86. Типологія культур.

Нині існує багато визначень поняття «культура». І це закономірно, адже відомо, що чим складніший предмет пізнання, тим більше він може мати ймовірних витлумачень.

Термін культура у первинному значенні (лат.

Культуру визначають і як сукупність усього, що створене зусиллями людини, на відміну від того, що дає нам природа.

Найчастіше під культурою розуміють науку, техніку, мистецтво, літературу, освіту тощо.

Ще давні греки вважали, що культурою духу є філософія, а щоб дух був культурним, його потрібно обробляти так, як селянин обробляє землю.

Тому пізніше під культурою починають розуміти виховання, освіту й духовну творчість (мистецтво). Термін «культура» М. Реріх тлумачить як «культ світла», тому, що в індоєвропейській прамові слово «культ» означало «шанування», «служіння благодаті», а слово «ур» - «світло».

Доцільно звернутися до етимології слова «культура». Поняття «культура» походить від латинського слова «colere», що означає культивувати або обробляти грунт. У Середні віки це слово вже означало прогресивний метод обробки зернових. Таким чином виник термін «agriculture» - мистецтво землеробства. У 18 ст. це слово почали використовувати і стосовно людей. Якщо людина мала витончені манери поведінки і спілкування, була начитана, то її вважали культурною. Спочатку це поняття застосовувалося головним чином до аристократів, щоб відділити їх від «некультурного» простого люду.

Німецьке слово «Kultur» також означало високий рівень цивілізації. О. Шпенглер у своїй роботі «Захід Європи» пише, що культура є зовнішнім виразом внутрішнього устрою душі даного народу й відображається в єдності його життя та зовнішніх проявів. Він називає лише вісім культур, що досягли свого завершення: китайська, вавилонська, єгипетська, індійська, антична, арабська західна і культура народу майя.

Культура, за словами О. Шпенглера, посідає важливе, якщо не основне, місце в розвитку цивілізації. Досліджуючи місце культури в розвитку цивілізації, він пише: «Грецька душа і римський інтелект – ось що це таке. Так різняться культура і цивілізація». Трохи далі: «Греків можна розуміти, не говорячи про їхні господарські відносини. Римлян розуміють тільки через ці відносини».

Спробуємо і ми зрозуміти за допомогою понять та категорій смисл і значення культури. Узагальнено культура – це сукупність проявів життя, досягнень і творчості окремого народу або людства загалом. Суб’єктом, безпосереднім творцем культури можуть бути: людина, людство, плем’я, народність, нація, багатонаціональне утворення, які розвивають матеріальні і духовні умови свого існування.

Переносне значення поняття «культура» - це поліпшення, облагородження тілесно-духовних нахилів і здібностей людини. Тому виокремлюють культуру душі, духовну культуру, культуру тіла.

Поняття культури охоплює предметні результати діяльності, людські знання, здібності, навички, морально-естетичні запити, що реалізуються в діяльності тощо. Структура культури:

1. Матеріальна:

• Знаряддя і засоби виробництва

• Техніка

• Технологія

• Культура праці і виробництва

• Речі і відносини у побуті

• Охорона безпосереднього довкілля людини

2. Духовна:

• Діяльність: пізнавальна, моральна, естетична…

• Система освіти та виховання

• Інформація

• Агітація

• Пропаганда

• Духовні цінності

Культура – це форми життєдіяльності людей у єдності й відмінностях історії людства. Вона виявляється через сукупність практичних, матеріальних і духовних надбань та цінностей суспільства.

Крім поняття «культура», існують його антиподи: «антикультура» та «контркультура». Антикультура – це все те, що людство накопичило протягом власної історії і з чим веде постійну боротьбу: неволя, зло, неправда, брехня, потворне, дурість, хибність… Контркультура – це поняття культурології, яким визначаються прагнення людини до безпосередності, насолоди, розкріпачення підсвідомого.

Надзвичайно важливим елементом духовного життя суспільства, поряд із суспільною

свідомістю, є духовна культура. Є дуже багато визначень сутності культури(термін

"культура" походить від латинського сиііига —обробка,виховання,освіта). Загальне

визначення культури— це все те, що створено людиною. Тому в широкому аспекті культуру розглядають як сукупність результатів людської діяльності. У літературі культуру визначають як сукупність матеріальних і духовних цінностей, вироблених людством; специфічний спосіб розвитку людської життєдіяльності, представлений у продуктах матеріальної і духовної праці; спосіб життєдіяльності людини з освоєння світу; міру ставлення людини до себе, суспільства і природи; сферу становлення, розвитку соціологізації людини в природному і соціальному оточенні. Західні культурологи, незважаючи на різне розуміння ними суті культури, вбачають у ній примат духовного над матеріальним. Вони розуміють культуру як сукупність духовних символів(Вебер), форму розумової діяльності(Кассірер), систему знаків, комунікацію(Леві-Стросс), інтелекту- альний аспект штучного середовища(Люнь). Культура є органічною єдністю матеріального та духовного. В літературі прийнято розрізняти матеріальну і духовну культуру. Матеріальна культура охоплює всю сферу матеріальної діяльності людей та її результати. Сюди відносяться засоби виробництва і продуктипраці, форми су спільної

організації трудової діяльності людини. Духовна культура насамперед охоплює сферу духовного виробництва— це сукупність форм суспільної свідомості, способів створення і використання духовних цінностей, форм комунікації людей. Будь-яка абсолютизація чи недооцінка матеріальної або духовної сторони культури збіднює її як надзвичайно багатогранне, цілісне явище. Визначається певна типологія культур. Так, зокрема, виділяють національну(українську, російську, французьку) культуру; регіональну(сло- в'янську, американську, африканську) культуру; культуру певних соціальних суб'єктів. Виділяють також певні культурні епохи: антична культура, культура середньовіччя, культура епохи Відродження; певні форми культури: політична, соціальна, правова, економічна, екологічна, етнічна, фізична, моральна і т.