ПУНКТИ того-таки єпископа Шум’янського та єпископа Жоховського, складені на сеймі щодо унії
Пункти, що можуть матися приватно за повагою його милості єпископа нунціуша 94δ між нами самими і їхніми милостями давнішими отцями, братами нашими, що лишаються у згоді зі святим костелом.
Також і ті пункти, які може заспокоїти сам, його милість, ксьондз нунціуш повагою святої апостольської столиці і задовольнити нас у потребах наших.1. Митрополія Київська.
2. Єпископія Премисльська.
3. Достойності коронні щоб при коронних лишалися, а литовські — при Литві.
4. Єпископія Львівська така убога, що не має і одного підданого. Просимо отож за тією єпископією і самим отцем єпископом, щоб за установленням святої апостольської столиці відпалі добра тої єпископії чи були повернені, чи щоб до тієї єпископії був приданий Гродек і Гоща з якоюсь архімандрією, оскільки через те єпископія мала б упасти; а тим часом просимо про якесь уділення увагою на особу їхніх милостей і про визначення з ласки святого отця.
5. За його милість отця Тваровського як за заслуженого у святій церкві й ученого чоловіка, до того ж і брата нашого за шляхетською кондицією 949, також просимо про якусь увагу й архімандрію Овруцьку, яка в цьому часі порожнює, аби її було з ласки королівської милості і на заступництво ксьондза нунціуша віддано.
6. Час і місце послати на Русь за універсалами його королівської милості, пана нашого милостивого, наші декларації, аби там поступилися й ті, які дотепер не слухали конституції й листовних декларацій його королівської милості; щоб уперті голови не викручувалися вимовкою, що не знали про ці вимоги.
7. Після наших декларацій пани ксьондзи римського обряду щоб не зараз входили до руських церков з набожеством, аж поки добре не порозуміємося з нашою руссю, бо від того буває преваж- кий всілякий початок, і щоб не було якогось шуму й занепокоєнь поміж поспільством, а.це на Pyci легко виникає.
8.
Оскільки приступаємо до згоди без жодного порушення прав і старожитних звичаїв наших східних церков, прецінь і те собі забезпечуємо, щоб усі законники, що лишаються в їхніх єпископіях, достеменне належали до духовного стану, згідно до старожитного права, визначеного у святих канонах.1. I щоб між невченим поспільством, які тягнуться швидше за видимістю, ніж за самою слушністю, не було якоїсь конфузії з оказії віддалення попів, нездалих до попівства, порочних двожонством: не до речі здалося б тримати тепер таких при священничій достойності, згідно до того прислів’я: з двох злих обирається зло менше. I учинити потім пересторогу, щоб такі надалі до духовного стану не обиралися.
950 K о а д ю т о p — духовний, який додається на допомогу духовному вищого ступеня, звичайно єпископа, який може заступити його після смерті.
2. Несправедливий є інтерес його милості львівського архієпископа щодо знесення львівського єпископа, оскільки при знесенні голови може бути й менший ущербок.
3. Коадютори 950 Хелмському й Шептицькому.
СПОСІБ ЗГОДИ ЦЕРКОВ,
951 Звірено за вид.: Коялович M. Литовская церковная уния.— СПб., 1861.— T. II.— C. 435—437.
тобто церкви східної з церквою західною в Польському королівстві, що лишаються під щасливим пануванням його королівської милості, пана нашого милостивого, із задоволенням усього руського народу 951.
1. Щоб був захований обряд набожества так, як лишався, в ніколи не змінених давніх звичаях.
2. Просимо, щоб руські уряди роздавалися за згодою руського духовенства монастирів кожної єпископії, згідно прав, тільки русі.
3. Духовенство руське, а саме світські духовні, хай має всілякі вольності; щоб належали вони до однієї юрисдикції свого єпископа і щоб було призначене право на всілякі кривди від посесорів будь- якого чину.
4. Братства, що захищаються патріаршим правом, оскільки уфундовані вони супроти єпископських прав, піддати під послушенство кожного єпископа його єпископії.
5. Просимо знести податки, вигадані в Любельському трибуналі, не без утиску осіб руських єпископів і убогих монастирів.
6. A оскільки самохітно входимо у згоду і вертаємося до старого послушенства святого отця, то треба, щоб ми не тільки були впевнені сенатом такими численними документами й привілеями, але ще й те напрошується по справедливості задля щирої приязні, щоб ми були порівняні в усіх перевагах з римським духовенством і при тому лишалися в сенаті для кращого вияснення наших жадань.
7. Щоб мали поміж єпископів і архімандритів у трибуналі через численні поважні причини і для кращої оборони церковних прав своїх обраних депутатів. A елекція щоб була на певному місці: нам, коронним,— у Короні, а литовським їхнім милостям — у Вільні.
8. Просимо, щоб могли мати на сеймах голос першими після сенаторів.
952 K о я л о в и ч M.: «деклараційний сейм».
9. Тих, хто, згідно конституції й листовної декларації його коро-
• ·· · ·· о Qt\0
лівської милості, нашого милостивого пана, не приїхав на сейм до Варшави, скарати і знову призначити місце, де мали б з’їхатися, і то під загрозою втрати у кожного чинів і кари самих осіб.
10. Щоб були знесені привілеї, надані підданим у єпископських добрах згідно єпископських прав, а при розсуді кривд щоб посесори не могли чинити жодної перешкоди.
11. Просимо також, щоб були заховані привілеї блаженної пам’яті короля Жигмунта Третього, який дозволив, щоб ми були найближчими до боку його милості короля поміж вищими особами римського обряду.
Дивися, ласкавий читальнику, на лист і пункти Шум’янського, через які причини й умови відкинув він з іншими благочестя й прихилився до унії. Мабуть, забув апостольську пересторогу: хочеш
953 Мається на увазі Бахчисарайський мир. (Див. приміт. 930).
954 Розмін відбувся 3 листопада
1681 p.
955 Тоді було відпущено боярина В. Шереметьева, сина Г. Ромоданов- ського Андрія та інших.
стояти — стережися, і не впаде, і не впадеш.
Чи одержав королівську ласку отець Шум’янський з іншими новими уніатами, чи ні, про те невідомо, а що прийняв унію, то є достеменна правда — це виказується з його листа, писаного до папи.Того року за згодою згаданих православних наших російських монархів з Оттоманською Портою 953 й кримським ханом під Пере-
. Q54 .u „
волочною вперше почалася розміна , на якій з турецького и татарського боку відпущено на волю руських невільників 955, а з нашого, російського й козацького, боку відпущено на волю невільників бусурманських — звільнювали голова на голову. Така розміна протягом чотирьох і більше років відправлялася під Переволочною
Л. Тарасевич. Червень. 1677 p. (52).
956 P e є н т — урядник, що вів актові книги і видавав із них виписи.
957 Йдеться, очевидно, не про П. Суховія, а про Ю. Хмельницького. П. Суховій віддав свої клейноди M. Ханенку в 1670 p., а події, які описує C. Величко, відбулись у січні 1679 p., їх літописець знав непевно. Ю. Хмельницький вийшов, звісно, не із Запорозької Січі, а був поставлений на Правобережжі турками. Звідси він із Яненком робив напади на Лівобережжя.
щоліта, приносячи сподівану волю численним невільникам обох народів, християнського й бусурманського, що втрапили у полон у минулі війни. A на тій розміні завжди бував з боку царської величності севський воєвода, ближній окольничий і намісник каречевський Леонтій Романович Неплюєв, а з боку гетьманського, козацького, бував гетьманський племінник, гадяцький полковник Михайло Ba- силевич і, також з гетьманського боку, реєнт 956 військової канцелярії Василь Леонтійович Кочубей,— вони були зі значним числом козацького й московського війська. 3 кримського боку бували різні солтани й мурзи з немалим числом кримських орд.
Того-таки літа Петро Суховій, що лишався в Запорозькій Січі, побачивши, що розорена й запустіла через турчина тогобічна Україна почала була оживати й населятися в своїх порожніх і попалених містах та селах людьми з цього боку, що переходили на давніші свої житла за Дніпро, знову запраг був, як і після Брюховецького, бути на тому боці замість Дорошенка гетьманом під турецькою ж протекцією.
Отож він підняв з Криму значну частину орди і невелике число козаків із Запорозької Січі і 20 червня прибув під Корсунь, а звідти через свої листи, розіслані в усю порожню тогобічну Україну, заохотив і притяг до себе нових тогобічних полковників — уманського, торговицького і черкаського. A інші тогобічні міста від Побожжя і до Дніпра не схилилися до Суховія, а відізвалися зі своєю приязню до гетьмана Самойловича, хочучи мати собі за гетьмана його, а не Суховія 957.Гетьман Самойлович, достеменно звідомившись про такий Cy- ховієвий намір і не бажаючи, щоб той здійснився, не хотівши й бачити через те ущербку своєї влади, зараз-таки, якнайскоріше закликав до себе цьогобічні полки — Стародубський, Чернігівський, Гадяцький, Миргородський, Полтавський та інші,— рушив до Co-
958 I. Самойлович з волі царського уряду знамірився знищити правобережні містечка, а мешканців перевести на лівий берег. Tx було так небагато, що йти всім військом не було потреби. Гетьман виправив на той бік свого сина Симеона з кількома сотнями й компанійцями. Було при них трохи ратних людей. Події відбувались у лютому 1679 p.
959 Описані факти звіддалік нагадують події так званого «згону»: переселення людей з правого на лівий бік. При цьому були бої, облога Ржищева, де сидів наказний корсунський полковник Трущен- ко, облога Корсуня з Яненком, Жаботи- на тощо. Bce це відбувалось у лютому— березні 1679 p. Ми знаємо про два полки в Юрія Хмельницького: Корсунський (з Яненком на чолі) і Кальницький (з Коваленком).
кирнянського дніпрового перевозу, де, з’єднуючись зі своїми військами, пустив був таку облудну луну, що мав начебто з’єднатися з усім цьогобічним і тогобічним козацьким військом, щоб скласти із себе гетьманський уряд і дозволити війську вибрати іншого гетьмана. Насправді ж він, Самойлович, прибирався на Суховія, щоб якось змогти його загарбати в свої руки, як і Дорошенка. Через це він, прибувши до згаданого Сокирнянського перевозу, сам за Дніпро не переправлявся, а виправив значну частину свого козацького війська на Суховія 958.
Суховій, однак, провідавши про таку Самойловичеву хитрість, що хоче не гетьманство скласти, а його зловити, не дожидався прибуття до себе Самойловичевого війська, але, залишивши в полі згадані малолюдні полки своїх прихильників, сам зо всім Запорозьким та ординським військом повіявся назад до Січі й Криму. A Ca- мойловичеве військо, вже не заставши на тому боці в полі Суховія, облягло Суховієвих прибічників козаків, з яких відразу черкаський полковник зі своїм полком відкинувся і поклонився Самойловиче- вому війську і через сприяння тодішнього полтавського полковника Теодора Жученка одержав у Самойловича милість та прощення. Інші два полки, Уманський і Торговицький, були присилені піддатися Самойловичеву через нестатки і не без свого ущербку. Отак Самойлович скінчив той свій інтерес по мислі собі, повернувсь у свій дім до Батурина та й розпустив свої війська по їхніх домівках 959.
Того-таки року, 9 серпня, у спасівку, з понеділка на вівторок, на восьму годину в ніч, Господь, доглядаючи землю, створив землетрус — глянув-бо з висоти свого престолу на українську козако- руську землю, що в безперестанній біді й озлобленні терпіла тоді численні людські беззаконня. Вона, не мігши стерпіти того божого позиру, здригнулася й трохи потряслася. Землетрус цей був незначний, тільки тим відчувся, що в людських будинках усе тряслося.
Медаль на честь Петра I (45).
960 Проти Наришкіних. (Див. приміт. 941).
961 Петро був сином Наталії Кири- лівни з Наришкіних. Іоанн та Софія були по матері з Милославських.