7.3. Правила і можливі помилки в аргументації

Правила доказового міркування, що стосуються тези:

· теза повинна бути логічно визначеною, ясною і чіткою;

· теза повинна лишатися тотожною самій собі протягом усього доведення.

Помилки, які можуть допускатися стосовно доведення тези:

· підміна тези;

· звернення до особи опонента;

· перехід в інший рід (має два різновиди).

У першому випадку помилка виникає тоді, коли замість однієї істинної тези намагаються довести іншу, більш сильну, але, можливо, хибну. У другому випадку — коли замість однієї істинної тези доводиться інша, більш слабка.

Правила стосовно аргументів:

· аргументи, які наводяться для підтвердження тези, мають бути істинними і не суперечити один одному;

· аргументи мають бути достатньою основою для підтвердження тези;

· аргументи мають бути такими судженнями, істинність яких доводиться самостійно, незалежно від тези.

Помилки в основах (аргументах) доведення:

· хибність основ (основа помилки);

· випередження основ (спирання на недоведені аргументи);

· хибне коло (теза обґрунтовується аргументами, а аргументи — тезою).

Правила стосовно форми обґрунтування тези:

· теза повинна бути висновком, що логічно випливає з аргументів за загальними правилами виводу, або має бути одержаною згідно з правилами непрямого доведення.

Помилки у формі доведення:

· уявний наслідок (з того, що на горизонті спочатку з’явля­ється щогла, ніяк не випливає, що Земля має форму кулі);

· сказане умовно сприймається як безумовне (миш’як — смертельна отрута, але коли лікар дає його хворому малими дозами, то це не означає, що повинна настати смерть).

Порушення правил виводу:

· помилки в дедуктивних виводах (з припущення, що коли число закінчується на 0, то воно ділиться на 5, не випливає, що коли число ділиться на 5, то воно обов’язково закінчується цифрою «0»).

Помилки в індуктивних виводах:

· підміна реальних відношень (висловлювання «після того» не означає, що це здійснюється «з причини того»).

Помилки у виводах за аналогією:

· паралогізм — це ненавмисна логічна помилка в міркуванні, яка виникає внаслідок порушення законів і правил логіки й звичайно приводить до хибних висновків;

· софізм — це навмисно хибно зроблений умовивід, який має видимість істинного;

· парадокс — це міркування, у якому доводиться як істинність, так і хибність певного судження. Класичними прикладами парадоксів є: «купа», «лисий», «генерал і цирульник», «мер міста» та ін.

Висновки. Доведення і спростування за правилами і законами логіки є основою правильного доказового мислення. Порушення правил доведення і спростування спричиняє відповідні помилки. Часто вони стосуються корінних проблем життєво важливих інтересів людей, а тому й приводять до порушення норм моралі, права і навіть «здорового глузду».