Про те, що Виговський на певний час утримався від своєї зради; про зносини його з іншими державами проти поляків, а особливо про пораду його великому московському государеві щодо Польської Корони; про гінця, посланого через те з Москви до короля; про скарби Хмельницького, які забрав із землі Виговський; про скромну королівську відповідь через гінця російському государеві; про приємну полякам звістку — поразку шведів від дунчика на морі; про успішні дії Чернецького в Померанії і про повернення йо

Відібравши таку несподівану від запорожців відповідь, гетьман Виговський посоромився зразу ж змінити своє, висловлене в листі до них, убезпечення. Він на довгий час відсунув свої замисли і почав змовлятися й узгоджуватися з іншими державами, особливо з Ракочим ⁷¹⁸, що був тоді в свіжій опалі проти поляків, закликаючи його до союзу з собою проти поляків.

Ще перед тим як стати гетьманом, він, Виговський, бувши зичливим захожим у дім Хмельницького, а тим більше хитрим, відіслав був десь набік Юрася Хмельниченка ⁷²°, начебто для

⁷²¹ Джерела підтверджують дані про великі скарби Хмельницького. Маємо звістку Беневського, що в лютому 1658 p. Виговський поїхав у Гадяч з кількома тисячами війська викопувати скарби Хмельницького. Польський хроніст Єр- лич нотує звістку, що у вересні 1657 p. цар зажадав від Виговського відіслати до Москви Юрася з батьківськими скарбами. Сам Хмельниченко свідчив, що має батьківські скарби в землі (1668 p.). Можливо, Виговський узяв ті гроші на державні потреби — їхав за скарбом із військом, і то була тільки частина скарбу.

⁷²² Це робив цар і без порад Виговського. Гонець (стряпчий Ієвлев) приїжджав ще в квітні 1657 p. до короля в Данков і вимагав іменем царя скликати сейм. У вересні послано стольника Алфімова, який вимагав того самого. Вимога покарати канцлера, певне, приписана.

⁷²³ B лютому справді відбулася нарада, де розглядали це питання. Звісно, обіцянка корони російському царю була тільки дипломатичним маневром.

Руїни замку в Торуні (29).

науки, а сам без нього вийняв із землі скарби Хмельницького, про які він знав і яких начислювалося більше ніж на мільйон, і отак хитро ними заволодів ⁷²¹.

По згаданій його, Виговського, пораді пресвітлий государ, цар російський Олексій Михайлович одразу послав гінця ⁷²² зі своєю грамотою до польського короля Яна-Казимира, дивуючись, чому це він зволікає з вальним сеймом, на якому його величність мав, згідно минулорічних Віленських угод з поляками, утвердитися електором і наслідником Польської Корони. A коли й надалі він відтягуватиме виконання своєї обіцянки і не пришле йому в тій справі своїх послів у Москву, то зараз піде сам з військами воювати Польську державу, тим більше, що має нині у своїй Російській державі бажаний мир від навколишніх ворогів. A канцлер, винуватий у тому, що цьому ділові сталася перепона, хай буде королем належно покараний.

Король польський був немало вражений такою відозвою російського монарха, однак, маючи незавершені свої справи зі шведами, скромно й уважно учинив до російського государя відповідь, висловлюючи в ній, що все літо минуло для Корони Польської в неспокої та військових завірюхах, через що всі стани Корони Польської не могли зібратися на вальний сейм, і хіба що зима, яка надходить, покаже щасливі для того сейму умови ^72a. A на це не польські посли в Москву, а московські до Польщі мають прибути згідно вищепостановлених пактів, і доки прийде той час, хай його величність ласкаво почекає і зволить угамуватись у своєму військовому замірі.

Відправивши з такою декларацією й проханням московського гінця назад, король сам з усім генеральним обозом рушив під To-

⁷²⁴ Так у тексті, треба, мабуть, розуміти: шведської поразки або ж поразки у Данії.

⁷²⁵ Король польський був зв’язаний з данцями договором, постановленим у Копенгагені 18 липня 1657 p.

⁷²⁶ Опалінським.

⁷²⁷ Термін «україна» в цьому випадку вживається у значенні край, країна.

рунь, який був іще зайнятий шведами. По дорозі він дістав звістку про шведа, що дунський король, відступаючи перед ним і відводячи його далеко, аж у Голсацію, розбив на морі шведський флот і забрав собі чотири кораблі з гарматами, а також значну суму грошей, яку послали шведові з Франції. Там пропав Горн, генерал Вертз ледве врятувався, а сам шведський король зволив тоді спочивати з військом після тої дунської поразки ⁷²⁴ в своєму Ісмані. Після такої звістки польський король, згідно своїх прагнень ⁷²⁵, виправив Чернецького з підляським воєводою ⁷²⁶ в шведську державу Померанію, і вони, перепливши річку Одер та ввійшовши в Померанію, окурили порохом тамтешні міста, тобто Щетін, Пазвальд, Мекелбург і Гарц, сплюндрували без жодного спротиву зі шведського боку всю тамтешню україну ⁷²⁷ й цілими, але без великої, однак, здобичі,

⁷²⁸ Повернулися-таки зі здобиччю. Це було 23 листопада. Далі Щеціна Чернецький іти побоявся.

⁷²⁹ Це було у вересні. Торунь був в облозі до 23 грудня 1658 p., коли й здався.

⁷³⁰ Див. приміт. 687.

⁷³¹ Див. приміт. 695, 701.

⁷³² Перша аудієнція послів з боярами відбулася 8 листопада.

⁷³³ Переяславська рада з Хитровим відбулася не в 1657 p., а в 1658 p., 25 січня, бо Хитров виїхав з Москви тільки 29 листопада. Повернувся він до Москви, побувавши і в Пушкаря в Лубнах, в кінці березня 1658 p.

⁷³⁴ Виговський прийняв булаву не на колишніх правах та вольностях, а поступився в питанні про воєвод на Україні, обіцяв розірвати зі шведським королем, виступити проти Криму, вивести з Бихова та Чаусів козаків, не приймати московських утікачів тощо. Однак все це Виговський прийняв з обмовкою, що порозуміється з цих питань, коли поїде до Москви. До Москви він, однак, не поїхав.

⁷³⁵ Дата непевна, це мало б бути в кінці січня — на початку лютого (див.

⁷³⁶ Причин невдоволення у Пушкаря було кілька. Він не хотів приставати на мир із Кримом, бо одне, людність його полку, як прикордонного, ходила до татар за здобиччю, друге, як звідом- ляють сучасники, він мав у себе багато татарських полонених, яких треба було б відпустити. B листах до Виговського він, однак, дав згоду на мир з Кримом. Полтавці були невдоволені поверненням Ю. Немирича, що був одним із більших магнатів, а Виговський повертав йому майно. Немирич наклав на полтавців побори, яких вони давно не знали. Нарешті, Пушкареві треба було жити в мирі з Запорожжям, бо це були його сусіди, а тут саме розгорнулася агітація проти Виговського. Через це на території Полтавського полку стояли залоги з інших полків, і це теж не подобалося Пушкареві.

⁷³⁷ Конфлікти у Виговського з запорожцями почалися значно раніше (див. приміт. 713, 716).

повернули назад до Польщі ⁷²⁸. Польський король тим часом став із помічним цісарським військом під Торунем ⁷²⁹, але через торун- ську фортецю, значну в місті шведську залогу і через те, що тамтешній край був голодний (стояла вже тоді негода пізньої осені, яка могла зашкодити війську), не міг більше триматися обозом під Торунем та щось заподіяти фортеці і відправив військо по зимових кватирях, дозволивши їм збирати там з повітів новопостановлені ланові гроші — це чинилося не без утяження тамтешньої шляхти. Потім польський король з’їхався за листовною згодою з бранде- бурзьким князем у Бигдоші для усної конференції щодо справ, які мали вирішити, і вони, вибачивши один одному навзаєм колишні свої урази, апробували й підтвердили своїми власними особами пакт , постановлений поміж ними раніше Чернецьким. Виїхавши звідтіля, польський король прибув із сенаторами й деякими послами до Познані, щоб краще звідтіля тих послів повиправляти.