяцьким полковником Михайлом Василевгічем проїхав і установив новий кордон землям полтавських і коломацьких жителів (не по тому кордону, який був у Малій Росії за Польської держави з Великою Росією) таким описом 1002:

1002 Межу встановили через прикордонні непорозуміння між слобідськими жителями й жителями з-під гетьманського регіменту. Перед цим I. Самой- лович просив у царя, щоб слобідські землі відійшли під його регімент, але даремно. Коломак входив до Харківського слобідського полку (тепер містечко Валківського району на Харківщині).

1003 Помилка: коли є дата 7188, то має бути 1680 p., 1682 p. мав би давати 7190 p.

«Місто Коломак побудоване з правого боку річки Коломак, 7188 року, а від Різдва Господнього 1682 1003.

За розповіддю коломацьких жителів: отамана Остапа Пододня, Єрофея Даниленка, Феська Савченка, Марка Гринцова, Івана Лесь- кова, Петра Савченка, Данила Данилова, Стефана Лукашова, Яроша Михайлова, Микити Омельянова з товаришами — живе в Колома- цькому містечку всіляких чинів усього двісті чоловік. A Коломаць- кому місту землі, сінних покосів і всіляких угідь униз по ріці Коломак, між рікою Коломаком і Коломацьким лісом, від освяченої криниці по Страшний Брід, по Гришкову долину в довжину за виміром — чотири верстви дев’ятсот сажень, упоперек — по версті, а в інших місцях по півверсти і менше.

Від Гришкової долини по ріці Коломак до Полтави, до гирла Коломаку, землі, лісів і всіляких угідь полтавських жителів по давнішому поміру і по рису генерала й воєводи Григорія Івановича Косогова — двадцять дев’ять верст чотириста сімдесят сажень.

За розписом, який подали на розглядинах земель генералові й воєводі Григорію Івановичу Косогову, Полуевкту дяку і стольнику, та гадяцькому полковнику Михайлові Василевичу, полтавські жителі за рукою й печаткою полтавського полковника Леонтія Черняка, в Коломацькому лісі, що йде від міста Коломака, стоять їхні, полтавських жителів, 42 пасіки. A щодо старих меж та кордонів, які учинено між великоросійськими й малоросійськими містами, жителі й старожильці полтавські, опошненські, тсотельв’янські, куземські, охтирські, городянські, краснокутські, колонтаєвські, рубльовські, коломацькі сказали, що їх не знають.

A гадяцький полковник Михайло Василевич подав листа на розглядинах і на об’їзді тієї землі генералові й воєводі Григорію Івановичу Косогову, дякові і стольнику Полуевкту, що його писав до нього підданий великого государя, його царської пресвітлої величності, гетьман Запорозького війська обох боків Дніпра Іван Самой- лович.

A в листі його написано, що в минулі літа, коли встановлювали межі великоросійських міст з малоросійськими, послані були стольник і воєвода Зам’ятня Леонтьєв та Адам Кисіль; то в той час межу було встановлено від Скельського Городища і від ріки Ворскли на вершину річки Котелевки і на Виварену могилу, а від тієї могили на стару грузьку гатку на Мерлі. По тих урочищах з лівого боку — земля великого государя, його царської пресвітлої величності, міст, а з правого боку — земля королівська, якою володіють вони, жителі малоросійських міст. A ті межові книги є в Москві і в Путивлі. I той автентичний лист гетьмана Івана Самойловича віддано гадяцькому полковнику Михайлу Василевичу, а з того листа взято список за його, Михайловою, рукою.

1004 Л e о н т ь є в, Л e о н о в — різночитання оригіналу.

I буде учинено межу поміж містами великоросійськими і містами малоросійськими за межуванням стольника й воєводи Зам’ятні Леонова 1004 та Адама Киселя по тих урочищах, які написано в листі Івана Самойловича: від Скельського Городища і від ріки Ворскли на вершину ріки і на стару гатку, що на Мерлі. I за наглядом генерала й воєводи Григорія Івановича Косогова, дяка і стольника По- луевкта та гадяцького полковника Михайла Василевича побудували по річці Мерлі в межах малоросійських міст місто Рублев і село Лихачівку з поселеннями. A без указу великого государя царя і великого князя Петра Олексійовича, всієї Великої, Малої і Білої Росії самодержця, без межевих книг стольника й воєводи Зам’ятні Леонова та Адама Киселя не можна встановлювати межі землям

1005 Коломак був заселений вихідцями із Правобережжя.

1006 Мир було постановлено 1 березня 1681 p., але оскільки Крим був підлеглий Туреччині, то для остаточного оформлення тексту договору в Кон- стантинопіль було направлено посольство дяків Чирикова та Возніцина. У квітні 1682 p. договір було ратифіковано.

1007 Звірено за вид.: Акты, относящиеся к истории Западной России.— СПБ, 1853.— T. 5.— С. 166—167. (Далі — Акти).

і всіляким угіддям великоросійських міст з містами малоросійськими.

A на розглядинах і на помірі тих вищеописаних земель та всіляких угідь із генералом та воєводою Григорієм Івановичем Koco- говим, з дяком і стольником Полуевктом та гадяцьким полковником Михайлом Василевичем були:

Охтирський полковник Іван Перекрестов; приказні люди з Красного Кута — Іван Гроздєв; із Колонтаєва — Микита Ширков; з Го- родного — Яким Озеров; із Рублева — Федор Андрієв.

Гадяцького полку обозний Михайло Борохович, суддя Стефан Гречаний, осаул Михайло Кіяшка, гадяцький полковий сотник Тихон Подліський.

Полтавці: син полтавського полковника Леонтія Черняка Лаврін.

Старожильці: Федор Жученко, Стефан Київський, сотник Буди- ський, Фома Педаненко, Михайло Даниленко, а ще Федор Пугач, Федор Сулима, Павло Семенов, Петро Жученко, Фома Педаненко та інші з полків і міст численні люди, що були на тому об’їзді, їх пописано іменами».

Полтавські полчани взяли собі за образу те Косогове розмежування і, свідчачи, що поселення містечка Коломака лежить на їхніх грунтах та землях, кількаразово, як за Жученкового полковництва, так і за Герцикового полковництва, наїздили військом на те містечко Коломак, хочучи його розорити і зігнати геть 1005. Але вони, колом- чани, схиляючись тоді перед полтавцями, випросили в них такої милості, щоб їх звідти не зганяли, зобов’язуючись належати до Полтавського полку і його слухати, а згодом без своєї шкоди самі звідти, з Коломака, мали порозходитися на інщі місця. Але такими зобов’язаннями вони полтавців завели й обдурили, бо тим часом справили собі з Москви через ретельне дбання охтирського полковника Івана Перехрестова захист, і вже полтавці не могли їх, колом- чан, звідти вигнати, а змушені були згодитися з монаршою волею й повагою. Нестатечні ж коломчани, розжившись там і вже не задовольняючись виділом своїх земель та грунтів, почали втручатися і через межу, поставлену Косоговим, у полтавські грунти, й ображати полтавських полчан.

Того-таки літа посилано від кримського хана на Москву до великих государів посла Велшу-бея, щоб учинити мир на 25 років і щоб як російським, так і кримським торговим людям вільно було приїжджати зі своїми купецькими промислами в Русь і в Крим та й торгувати. Це перемир’я було постановлено 1006, але не протривало й до десятка літ. Мир той хана з Росією учинено було за наказом Оттоманської Порти, тому що Порта, прибираючись війною на цісаря, запобігала тим миром, щоб російські царі не допомогли християнському цісарю супроти турків.

Було ще й так, що після постановления того миру з Кримом Ян Собеський, польський король, либонь, пробираючись на цісарське прохання зі своїми польськими військами в допомогу йому супроти турчина, затягав через свої листи й універсали на ту згадану цісарську війну до свого боку козаків, кладучи їм на місяць по 12 битих талярів плати. Однак ті затяги з російського боку, щоб не порушувати постановленого перемир’я з ханом, було суворо заборонено і заказано такими універсалами від гетьмана Самойловича 10.

Запорозького війська їхньої царської пресвітлої величності, обох боків Дніпра гетьман Іван Самойлович

Ознаймовуємо, узичивши доброго від господа Бога здоров’я, панам полковникам війська їхньої царської пресвітлої величності Запорозького, сотникам, отаманам і всьому військовому товариству, також війтам, бурмістрам і всьому взагалі поспільству. Випало нам

1008 Пропуск. Акти: «чесних людей, родавніх українців».

О. Тарасевич.

Полковник I. Перехрест (52).

знати, що поляки, давні вороги козаків і благочестивої нашої віри, які протягом багатьох минулих літ опустошували і геть загубили своїми підступами й ворожістю тогобічну малоросійську Україну, милу вітчизну нашу, тепер знову намагаються поповнити її цього- бічними людьми нашого рейменту. I через те, хованим способом позасилавши в наш реймент, як іна Низ до Запорозької Січі, свої листи й універсали, переваблюють і заохочують наших людей і низове військо на життя в тогобічну порожню Україну, а особливо на військові затяги, оманливо обіцяючи (бо ніколи того не учинять) велику свою уважливість і давні вольності, осібно кладучи й велику плату затяжному товариству. Ми отож, ваш рейментар, щиро запобігаючи тому, щоб вас не ошукали і не привели до останнього знищення й розорення лядські обітниці, виставляємо вам перед очі ваші те, яку біду мали ваші предки і ви самі в минулі часи від ляхів і якими во- ста- ни, ляхи, були вам зичливцями. Найстарші з вас, чесних людей 1008, самі добре знаєте, які біди, які утиски і яке винищення було козакам від ляхів, бо Запорозьке військо відвіку не мало від ляхів спокою. He раз ляхи, хочучи винищити військо, губили козаків, стинали, вішали, топили і збивали на палі, безчесно й гвалтовно ганьбили козацькі жінки й дочки, перса їм вирізували і з нечуваною жорстокістю своєю варили в котлах козацькі діти. I коли б були ляхи військові й народові нашому зносні, то нащо було б тим давнім запорозьким гетьманам так часто з ними воюватися! He без причини відбився від ляхів війною й прилучився до правовірної й одновірної держави царства Російського й гетьман Хмельницький. Сама лише унія лядська, що гвалтовно псує руське благочестя, є тяжким і смертоносним мозолем кожному, хто цнотливо визнає благочестиву віру. A лайки й докоризни лядські, що руську людину називають псею костю, чи не мають бути названі тяжкою бідою, в якій гірке людське життя прагне ліпше смерті, аніж життя? Прецінь є то цілковиті безумці, що обіцяють у ляхів Запорозькому війську гараздів,

10,1 Шереметьева було викуплено у 1681 p. У 1682 p. він уже помер. (Див. приміт. 955).

1010 Акти: після дати йде «Звищнай- менований гетьман, рука власна».

1009 Пропуск. Акти: «нам, рейментаре- ві».

сподіваються на приязнь собі і які не користуються державою російською Московського царства, а яка держава є нам так одновірна і не чинить нам жодної наруги й уярмлення?! Нехай вам кожномубуде перед очима те, що діялося на Україні від ляхів давно і що тепер діється на Волині та в інших місцях Pyci братам нашим. Ми, рейментар, по-батьківському, як старший ваш, і по-братерському, як той же, що й ви, християнин, нагадуємо всім вашим милостям, щоб такого легкодумства поміж себе не тримали і не слухали нестатечних звід- ців і розкольників миру. A тих, які за кордон на затяги лядські тікають, спиняйте, впертих же, які не слухають наших заказів, громіть і забирайте їхні добра як у ворогів. Тих же усіх, які свавільно побігли з-поміж вас, чесних людей, ще перед донесенням цього нашого універсалу на життя і на воєнні затяги до ляхів за кордон, щоб ви переписали поіменно і ознаймили кожного міста панові полковнику своєму; пан полковник звідомить про них нам 1009, а ми вже знатимем, як із ними учинити. Суворо наказуємо це сотникам й отаманам під загрозою відняття урядів та нещадного карання на горло. Насамкінець упевнюємо всіх ваших милостей, коли візьмете в розмисел нашу зичливу вам рейментарську пропозицію і відводитимете малоумних і легковажних людей від тих шкідливих, що виросли на Запорожжю, лядських оман, і статечно справлятимете за нашою наукою свій порядок, то й надалі може бути охоронена наша цілість поміччю всесильного Бога потужними монаршими військами та щиросердим нашим рейментарським дбанням. При цьому зичимо вам повторно доброго здоров’я.

3 Батурина 10 травня 1672 року 1010

Того-таки літа на другій переволочанській розміні викуплено великого боярина Шеремета 10п, якого взято в бусурманську неволю 1660 року під Чудновом, за сорок тисяч рублів срібної монети, як казали служиві московські люди, що були на тій розміні.

Того-таки літа, під осінь, у великі заморозки, після встановлення з Кримом миру, послано з Москви від великих государів кримському ханові через князя Петра Івановича Хованського значне жалування.

1012 1681 p. Ю. Хмельницького було усунуто з гетьманства.

1013 Для цього було постановлено козацьким гетьманом Яна Драгинича.

1014 Резиденція Дуки була в Цалівці при Дністрі.

IQI5 Універсали Дуки ходили вже на початку 1682 p.

1016 Це були переселенці з Правобережжя, які на Лівобережжі не мали доброго влаштування й повернулися на старі місця. Полковників поставив Дра- гинич.

1017 У Чигрині полковником був Ума- нець.

1018 Tx називали осадчими.

<< | >>
Источник: Самійло Величко. Давньоруські та давні українскі літописи. Том 2. Київ - 1991. 1991

Еще по теме Про царювання трьох царів у Pocii; про стрілецький бунт і причини його; про якості государя Петра Олексійовича; про подГі, що були за його царювання; про розмежування Косоговим полтавських грунтів із коломацькими; про ханського посла в Москву і про постановления миру з Кримом; про королівські затяги козаків на Віденську війну і про заборону тих його затягів; про повторну переволочанську розміну і про викуплення Шеремета; про царське жалування, послане ханові.:

- Археология - Великая Отечественная Война (1941 - 1945 гг.) - Всемирная история - Вторая мировая война - Древняя Русь - Историография и источниковедение России - Историография и источниковедение стран Европы и Америки - Историография и источниковедение Украины - Историография, источниковедение - История Австралии и Океании - История аланов - История варварских народов - История Византии - История Грузии - История Древнего Востока - История Древнего Рима - История Древней Греции - История Казахстана - История Крыма - История мировых цивилизаций - История науки и техники - История Новейшего времени - История Нового времени - История первобытного общества - История Р. Беларусь - История России - История рыцарства - История средних веков - История стран Азии и Африки - История стран Европы и Америки - Історія України - Методы исторического исследования - Музееведение - Новейшая история России - ОГЭ - Первая мировая война - Ранний железный век - Ранняя история индоевропейцев - Советская Украина - Украина в XVI - XVIII вв - Украина в составе Российской и Австрийской империй - Україна в середні століття (VII-XV ст.) - Энеолит и бронзовый век - Этнография и этнология -