63. Самосвідомість. Форми та структура самосвідомості.

Є 2 підходи до розгляду самосвідомості:

1) це усвідомлення актів свідомості

2) с. с. – це усвідомлення людиною свого становища в світі, інтересів, перспектив. Прибічники 1-ої позиції: в кожному вияві с.

2- а позиція: дійсна с. с. є самозасвідченням смислового центру свідомості. Саме вона стверджує приналежність кожного вияву свідомості до конкретного субєкта.

На рівні с. с. форм-ся і функціонують знання, цінності і норми.

Компонентна структура с. с.

1) рефлексія пізнання;

2) рефлексія цінностей;

3) рефлексія норм.

Рефлексія – це спостереження розуму за власною діяльністю, внутрішній досвід.

Знання включ-ть в себе відчуття, сприйняття, уявлення, та інші форми мислення.

Цінності – потреби, інтереси, емоційні стани.

Норми, приписи, цілі, плани, програми – нрмативно-проектна схема свідомості.

Структура с. с.

1) рівень самовідчуття (відчуття свого тіла, вписаності його в світ);

2) рівень усвідомлення себе як частини людського роду;

3) усвідомлення унікальності власного Я і тотожності людини самої з собою.

Форми с. с. :

Самопізнання (самоспостереження, самоаналіз)

Самооцінка (хар-ка свого стану)

Саморегуляція включає самоконтроль, самотворення і самовибудова (вища форма саморегуляції)

Колективна с. с. виникає коли та чи інша група людей усвідомлює свою відмінність від інших, своє місце, спільні цілі, інтереси, засоби їх реалізації.

Національна с. с. – здатність нці визначити свої національні інтереси, пріорітети щодо збереження власної несхожості, усвідомлення спільних інтересів державності, свідоме ставлення до своїх традицій, культури і їх збереження. .