Про збунтування польського кварціального війська і про те, як воно покинуло свого короля у Гданську; про рушення шведів із Пруссів до Гданська і про розгром Штеїмбоком поляків у Хойницях; про польську королеву, яка простувала з Чернецьким до Гданська і яка радою та проханням завернула знову до свого короля кварціальне військо; про те, як вона повернулася в Каліш; про Чернецького, який розгромив шведів; про шведського короля, який повернувся від Гданська ні з чим, і про здобуття ним Хойниць; про

Кварціальне польське військо, яке служило без плати три роки і не було задоволене в своїх потребах на кватирях довкола Гданська, свавільно зібралося з кватир в обоз під Гданськ (а в місто їх не пустили навіть хліба купити) і, виговоривши, що було треба, королеві і своїй старшині, що зоставалася в Гданську, залишило їх.

Король шведський, нічого не досягши під Гданськом і повернувши назад, здобув за одну годину штурму Хойниці через зраду найзначніших тамтешніх міщан, а звідти подався собі під Тухолу, прагнучи здобути її, однак, провідавши, що близько від нього Чернецький, майнув за ним ⁵⁸⁰. Чернецький однак тулячися по різних місцях і весь час гублячи за собою шлях, щасливо пробрався у Гданськ до свого короля, де вже через довге королівське замешкання починалася дорожнеча на харчі,— гданичанам було це прикро. A король шведський зважився-таки обложити у Гданську польського короля, тому як на морі, так і на землі заступив усі шляхи, що вели до Гд&нська. Але Чернецький, який прибув туди кіньми, вивів тихо свого короля з Гданська і відпровадив його до Каліша, де вже була й королева. Шведський король, прочувши, що польський король виїхав із Гданська, а також, що литовське військо вирубало в Тико- цині п’ятсот його фінляндчиків, позадкував назад у Прусси до Дзядлова. У Литві тим часом польські посли домовлялися про мир з послами Царства Російського ⁵⁸¹. I це робилося найбільше для того, щоб Литва не відпала взагалі від Корони Польської в Московську державу. Було там поставлено такі умови ⁵⁸²: ¹

ко-руської православної церкви 3 римським костелом І, не терплячи над ту інших релігій, не боронити мати всюди вільне набожество ⁵⁸⁴.

⁵⁸⁷ Внаслідок трактатів у Радноті в Уграх у грудні 1656 p. B перших числах січня 1657 p. був з’їзд у Шамос-Уйварі, тут були шведські, семигородські, українські (Богданович (Зарудний) C. та Ковалевський I.) посли, де поставлено договір про розподіл Польщі. Цим планам протистояла Росія, австрійський цісар, Данія і Голландія. Військові дії почав Ракочій на початку 1657 p.

⁵⁸⁸ Власне, побережжя Балтійського моря, щоб стати паном у цьому морі.

⁵⁸⁹ Ракочій мав претензії на польський престол, через що виступав як протектор Польщі.

⁵⁹⁰ При облозі Сучави (див.

⁵⁹¹ Ракочій мав з’єднані угорські, українські (під проводом А. Ждановича), волоські та молдавські війська.

⁵⁹² Тобто пішов на Стрий, тоді на Перемишль та Ярослав.

⁵⁹³ Полковник Шемберг. Битва відбулася під Ярославом. Впало тоді 3 тисячі семигородців.

⁵⁹⁴ Після того Ракочій здобув Перемишль і пішов, оминувши Львів, услід за Шембергом до Кракова. Це було в лютому 1657 p.

⁵⁹⁵ Ракочій вступив^до Кракова 29 березня. Він лишив тут залогу в 2,5 тисячі чоловік.

⁵⁹⁶ Прізвище коменданта було Віртз.

⁵⁸⁵ Пункти 2—5 у договорі відсутні. Взагалі цей договір у такому варіанті невідомо звідки взято. Знаємо, однак, що козацьких послів на з’їзд не допущено, і тоді ходили чутки, які викладено в пункті 5. Можливо, було домовлено про дещо й таємно, принаймні офіційний текст договору робить незрозумілим факт недопуску на переговори українських послів.

⁵⁸⁶ Останній (8-й) пункт відсутній у договорі. Домовлялися ще про мирне співробітництво, щоб не чинити ніяких капостей на території один одного (включалося сюди й військо Запорозьке), вільно було переходити через союзні території військам тощо.

⁵⁸⁴ У договорі такого нема. Йшлося хіба про те, щоб цар, у випадку обрання його польським королем, прийняв католицьку віру, але російські посли від того відмовилися.

2. Має заховати цілими шляхетські свободи й права.

3. A коли прийме з божої волі на свою голову польську корону, то повинен сам королювати в Польській державі, а не правити нею через якихось посланців.

4. Має обновити трактат із татарами і непорушно дотримуватися постановленого з ними пакта.

5. Відразу ж управить козаків і віддасть їх у послушенство Короні Польській, і щоб бунтів уже вони не починали .

6. A доки відбудеться коронування, має своєю силою разом із королем і коронним військом відбивати й не допускати будь-якого ворога Корони Польської.

7. He будуть ні воювати, ні постановляти миру без згоди поміж себе ні зі Шведом щодо Пруссів, ні з Брандебуржцем.

8. A коли великий государ цар московський опанує всі Інфлян- ти і через щасливу після того фортуну заволодіє вже пошкодженою і знесиленою всією Шведською Короною, то має вручити її, як власному її дідичеві, королеві польському ⁵⁸⁶.

Постановивши ці пакти, було відкладено їх до першого сейму. Сусідні ж держави, довідавшись про ці пакти, за якими мають з’єднатися й бути страшними для них такі значні дві монархії, як московська й польська, а надто швед, зирнули на те кривими очима.