Про смерть царя Феодора Олексійовича і про царювання після нього двох царів і третьої їхньої сестри в Росії; про дбання короля Собе- ського завести в Pyci унію; про його послів через те в Люблін; про схилення Шум’янського до унії і його лист про те до папи римського; про перший розмін невільниками під Переволочною; про повторний Суховієвий прихід у тогобічну Україну, щоб посісти там гетьманство; про нещастя його в тому через Самойловичеві перепони; про повернення його на Низ; про поведінку його
Року від створення світу 7189, а року відколи янгол великого світу, прийнявши плоть, загостив до світу 1681. Благочестивий государ цар Феодор Олексійович, самодержець всієї Росії, проживши на престолі земного царства п’ять літ чи мало що більше, відійшов від цього царства на вічний спокій.
A якого місяця він помер, того я не довідався з літописних козарських записок [28]. Після нього відразу вибрано на царство рідного його брата Іоанна Олексійовича, який був слабкого здоров’я, і через те правила царством рідна його сестра, благочестива государиня Софія Олексіївна. Але потім, невзабарі, тобто в прийдешньому році, вибрано й помазано у молодих літах на батьківський престол Російського царства їхнього меншого брата благовірного государя Петра Олексійовича[29]. Отак правили Російським царством шість чи вісім років, доки змужнів цар Петро Олексійович, ті два царі з третьою — своєю сестрою Софією, чи, радше, вона сама за радою князя Василя Васильовича Голіцина, і то через Іоаннову слабість і малі літа Петрові.Титла ж усередині й зовні грамот писалися тоді до всіх тих царських персон, кладучи спершу ім’я Іоаннове, потім Петрове, а тоді сестри їхньої Софії Олексіївни.
[1] Після смерті царя Феодора партія Наришкіних добилася проголошення царем Петра Олексійовича, хоч законним спадкоємцем був Іоанн. Це викликало бунт стрільців. 26 травня (за ст. ст.) 1682 p. Дума оголосила Іоанна першим, а Петра другим царем, і 25 червня обидва
[1] Феодор Олексійович царював із 30 січня 1676 p. по 27 квітня (за ст. ст.) 1682 p., тобто до самої смерті.
Софія Олексіївна (45).
942 Польський король Ян III (Co- беський) 31 березня 1681 p. затвердив на сеймі «Лист зрівняння та вічної згоди між греко-руським духовенством».
943 У Любліні ніякого з’їзду не було. Йдеться про приїзд Й. Шумлянського, I. Винницького, В. Шептицького і C. Тва- ровського до Варшави на початку 1681 p. для таємного прийняття унії.
944 Пункти опубліковано у вид.: Пет- рушевич Λ. Сводная галицко-русская лѣтопись.— Львів, 1874.— T. I.— C. 642- 647.
945 He у Любліні, а у Варшаві, в присутності папського нунція. Однак унію прийняли таємно.
946 Й. Шумлянський сам шукав цієї ласки.
947
Того ж року польський король Ян Собеський безбожно поклав собі за згодою своїх сенаторів та інших значних духовних персон впровадити в Русь, що лишалася під Короною Польською, унію, а 18 березня, справивши потрібні для того діла пункти 942, виправив з ними на з’їзд у Люблін для утвердження тої пагубної унії значних своїх послів 943. Ці пункти хоча й були в мене, але десь пропали, і я не знайшов їх, щоб записати сюди 944, видно однак те, що ті королівські посли, бувши з тими пунктами в Любліні, зорудували все, що було бажане королівській стороні та унії 945, оскільки Йосиф Шум’ян- ський, львівський владика, міцний перед тим оборонець святого православ’я, був заведений і переможений обітницями королівської ласки 946, декларованими тими послами, зблудивши зі шляху свого православ’я і дбаючи не так про вічне блаженство, як про королівську ласку і про примноження собі дочасних добр. Він схилився до унії з іншими руськими владиками, як свідчить про це його, Шум’янського, лист, писаний із Варшави 27 березня до папи римського Інокентія XI з пунктами:
Найсвятіший і найблагословенніший у Христі пане-отче, пане милостивий!
Забарвлю хвилю малої, але пожиточної моєї маніфестації, щоб міг святості вашої апостольським ногам віддати серед великого числа вкляклих інфулатів 947, як уже й обіцявся, тисячне цілування.
I н ф у л а т и — єпископи.
Отож, святий і загальний усього світу отче, йдеться про дві найпро- сторіші дієцезії, Львівську і Премисльську, разом зі своїми пасти- рами, з двома, Шептицьким, унійовським, і Тваровським, овруцьким, а з третім — Мілецьким.
Він іще не отямився, однак, через католи- цькийлист, писаний до мене начебто тепер архімандритами, монастирями й багаточисленними духовними, вони вже слухають голосу вашої святості і відступають від того впертого зі своїм католицьким визнанням, щоб прийняти за голову вашу святість, і визнали устами й серцем походження животворящого святого духа від отця і сина. Всього того по боці першим і принципальним початком був його королівська милість, пан наш милостивий, який для пожаданого щастя Річі Посполитої даний є із небес. Він, бувши творцем тої-таки конституції й отак одягаючи своїм великим і незмірним піклуванням, з божою поміччю, навернення руського народу, дбав і доказав, щоб східняки здійснили визнання універсального святого Флоренського собору. Це ми видали й підтвердили підписом нашим у присутності освяченого й превелебного єпископа київського та освячених і пре- чесних краківського, київського і руського воєвод, численних комісарів і прихильників його королівської милості та Річі Посполитої. Одного тільки жадаємо, щоб ваша святість не відмовив проханню послів, що сповідатимуться, і щоб його королівська милість за добрим посередництвом до наших справ вашої апостольськоїПетро I в юності (45).
Й. Шумлянський (19).
948 K C Ь O H Д 3 H у H ц і у ш — тобто нунцій, дипломатичний представник папи при королівському дворі.
949 K O H д и ц і я — тут у розумінні стан.
сприятної святості ствердив наші права й вольності на потомні часи. A тепер, якнайпокірніше обнявши ноги вашої святості, о верховниче, який на всьому світі є, просимо благословення.
Дано у Bapmaei1 27 березня 1681 року,
Святості вашої пане, пана нашого милостивого найнижчий і найпокірніший Йосиф Шум’янський, єпископ львівський, галицький, кам’янецький, адміністратор добр Київської митрополії грецького порядку.
Інокентій Вінницький, єпископ премисльський, саноцький і самборський, грецького обряду, уніт.
Горішній надпис того листа:
Найсвятішому, найблагословеннішому у Христі, отцю й пану, панові Інокентієві, божою милістю Папі XI, святоі римської й універсальної церкви єпископові, найміцнішому й найбільшому пану, панові милостивому.