Про смерть царя Феодора Олексійовича і про царювання після нього двох царів і третьої їхньої сестри в Росії; про дбання короля Собе- ського завести в Pyci унію; про його послів через те в Люблін; про схилення Шум’янського до унії і його лист про те до папи римського; про перший розмін невільниками під Переволочною; про повторний Суховієвий прихід у тогобічну Україну, щоб посісти там гетьманство; про нещастя його в тому через Самойловичеві перепони; про повернення його на Низ; про поведінку його

Року від створення світу 7189, а року відколи янгол великого світу, прийнявши плоть, загостив до світу 1681. Благочестивий государ цар Феодор Олексійович, самодержець всієї Росії, проживши на престолі земного царства п’ять літ чи мало що більше, відійшов від цього царства на вічний спокій.

Титла ж усередині й зовні грамот писалися тоді до всіх тих царських персон, кладучи спершу ім’я Іоаннове, потім Петрове, а тоді сестри їхньої Софії Олексіївни.

^[1] Після смерті царя Феодора партія Наришкіних добилася проголошення царем Петра Олексійовича, хоч законним спадкоємцем був Іоанн. Це викликало бунт стрільців. 26 травня (за ст. ст.) 1682 p. Дума оголосила Іоанна першим, а Петра другим царем, і 25 червня обидва

^[1] Феодор Олексійович царював із 30 січня 1676 p. по 27 квітня (за ст. ст.) 1682 p., тобто до самої смерті.

Софія Олексіївна (45).

⁹⁴² Польський король Ян III (Co- беський) 31 березня 1681 p. затвердив на сеймі «Лист зрівняння та вічної згоди між греко-руським духовенством».

⁹⁴³ У Любліні ніякого з’їзду не було. Йдеться про приїзд Й. Шумлянського, I. Винницького, В. Шептицького і C. Тва- ровського до Варшави на початку 1681 p. для таємного прийняття унії.

⁹⁴⁴ Пункти опубліковано у вид.: Пет- рушевич Λ. Сводная галицко-русская лѣтопись.— Львів, 1874.— T. I.— C. 642- 647.

⁹⁴⁵ He у Любліні, а у Варшаві, в присутності папського нунція. Однак унію прийняли таємно.

⁹⁴⁶ Й. Шумлянський сам шукав цієї ласки.

947

Того ж року польський король Ян Собеський безбожно поклав собі за згодою своїх сенаторів та інших значних духовних персон впровадити в Русь, що лишалася під Короною Польською, унію, а 18 березня, справивши потрібні для того діла пункти ⁹⁴², виправив з ними на з’їзд у Люблін для утвердження тої пагубної унії значних своїх послів ⁹⁴³. Ці пункти хоча й були в мене, але десь пропали, і я не знайшов їх, щоб записати сюди ⁹⁴⁴, видно однак те, що ті королівські посли, бувши з тими пунктами в Любліні, зорудували все, що було бажане королівській стороні та унії ⁹⁴⁵, оскільки Йосиф Шум’ян- ський, львівський владика, міцний перед тим оборонець святого православ’я, був заведений і переможений обітницями королівської ласки ⁹⁴⁶, декларованими тими послами, зблудивши зі шляху свого православ’я і дбаючи не так про вічне блаженство, як про королівську ласку і про примноження собі дочасних добр. Він схилився до унії з іншими руськими владиками, як свідчить про це його, Шум’янського, лист, писаний із Варшави 27 березня до папи римського Інокентія XI з пунктами:

Найсвятіший і найблагословенніший у Христі пане-отче, пане милостивий!

Забарвлю хвилю малої, але пожиточної моєї маніфестації, щоб міг святості вашої апостольським ногам віддати серед великого числа вкляклих інфулатів ⁹⁴⁷, як уже й обіцявся, тисячне цілування.

I н ф у л а т и — єпископи.

Отож, святий і загальний усього світу отче, йдеться про дві найпро- сторіші дієцезії, Львівську і Премисльську, разом зі своїми пасти- рами, з двома, Шептицьким, унійовським, і Тваровським, овруцьким, а з третім — Мілецьким.

Петро I в юності (45).

Й. Шумлянський (19).

⁹⁴⁸ K C Ь O H Д 3 H у H ц і у ш — тобто нунцій, дипломатичний представник папи при королівському дворі.

⁹⁴⁹ K O H д и ц і я — тут у розумінні стан.

сприятної святості ствердив наші права й вольності на потомні часи. A тепер, якнайпокірніше обнявши ноги вашої святості, о верховниче, який на всьому світі є, просимо благословення.

Дано у Bapmaei₁ 27 березня 1681 року,

Святості вашої пане, пана нашого милостивого найнижчий і найпокірніший Йосиф Шум’янський, єпископ львівський, галицький, кам’янецький, адміністратор добр Київської митрополії грецького порядку.

Інокентій Вінницький, єпископ премисльський, саноцький і самборський, грецького обряду, уніт.

Горішній надпис того листа:

Найсвятішому, найблагословеннішому у Христі, отцю й пану, панові Інокентієві, божою милістю Папі XI, святоі римської й універсальної церкви єпископові, найміцнішому й найбільшому пану, панові милостивому.