Вікові можливості процесу формування світогляду людини

Процес формування світогляду відбувається у єдності всіх його структурних компонентів.

Оскільки світогляд досить складне поняття, що визначається як узагальнена система поглядів людини на світ в цілому і на своє власне місце в ньому, розуміння і емоційна оцінка людиною смислу її діяльності і ролі людства, сукупність наукових, філософських, політичних, правових, моральних, релігійних, естетичних переконань та ідеалів людини (за М.Д.

Отже, для досягнення позитивного результату у формуванні світогляду особистості потрібен цілий комплекс виховних упливів школи, сім’їта самовиховання. У школі цей процес здійснюється під час навчання, при організації позакласної діяльності та продуктивної діяльності учнів.

Під час навчання школярі найбільш інтенсивно отримують знання на уроках. Розвиток сучасної науки вплинув на стиль і форми сучасного мислення, однією з рис якого є прагнення до чіткої фак­тичної достовірності. Факти дійсності стають однією з основ світо­гляду, якщо вони підносяться до рівня теоретичних узагальнень. Учні повинні засвоїти не розрізнені знання, а їх систему. Ці знання можуть функціонувати в поняттях, судженнях, теоріях, гіпотезах, що відби­вають найбільш суттєві закономірності, зв’язки і відносини об’єктивної дійсності. Для результативного формування такого суттєвого еле­менту світогляду як переконання, вчитель організує діяльність дітей по закріпленню і вживанню світоглядних знань. Завдяки цілеспрямо­ваності педагогічних упливів, упливу колективу та самостійній ро­боті у школярів з’являється оцінювальне ставлення до світоглядних ідей, фактів, емоційне ставлення до змісту матеріалу, що вивчається.

Глибина аналізу і ступінь світоглядних узагальнень не можуть бути однаковими на різних етапах навчання.

Вже на початковому етапі в школі не слід обмежуватися простим накопиченням фактів. Необхідно з одного боку, прагну і н до гою, що в учнів молодших класів накопичувався запас добре усві ломлених фактів і прикладів з питань розвитку природи і суспіль­ства, а з іншого — сприяти виробленню аналітико-синтетичного підходу до їх засвоєння. Це можливо за умов світоглядного тлумачення вчителем матеріалу, який вивчається, спонукання дітей робити узагальнюючі висновки. Оскільки розумінню молодших школярів цілком доступні суттєві зв’язки і взаємодія між явищами природи світоглядного характеру. До них належать початкові уявлення про сезонні зміни у природі, єдність світу та його постійний розвиток.

Актуальною потребою підліткового віку є прагнення до са­моутвердження, пошук свого місця у світі. Задоволення цієї потреби поширює коло спілкування підлітка, виводячи його за коло власного індивідуального досвіду. Разом з цим, у підлітковому віці при вив­ченні систематичних основ наук школярі здійснюють досить глибо­кий аналіз предметів і явищ дійсності, знаходячи в них риси подібності і відмінності, взаємного зв’язку і причинної обумовленості, встановлюючи закономірності, приходять до самостійних світогляд­них висновків. Але для дітей цього віку притаманні нестійкість суд­жень, поглядів, неадекватна самооцінка, наслідування. Тому вчителеві важливо спонукати учнів до самостійної, обґрунтованої оцінки явищ.

У юнацькому віці школярі досягають фізичної та духовної зрілості, що визначає їх готовність до засвоєння наукового світогляду у повному обсязі і повноті.

Дослідження психологів, філософів і педагогів показують, що для школярів юнацького віку головною є система взаємин, ставлен­ня до навчання, спільної діяльності з однолітками, а також особистісні якості товаришів. У школярів старших класів спостерігається роз­ширення і поглиблення зв’язків з людьми, розвиток моральних по­чуттів і потреба в свідомій саморегуляції, у самовихованні.

На всіх вікових етапах формування світогляду відбувається тільки в процесі активної пізнавальної діяльності самихучнів. На цю сторону організації навчальної роботи дидактики

звергають велику увагу. Затвердженням М.М. Скаткіна, „уявлення, ноняітя, закони не можна механічно перекласти в голови учнів. Сформулювати їх повинен обов’язково сам учень під керівництвом і за допомогою вчителя. Утворення уявлень, понять, усвідомлення законів — активний процес мислення і діяльності учнів”¹.

Розвиток наукового світогляду відбувається у процесі вив­чення основ природних, математичних, гуманітарних наук.

Дисципліни природно-математичного циклу (фізика, хімія, математика, біологія тощо) дозволяють у процесі їх вивчення ство­рити в учнів наукові погляди на природу й її розвиток шляхом пізнання і засвоєння наукових понять, ідей, законів. Найбільше світоглядне значення має розуміння учнями нескінченності світу у часі і про­сторі, його вічному русі і зміні; уявлення про нескінченне розмаїття форм існування матерії, про зв’язки і взаємозалежності форм руху матерії, про закони розвитку світу і т. ін.

Природничі предмети розкривають перед школярами істо­рію виникнення і розвитку органічного світу, життя на землі. Вони надають можливість учням зрозуміти і переконатися в об’єктивності законів розвитку природи.

Знання математики, її методи і висновки використовуються усіма науками для кількісного й якісного аналізу явищ світу, вста­новлення зв’язків між предметами, явищами, процесами об’єктивної дійсності. Школярі повинні усвідомити, що математика—наука про кількісні співвідношення і просторові форми реального світу, яка за допомогою своєрідного понятійно-термінологічного апарату відбиває закони руху матерії, послідовність і логіку мислення, що сприяє фор­муванню її діалектичного світогляду.

Значне місце у процесі формування світогляду посідає вив­чення фізики, завдяки якій школярі глибоко пізнають природу та її розвиток. Вони розуміють природу теплових, електричних і світло­вих явищ, зв’язки між ними; отримують знання про механічний, мо­лекулярний рух, електричний струм, світло — все це є формами руху матерії.

Вивчення хімії допоможе школярам зрозуміти ідею єдності світу, взаємозв’язку і взаємозалежності між усіма природними хімічними елементами. Вивчаючи атомно-молекулярну теорію, учні переконуються в тому, що життя на землі, його розвиток пов’язане з

Скаткин М.Н. Совершенствование процесса обучения. — М., 1971. — С. 17. — 206—

нескінченними процесами з'єднання атомів, иксу природі ні нп минінн ку не припиняється.

Не менше значення для формування світогляду мпюіь і\ манітарні науки. Вивчаючи історію, школярі пізнають закономірної 11 розвитку людського суспільства, історичного розвитку.

Таким чином, у формуванні світогляду важливим є вивчення усіх навчальних дисциплін у школі.

Формуючи науковий світогляд школярів, необхідно врахову­вати висновок М.М. Скаткіна про те, що наукові знання стають скла­довою світогляду лише тоді, коли:

— піддаються філософському осмисленню;

— відповідають інтересам особистості, оцінюються нею з точки зору реалізації її інтересів;

— підтверджуються життєвим досвідом;

— перетворюються в систему внутрішніх переконань і прин­ципів особистого життя.

Оскільки перехід знань і поглядів у переконання здійснюєть­ся за допомогою органів почуття і переживань, поряд з інтелекту­альним та емоційно-вольовим компонентом дуже важливим у фор­муванні світогляду є практично-дійовий компонент. Позакласна і трудова діяльність залучає школярів до широкого кола стосунків, спілкування. Саме діяльність перебудовує внутрішній світ людини та розвиває потребу в самовихованні, самовдосконаленні згідно із ідеалом.

Складність процесу формування світогляду полягає в тому, що вихователеві потрібно пам’ятати і враховувати не тільки вікові особливості оволодіння світоглядом, а й нерівномірність індивіду­ального психічного розвитку особистості дитини.

7.2.5.