KoHTУЗІЇ

Механічні травми підрозділяють на побутові, виробничі, сільськогосподарські, транспортні, спортивні тощо. Залежно від механізму виникнення розрізняють травми, що їх отримують під час падіння, удару тупим або гострим предметом, вогнепальні поранення.

Нині близько 33 % тяжких травм ока, що призводять до сліпоти й інвалідності, становлять тупі травми (контузії), що відрізняються значною розмаїтістю. Від поранень ока контузії різняться тим, що здебільшого цілість зовнішньої оболонки ока не порушується; ушкоджуються, як правило, тканини ока, розташовані глибше, і додаткові структури.

Найтяжча форма контузії органа зору — його руйнування (розтрощення, розчавлювання); зазвичай такі контузії трапляються під час аварій на автотранспорті й часто поєднуються з ушкодженням голови та інших частин тіла.

Класифікація. Виділяють такі види контузії:

I. За анатомічною локалізацією:

1. Ушкодження додаткових структур ока (повіки, сльозовий апарат, кон’юнктива).

2. Ушкодження очного яблука.

3. Ушкодження очної ямки.

4. Ушкодження кількох очних структур одночасно.

До обтяжливих чинників контузій належать розриви білкової оболонки, підвивих або вивих кришталика, катаракта, крововилив в очноямкову порожнину, набряк чи відшарування сітківки. Травматичні ушкодження тканин ока при контузії залежать від двох основних чинників: сили й напрямку удару, а також від особливостей анатомічної структури ока, віку хворого й стану ока до контузії.

II. За механізмом ушкодження:

1. Прямі контузії внаслідок безпосереднього впливу предмета на око або його додаткові структури.

2. Непрямі контузії — ушкоджувальний агент не уражує око, а впливає на прилеглі до нього кістки черепа, обличчя або віддалені ділянки. Частіше при цьому зберігається цілість зовнішніх покривів і білкової оболонки, але ушкоджуються внутрішні оболонки й середовища.

При тупих травмах, нанесених з великою ударною силою, можливі рвано- забиті рани повік, розриви кон’юнктиви й білкової оболонки, рогівки й кісток очної ямки. Клінічний симптомокомплекс при контузіях органа зору різноманітний і включає ознаки ушкодження не лише очного яблука, а й додаткових структур ока, а в деяких випадках — і зміну загального стану хворого. Крім больового синдрому в ділянці травми хворі в перші години й дні можуть скаржитися на головний біль, запаморочення, незначну нудоту, блювання.

III. За тяжкістюураження:

1. Контузії I (легкого) ступеня. До цієї категорії ушкоджень належать стани, що не спричинюють погіршення зору після одужання. Вони характеризуються наявністю оборотних змін, таких як підшкірні або субкон’юнктивальні крововиливи; рвано- забиті рани шкіри повік; ерозія рогівки; спазм акомодації і помутніння сітківки.

2. Контузії II (середнього) ступеня спричинюють стійке зниження зору. У цю категорію включено: глибокі ерозії; гіфему; парез внутрішньоочних м’язів; надриви зіничного краю райдужки, локальні помутніння кришталика, ненаскрізні розриви в поверхневих або глибоких шарах оболонок ока; крововиливи в передню камеру і склисте тіло, сітківку; надриви власне судинної оболонки.

3. Контузії III (тяжкого) ступеня. До цієї категорії належать стани, коли зазначають: зниження гостроти зору більше ніж на 50 %; значний розрив або відрив повік із рвано-забитими краями; просякнення рогівки кров’ю; розрив білкової оболонки; великий відрив або розрив райдужки; помутніння, підвивих або вивих кришталика; гемофтальм; розрив або відшарування сітківки; ушкодження зорового нерва; перелом кісткової стінки очної ямки.

4. Контузії IV (особливо тяжкого) ступеня. У цю групу включено такі стани: відсутність зору; розтрощення очного яблука; відрив, розриви або здавлення у кістковому каналі зорового нерва.

Різноманіття постконтузійних станів ока зумовлено складним комплексом причин, серед яких велику роль відіграють три основних чинники: порушення гемодинаміки (розвиток ішемії, зміна рефлекторної реакції вазоконстрикторів і вазодилататорів, погіршання кровообігу); зміна гідродинамічних процесів в оці (зміна офтальмотонусу); розвиток вторинних запальних і дегенеративних процесів в оці.

Контузії очноїямки

До контузій очної ямки належать тупі травми м’яких тканин орбіти, коли не зазначають видимих порушень їх анатомічної цілості. Найпоширенішим ушкодженням очної ямки є травматичний перелом дна (нижньої її стінки), що виникає внаслідок різкого підвищення внутрішньоорбітального тиску в разі масивного удару предметом, діаметр якого становить понад 5 см (наприклад, кулаком, м’ячем, каменем тощо). Доволі часто уражується і внутрішня стінка очної ямки, оскільки ця частина, як і дно, має тонші кістки, що формують нпж- ньоочну щілину.

Клінічна картина. До основних клінічних проявів контузії очної ямки належать: гематома й набряк шкіри повік і кон’юнктиви; емфізема (повітряна пухлина) повік; обмеження рухливості очного яблука (часткова або повна офтальмоплегія); двоїння (диплопія); порушення положення очного яблука (екзофтальм, енофтальм або зміщення в будь-яку структуру); втрата чутливості у ділянці нижньої повіки, щоки, носа, верхньої губи з боку ушкодження. Симптоми більшою мірою виникають унаслідок внугрішньоорбітальних великих крововиливів і набряку тканин очної ямки, здавлення й ушкодження зовнішніх м’язів очного яблука і зорового нерва. Гострота зору знижується аж до повної сліпоти.

Синдром верхньоочної щілини спостерігають у разі ушкодження верхньої стінки очної ямки біля її верхівки, при цьому травмуються окорухові нерви

(n. oculomotorius, n. throchlearis), перша гілка трійчастого нерва й орбітальна вена.

Мал. 17.1. Пневмоорбіта

Серед загальних симптомів можливі брадикардія, нудота і блювання внаслідок подразнення мозкових оболон, що вкривають зоровий нерв.

Діагностика. Для уточнення ступеня ушкодження хворим необхідно провести діагностичну комп’ютерну і/або магнітно-резонанснутомографію, exo- графію або рентгенографію очної ямки (мал. 17.1).

Екзофтальм найчастіше буває наслідком масивного крововиливу в жирову клітковину очної ямки або зміщення назовні кісткових відламків.

Лікування. Крововилив, що здавлює зоровий нерв, становить більшу небезпекудля зору і потребує вжиття екстрених заходів — проведення орбітото- мії і дренування очноямкової порожнини.

Енофтальм виникає у ситуаціях, коли об’єм очної ямки збільшується. Зазвичай це відбувається при переломах нижньої і внутрішньої стінки орбіти. У першому випадку очне яблуко дислокується донизу, у другому — розвивається емфізема повік, що надалі розсмоктується самостійно впродовж кількох днів.

Лікування. Проводять хірургічну корекцію положення очного яблука (введення експлантата або імплантата, що створює нижню стінку).

Перелом стінок кісткового каналу зорового нерва особливо небезпечний, якщо кісткові відламки, що змістилися, здавлюють зоровий нерв.

Лікування. Для його декомпресії необхідна термінова й дуже складна операція, що виконується в спеціалізованому очномутравматологічному центрі за участю нейрохірурга.