Про королівську раду, що вчинити з Вітембергом, який здався; про прохання великополян не відпускати Вітемберга; про затримання Вітемберга і про відіслання його до Замостя; про знудження польського війська, голод та хвороби і про те, як воно роз’їжджалося по домівках; про шведського генерала Дугласа і про польського короля, який їздив під його військо; про генеральну битву обох королів і про поразку польського короля; про втрату ним гармат, обозу й частини війська; про шведський марш на Львів; пр

Донський козак (18).

^о3ї? Див. приміт. 520.

°³⁹ Це були білогородські орди на чолі з Кази-агою.

⁰⁴⁰ Недалеко від Варшави. Битва тривала три дні: 28—30 липня 1656 p. JIic називався Бялоленцький. Польсько-ли- товсько-татарського війська було 40 тисяч, шведського 28 тисяч.

⁰⁴¹ Мабуть, брандербурзький князь. Це сталося в перший день битви.

⁰⁴² Полковника Віртза, який звільнив Краків з польської облоги.

У польському війську, що стояло під Варшавою, не лише почався великий голод, але й пішла, завдяки довгому дев’ятитижневому стоянню на одному місці, густа смертоносна пошесть. 3 цієї причини, та ще й багато хто мав розорені шведами домівки, поляки почали відпрошуватися з війська, а не одержавши дозволу, почали самовільно, таємно й увіч, спершу купами з-під своїх хоругов, а тоді полками роз’їжджатися і таким чином змалили при королі Казимирові число свого війська під Варшавою. Шведський генерал Дуглас, либонь, також пізнавав голод в окопах своїх із військом під Новим Двором °³⁸, бо довго там стояв, однак чекав до себе пана свого з помічним шведським та прусським військом. Зі свого боку, польський король із кількома тисячами варшавського жовнірства рушив збоку під Дугласа, прагнучи побачити через Віслу, у якому становищі той перебуває і як би його там атакувати. Дуглас помітив це і послав йому через Bicjty з гармат належний привіт, після чого король знову повернувся до Варшави. Невзабарі після того, як прибули з Криму в допомогу польському королеві татари °³⁹, приспів до Дугласа на з’єднання разом із брандебурзьким князем і тридцятьма тисячами війська й шведський король. Він з’єднався з Дугласом, і шведи рушили від Нового Двору проти польського короля. Так само і король польський рушив проти нього зі своїм військом та гарматами.

I першого, і другого дня шведський король здобув перемогу, так що польський король зі своїми й татарськими військами не встояв перед шведами, лишив свій обоз із гарматами та частиною піхоти, а з іншим кінним та піхотним військом відійшов до Окуньова, затопивши у Bicjri під час переправи на зіпсованім мосту чимало возів та свого війська, і замалим ледве не втратив на тій переправі і своїх гетьманів. A король шведський прибув до спустошеної й оголеної Варшави і знов осадив її своїм гарнізоном. Потім він послав допомогу своїм людям до Кракова °⁴², а сам із військом рушив аж до Львова, наповнивши всю Польщу безмірним, подібним до пилявського, страхом, розсіявши ще й такі чутки, що польський

⁴³ Між іншим, шведський король пропонував полякам мир, але без посередників. Поляки не прийняли його, стережучись підступу.

⁴⁴ Польські війська збиралися під Любліном. Карл-Густав повернувся з кількох причин. Його похід не підтримав брандербурзький князь, а звідусіль проти нього розгорталася партизанська війна.

^о4° Король мстився за Вітемберга. Варшаву грабували разом зі шведами брандербуржці.

^з4° Війна в цей рік тривала. Але події осені 1656 p. Величко переніс у 1657 p. (див. ч. X).

°^4, Тиміш Прокопович.

обоз узято, а короля розгромлено вщент ^о4;з. Але в Радомлі він дістав звістку, що польські війська знову з’єднуються на нього °⁴⁴, і, прагнучи оминути нещастя, яке мав раніше, повернув від Радомля до Варшави, а прибувши туди, злупив її через крайню свою озлобу ⁰⁴⁰ і, забравши свій гарнізон, рушив поспіхом до Пруссів, а наблизившись до Піса, Дрвенця і Нарева, поділився з Брандебуржцем стано- виськами для зимівлі військ і роздав їх ^о4°.

Того ж літа донці, яких відпустив додому Хмельницький з того боку Дніпра, йдучи через Малу Росію, причинили без жодної поваги й шани сільським і міським людям численні розори, образи, грабунки й побої. Коли ж вони з’явилися з цією наругою і грубощами у Га- дяцькому полку, то намісник тодішній гадяцький Тиміш ^о4/, вислухавши плачі й численні скарги людей Гадяцького полку, зараз-таки взяв із собою до трьохсот добрих козаків і, нагнавши тих свавільних донців у Гадяцькому ж полку біля села Подолок, усіх їх розгромив і розбив ущент.

⁵⁵⁴ Інші дані: його зашмагали батогами.

⁵⁵⁵ Інакше написання цього прізвища Денфілінг.

⁵⁵³ Це було в останні дні серпня 1656 p.

⁵⁵¹ Через трактат у Любаві 20 листопада 1656 p. Цей трактат визнавав суверенітет Пруссів, до яких долучилася Вармія, а потім і Велика Польща.

⁵⁵² Тобто Велика Польща. Самого Карла-Густава цікавила не так польська територія, як побережжя Балтійського моря.

⁵⁵⁰ Під селом Липи. Впало тут дві тисячі шведів.

⁵⁴⁹ У цьому розділі Величко описує події, які відбулися в кінці 1656 p., а не 1657 p. Так само до 1656 p. слід віднести події, описані в розділах II і III.