<<
>>

Необоротні активи та їх економічна характеристика

Необоротні активи - це сукупність активів підприємства, які багаторазово беруть участь у процесі його господарської діяльності. До необоротних активів належать основні засоби, нематеріальні активи, незавершені капітальні вкладення, довгострокові фінансові інвестиції.

До основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій. Очікуваний строк корисного використання (експлуатації) цих активів більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) і вартістю більше однієї тисячі гривень без ПДВ, яка поступово зменшується у зв’язку з фізичним та моральним зносом.

Склад основних засобів досить різноманітний. Їх класифікують за такими ознаками:

а) за функціональним призначенням основні засоби поділяються на виробничі, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють здійсненню цього процесу (будови, споруди, силові машини та обладнання тощо, які функціонують у сфері матеріального виробництва), та невиробничі основні засоби, які не беруть безпосередньої участі у виробництві і які використовуються у невиробничій сфері;

б) за використанням основні засоби поділяються на діючі (які використовуються у господарстві), недіючі (які не використовуються у цей період у зв’язку з консервацією) та запасні (устаткування, що знаходяться у резерві і призначені для заміни об’єктів основних засобів, що вибули або перебувають на ремонті);

в) за ознакою належності: власні й орендовані;

г) за галузями народного господарства основні засоби поділяються за належністю до промисловості, будівництва, транспорту, сільського господарства, зв’язку тощо;

г) за натурально-речовинним складом основні виробничі засоби діляться на такі групи: будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти і приладдя, виробничий господарський інвентар, робоча й продуктивна худоба, багаторічні насадження, капітальні витрати на поліпшення земель, інші основні засоби;

д) відповідно до закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” з відповідними доповненнями для нарахування амортизаційних відрахувань, основні засоби поділяються на чотири групи:

група 1- будівлі, споруди, їх структурні компоненти і передавальні пристрої, у тому числі житлові будинки та їх частини, вартість капітального поліпшення землі;

група 2 - автомобільний транспорт і вузли до нього; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське обладнання, пристрої і приладдя до них;

група 3 - сільськогосподарські машини та знаряддя, робоча худоба та інші основні засоби, не включені до 1,2,4 груп;

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування і друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації. Ця група формується, починаючи з 1 січня 2003 року, але перегрупування об’єктів, раніше віднесених до групи 2, не проводиться.

У процесі функціонування основні засоби піддаються фізичному та моральному зносу.

Відновлення зношуваних основних засобів та їх відтворення здійснюється за рахунок амортизаційних відрахувань, що є грошовим відображенням ступеня їх зносу. Амортизаційні відрахування включаються до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) та відшкодовується з виручки.

Визначення амортизаційних відрахувань здійснюється за двома підходами, що зумовлено веденням двох обліків на підприємствах: бухгалтерського і податкового.

За податковим обліком суми амортизаційних відрахувань звітного періоду (А) визначаються множенням норм амортизації (Н) на балансову вартість груп основних засобів на початок звітного періоду (Б (а)) за наступною формулою:

А = БаН 100 '

Балансова вартість групи (окремого об’єкта групи 1) на початок розрахункового кварталу визначається за формулою:

Б(а) = Б (а-1) + П (а-1) - В (а-1) - А (а-1) ,

де Б (а-1) - балансова вартість груп (окремого об’єкта групи 1) основних фондів на початок кварталу, що передував розрахунковому;

П (а-1) - сума витрат на придбання основних засобів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому;

В (а-1) - сума виведених з експлуатації основних засобів (окремого об’єкта групи 1) протягом кварталу, що передував розрахунковому;

А (а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

Норми амортизаційних відрахувань за групами основних засобів (Н), що діють в Україні з 1 січня 2004 становлять:

група 1 основних засобів 8% - річна; 2% - квартальна;

група 2 основних засобів 40% - річна; 10% - квартальна;

група 3 основних засобів 24% - річна; 6% - квартальна;

група 4 основних засобів 60% - річна; 15% - квартальна.

Сума амортизаційних відрахувань дає можливість визначити залишкову вартість незношеної частини основних засобів та вартість тієї її частини, яка відноситься на витрати виробництва продукції. Одночасно визначається нагромаджувальна частина грошових коштів для майбутнього заміщення основних засобів, які вибувають із виробничого процесу через їх зношення.

У податковому обліку не нараховується амортизація на такі об’єкти:

а) безплатно отримані основні засоби, оскільки підприємство не зазнає витрат на їх придбання;

б) невиробничі основні засоби, тому що їх використання не спрямоване на одержання прибутку;

в) витрати на придбання землі, бо вона не має терміну корисного використання. Але якщо при купівлі будівлі у документах окремим рядком виділена її вартість і вартість землі, формують і амортизують один об’єкт за сукупною вартістю будівлі і землі. Амортизують також витрати на капітальне поліпшення землі, не пов’язане з будівництвом (іригацію, меліорацію, збагачення тощо), як окремий об’єкт основних засобів.

Амортизація нараховується поквартально, використовуючи як базу балансову (залишкову) вартість групи основних засобів на початок розрахункового кварталу.

За бухгалтерським обліком амортизація нараховується на всі основні засоби підприємства, у тому числі й на невиробничі, незалежно від того, створені вони, куплені чи одержані безплатно. Амортизують кожний об’єкт основних засобів, крім землі. Нарахування амортизації призупиняють при реконструкції, модернізації, добудуванні, дообладнанні і консервації об’єкта з місяця, наступного після початку таких заходів.

На суму нарахованої амортизації усі підприємства збільшують витрати та знос основних засобів.

Згідно П(С)БО 7 амортизація - це систематичний розподіл амортизованої вартості протягом строку експлуатації необоротних активів. Тобто амортизована вартість розподіляється між об’єктами витрат, а не просто включається до собівартості реалізованої продукції або до складу іншого виду витрат (адміністративних, витрат на збут тощо).

Амортизація основних засобів за бухгалтерським обліком може нараховуватися за такими методами:

а) прямолінійний, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний проміжок часу використання об’єкта основних засобів;

б) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня у степені кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість;

в) прискорене зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нара-

хування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи зі строку корисного використання об’єкта, і подвоюється;

г) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується шляхом ділення кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об’єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

г) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації розраховується шляхом ділення вартості, яка амортизується, на загальний обсяг виробництва продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) із використанням об’єкта основних засобів.

При визначенні суми амортизаційних відрахувань, на відміну від податкового обліку, за бухгалтерським обліком, враховується строк експлуатації основних засобів та їх продуктивність.

До матеріальних активів належать незавершені капітальні вкладення, тобто вкладення в основні засоби, на придбання обладнання, не встановленого і не прийнятого до монтування. Такі затрати ще не перетворилися на основні засоби. Вони не беруть участі в процесі господарської діяльності і на них не нараховується амортизація.

Важливою складовою необоротних активів є нематеріальні активи. Це група немонетарних активів (усі активи, крім грошових коштів) підприємства, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані (відокремлені від підприємства) та утримуються підприємством з метою використання протягом періоду, більшого від одного року або операційного циклу (якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, з адміністративною метою чи надання в оренду іншим суб’єктам господарювання. Розрізняють такі групи нематеріальних активів:

а) права користування природними ресурсами (надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);

б) права користування майном (земельними ділянками, будівлями, спорудами, правом на оренду приміщень тощо);

в) права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо);

г) права на об’єкти промислової власності (права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, захист від недобросовісної конкуренції тощо);

г) авторські та суміжні з ними права (права на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо);

д) гудвіл (умовна вартість ділових зв’язків фірми у формі престижу торгових марок, досвіду, нових технологій, панівна позиція на ринку тощо, або грошова оцінка різниці між ціною підприємства та реальною вартістю його основного капіталу);

е) інші нематеріальні активи (права на ведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Амортизація нематеріальних активів нараховується протягом терміну їх корисного використання, який встановлюється за відповідними розрахунками. Метод визначення суми амортизації підприємство обирає самостійно. За основу розрахунку беруться отримання майбутніх вигод протягом не більше 20 років за бухгалтерським обліком і 10 років - за податковим.

Важливою складовою необоротних активів підприємств є довготермінові фінансові інвестиції. Довгострокові фінансові інвестиції - це активи, які підприємство утримує більше одного року з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу чи набуття інвестором інших вигод.

Довгострокові фінансові інвестиції включають вкладення з метою одержання прибутку, здобуття контролю над іншими підприємствами, одержання доступу до певного сегмента ринку, створення інтегрованих корпоративних структур тощо. Об’єктами довгострокових фінансових інвестицій можуть бути цінні папери, які засвідчують право власності у формі акцій, цінні папери, що засвідчують відносини позички у формі облігації, ощадних та інвестиційних сертифікатів, векселів тощо, вкладення в статутний капітал інших підприємств та інші фінансові інвестиції.

11.8.

<< | >>
Источник: АРТУС М.М.. Фінанси: Навч. посібник.— К.: Вид-во Європ. ун-ту,2005.— 198 с.— Бібліогр.: 196 с.. 2005

Еще по теме Необоротні активи та їх економічна характеристика:

  1. Економічна сутність власного капіталу підприємства
  2. Розроблення технології управління процесом росту власного капіталу на підприємстві
  3. 2.1. Зміст дисципліни
  4. ЗМІСТ
  5. Необоротні активи та їх економічна характеристика