Основні типи світогляду та його функції

Науковий світогляд можна розглядати як органічне єднання конкретно-історичного змістовного погляду на світ, науково-обґрун- тованих переконань відносно законів розвитку природи і суспільства, соціально-економічного укладу життя, системи суспільно-політич­них відносин, які визначають активну життєву позицію людини.

Слід зазначити, що термін “світогляд” уживається й у вузь­кому розумінні, тому можна говорити про типи світогляду. Наприк­лад, філософський світогляд, політичний світогляд, релігійний світогляд та ін. Оскільки ставлення людини до світу нескінченно багатогранне, то це обумовлює різні аспекти усвідомлення люди­ною себе у світі, різні грані єдиного світогляду. Ядром світогляду є філософські погляди. Через працю, науку, мистецтво людина прихо­дить до розуміння своєї єдності з природою, із суспільством і одно­часно усвідомлення відносної самостійності і за своїм походженням, і за способом життя, мовою, нормами свідомості. Отже, світогляд може бути за своїм змістом і суспільною значимістю науковим (теоретично обґрунтованим, побудованим за філософськими прин­ципами), в основі якого лежать дані сучасної науки і філософії, і сти­хійним, або життєво-практичним, наївним, в основі якого ле­жать буденні, побутові знання.

Таким чином, світогляд можна розглядати як більш-менш систематизований комплекс уявлень, оцінок, установок, що забез­печують цілісне бачення й усвідомлення світу і місце в ньому люди­ни разом з життєвими позиціями, програмами та іншими стимулами поведінки, активного діяння взагалі. Тим самим світогляд інтегрує пізнавальну, ціннісно-орієнтовну і спонукально-діяльнісну установ­ки людської життєдіяльності. Вони спрямовані на забезпечення ус­пішного функціонування специфічно людської життєдіяльності.

Світогляд існує на різноманітних рівням щодо ступеня ы.чільності (світогляд особистості, груповий, професійний, національний, класовий, загальнолюдський), або ступеня історич­ного розвитку (античний, середньовічний та ін.), або ступеня тео­ретичної зрілості (науково-теоретичний, філософський, наївний, стихійно-повсякденний, “життєвий” світогляд).

Світогляд виконує низку суспільно важливих функцій.

Просвітницька, або інформаційна, функція полягає у сприйнятті явищ, подій навколишнього світу, робить для людини зро­зумілим світ природи та суспільства. Світогляд виконує роль призми, через яку заломлюються всі зовнішні впливи. Наприклад, людина з релігійним світоглядом вважає, що всі явища природи і суспільного життя визначаються найвищими божественними силами. Людина з науковим світоглядом оцінює всі явища у руслі принципу детермінізму, тобто шукає ті матеріальні і соціальні причини, якими ці явища обумовлені. Отже, світогляд озброює людину методологією, сукупністю вихідних філософських принципів і методів пізнання дійсності, збагачує її системою духовно-ціннісних орієнтацій.

Виховна функція світогляду реалізується таким чином, що прийняті погляди і переконання вимагають формування певних морально-вольових якостей й естетичного ставлення людини до дійсності. Вірність переконанням, боротьба за їх утілення в життя передбачає міцність характеру, стійкість і волю. Ці моральні якості виховуються в єдності з почуттями гуманізму, відповідальності, обов’язку, естетичними ідеалами суспільного й особистого життя.

Розвиваюча функція пов’язана з тим, що при засвоєнні змісту світогляду відбувається активна мисленєва діяльність. Науковий світогляд будується на принципах діалектичного підходу при розгляді й засвоєнні дійсності, що надає мисленню гнучкості, а явища вивчаються в русі і взаємозв’язку.

Організаційна, або орієнтаційно-регуляційна, функція світогляду полягає в тому, що він є основою (вихідною позицією) практичної діяльності людини. Тобто названа функція пов’язана з тим, що поведінка і діяльність людини визначаються її поглядами й переконаннями. Так, відомий російський письменник Л.М.Толстой, заперечуючи власність, прагнув привести у відповідність до цього переконання і свій спосіб життя. Тому у свій час він відмовився від володіння нерухомим майном, землею, від авторського права на ос­танні свої твори.

Оцінювальна функція світогляду пов’язана з тим, що всі явища довкілля людина оцінює на основі власних поглядів і переко­нань або, інакше кажучи, залежно від свого світогляду.

Звертаючись до розкриття поняття світогляду, слід пам’ятати, що воно використовується в різних науках. Кожна наука акцентує увагу переважно на тих сторонах терміна “світогляд”, які складають предмет її дослідження. Так, у розділі філософії гносеології (теорії пізнання) світогляд трактується як відображення об’єктивної дійсності в свідомості людини. З цього боку він є особливою формою пізнання. Але, незважаючи на те, що світогляд має загальну з пізнанням гносеологічну природу, він не зводиться до системи знань. Наукова істина як продукт пізнання характеризується перш за все об’єктивністю, тобто її зміст не залежить ні від суб’єкту, ні від людини. Світогляд включає в себе знання, виражає ставлення суб’єкта, що пізнає, до світу. Він несе на собі відбиток суб’єктивізму, пов’язаний з інтересами, потребами, установками, досвідом суб’єкта. Тому світогляд — сукупність уявлень суб’єкта про своє місце в оточуючій дійсності. Ці уявлення формуються на основі знань і життєвого досвіду.

Суб’єктивний бік світогляду є предметом вивчення психо­логії і педагогіки, оскільки його можна вважати найскладнішим соціально-психолого-особистісним утворенням, що має великий уплив на розвиток і поведінку людини. Тому формування світогляду в повній мірі здійснюється за допомогою самовиховання і самороз­витку особистості.

7.2.3.