1. Світогляд та його історичні форми. Структура світогляду. Світогляд і філософія.

Філософія і світогляд – це взаємопов’язані поняття. Вихідними світоглядними поняттями є “світ” та

“людина”. Співвідношення “людина – світ” охоплює все розмаїття філософської проблематики.

В сучасній філософській літературі світогляд визначається як система гранично узагальнених поглядів людини на світ, на себе та своє місце у світі. Очевидно, що світогляд має свою внутрішню структуру з багатьмаелементами. Елементи світогляду – це, перш за все, ідеї, понятійні образи, які створюють певну картину світу. Враховуючи це, виникає оцінка особою себе, свого життя у світі. Поступово формуються ідеали (тобто розуміння всезагальних уявлень про благо, істину, красу,користь). Саме ідеали об’єднують ідеї та життя. Духовним ядром світогляду є переконання, які виявляються в життєвій позиції особистості.

Суб’єктом (носієм) світогляду може бути не лише індивід, а і соціальна група, суспільство на даному етапі свого розвитку, навіть цивілізація.

Крім елементів, доцільним є аналіз рівневої структури світогляду. Прийнято розрізняти побутовий та науковий рівні світогляду. Визначаючи роль світогляду в житті людини та суспільства, його

називають способом духовно-практичного освоєння світу. Протягом життя змінюється світогляд людини. За аналогією,історія також проходить певні стадії розвитку – йдеться про культурно-історичні типи світогляду. У цьому контексті розглянемо міфологію, релігію та філософію. Міфи є базисним феноменом людської культури. Утворюючи міфи,люди виражали своє світорозуміння, мовою міфів людинаінтерпретувала себе, суспільство, світ. Характерними рисами міфів є: оперування чуттєво-конкретними, наочними образами; антропоморфізм;анонімність; опора на довірливе сприйняття. У міфах поєднувалися земне та космічне, природне та суспільне, родове та індивідуальне,життя та смерть. Ускладнення суспільного життя, соціально-економічні зміни,раціоналізація міфу привели до формування інших типів світогляду –релігії та філософії. Особливості релігійного світогляду: розподіл світу на поцейбічний та потойбічний; вплив надчуттєвого на долю людини;неможливість раціонального пізнання Бога; абсолютна віра у правильність релігійних догм.

Філософія завжди протиставляла себе і міфу, і релігії, і мистецтву. Розглянемо специфіку філософії як особливого типу світогляду. З моменту свого виникнення у другій половині першого тисячоліття до нашої ери філософія претендувала на осягнення світу як цілого, на пошуки єдності у багатоманітному універсуму.

Філософія як тип світогляду проявляє себе у повсякденній свідомості людей у вигляді максим життєвої мудрості, притч та афоризмів. Особливостями філософського мислення вважають також:раціональне осмислення й розуміння світу та людини; оперування всезагальними законами, поняттями та категоріями; плюралізм думок та концепцій; системність.

Природа філософії парадоксальна. Цей тип світогляду в абстрактному вигляді формулює проблеми реального людського життя. Філософія справді працює з граничними абстракціями типу “людина“, “світ”, “свідомість”, “буття” тощо, але ці категорії є такими теоретичними утвореннями, які тією чи тією мірою, у тих чи у тих формах безпосередньо торкаються кожного з нас, оскільки йдеться про смисложиттєві питання людського існування.