ПОЯВА ЗЕМЛЕРОБСТВА І СКОТАРСТВА

Гіпотези про виникнення землеробства і скотарства. Існують різні гіпотези щодо часу і форми появи землеробства. Сьогодні уже ніби­то доказано, що початки скотарства (приручен­ня диких тварин) сягають пізнього палеоліту.

Приручення тварин могло відбуватися різними способами. Спочатку необхідно було зловити живцем молодих тварин (козенят чи ягнят), потім деякий час утримувати їх в не­волі, підгодовувати, щоб тварини за цей час по ступово звикали до людини. Можливо, з часом тварин тримали уже заради молока, яке вони давали після отелення. З покоління в поколін­ня проходив антропогенний відбір смирніших, покірних тварин, які передавали ці риси у спа­док. Уже давно звернено увагу на дивовижний феномен - на взаємний потяг дитинчат різних видів тварин і людини. Діти усіх народів звер­тають особливу увагу на малечу тварин, пестять їх, голублять, за що ті відповідають їм тим же. Знаючи повадки та уподобання диких тварин, первісні люди без особливих труднощів могли прогодувати впродовж року кілька тварин у не­волі. Це забезпечувало їх таким майже постій­ним продуктом, як молоко, а в період голоду­вання - м’ясом.

Початки землеробства належать до мезо­літу і пов’язані з північно-африканськими та близькосхідними областями поширення і про ростання дикоростучих злакових культур. Не можливо уявити, що землеробство зародилося у тій частині ойкумени, де диких злакових рослин взагалі не було або вони траплялися дуже рідко.

Уже приблизно 11—9 тис. р. тому людина розпочала засівати навколо своєї оселі зерна, як пізніше збирала як урожай. Вперше землероб ство виявлене на теренах таких країн, як Сири Туреччина, Палестина, тобто - в Передній Азі чи на Близькому Сході. Найдавнішими культ’ рами були пшениця, ячмінь, сочевиця - рослі ни, які, згідно археологічних даних, місцеве н селения використовувало ще в дикоростучо) стані у фінальному палеоліті-мезоліті.

Існує гіпотеза про зародження землер* ства як наслідок засівання зерна у вигляді ρί гійного ритуалу, що проводився жерцями вирощення "культового продукту', який пі: ше переріс у повсякденний хліб. Дехто з вче вважає, що люди випадково губили іикорос

Рис. 156. Схема зміни кліматичних умов на межі плейстоцену і голоцену та розвитку археологічних культур

зерна на поселенні поблизу жител, а навесні тут виростали стебла із колосками. Такі випадкові спостереження переросли у закономірність сі­яння навколо житла тих чи інших диких злако­вих культур. За іншою гіпотезою, землеробство розвинулося із дитячих забав.

Головна ж причина запровадження тва­ринництва і землеробства - це необхідність на­дійного і безперебійного забезпечення людства життєво необхідними харчовими продуктами. Виникнення відтворюючих форм господарства було, безперечно, дуже важливим досягненням первісної економіки, фундаментом усього соці­ально-економічного розвитку людства практич­но до сьогодні.

Ці форми господарювання стали найваж­ливішою передумовою отримання регулярного надлишкового продукту, що повело за собою зміну у соціальному середовищі, виділення ба­гатої верхівки і прошарку військової знаті, а це означало розклад первісних і формування кла­сових суспільств (за К. Марксом).

За висловом класика європейської архео­логії першої половини XX ст. Гордона Чайлда, відбулася “неолітична революція”, оскільки усі ці процеси проходили головним чином у період неоліту, що наступив після встановлення сучас­ного клімату, рельєфу, рослинного і тваринного світу в Європі, починаючи приблизно з 6 тис.

Рис 157 Зміна папеокліматичних умов в кінці плейстоцену і в голоцені

У наш час деякі дослідники сперечаються щодо правомочності такого терміну, тому що поняття “революція” означає раптовий, різкий перехід, скажімо, до землеробства, в той час як насправді цей процес розтягнувся на тисячоліт­тя і проходив скоріше еволюційно, аніж револю­ційно.

Необхідні передумови для запровадження відтворюючих форм господарства:

- достатньо високий рівень розвитку тех­нічних засобів та навичок (обробка каменю, шкур, спорудження будівель, заготівля кормів тощо);

- достатньо високий рівень знання біології та зоології, екологічних особливостей навко­лишньої місцевості, механізму розмноження тварин і рослин, кормових територій, а також засобів транспортування, зберігання і обробки продуктів харчування, молодняка та засівного фонду;

>

1

- врахування демографічної ситуації, на­явність певної кількості населення, спроможної вести землеробське господарство і відтік части- ни населення, якщо кормова територія неспро­можна прогодувати усіх членів роду-племені (ідея демографічно-екологічної кризи);

- забезпеченість геоботанічним^! тобто наявністю у регіоні тих росли які піддавалися землеробству та доместикації;

- сприятливі ирироднокліматичні умови

для вирощування рослин і розведення тварин (родючі ґрунти, помірно холодні зими і не дуже спекотні літні місяці).

Велике наукове значення має розроблена ще у 1920-1930-х роках гіпотеза Миколи Вавіло­ва про походження культурних рослин. Він нео­дноразово об’їздив багато країн усіх континен­тів, де збирав відомості про види культурних рослин, їхнє походження і культивацію.

М. Вавілов виділив такі первинні центри землеробства:

- східносередземноморський чи передньоа- зійським (Іран, Палестина, Закавказзя) - 9-8 тис. до н.е. - тут вперше появилися пшениця, яч­мінь, жито, горох, вика, сочевиця; вперше при­ручені коза, вівця, пізніше ВРХ і свиня;

- південно-східноазійський регіон (Китай, Індія) - 7-5 тис. р. до н.е. - виведені рис, торо, ямс, приручені тварини гаяли (різновид биків), буйволи, свині, кури;

- африканський осередок -5 тис. до н.е. - вперше з являються просо та сорго, приручений тур.

Він виділив також окремі осередки у Захід­ній Африці, Південній і Центральній Америці (вперше з’являється кукурудза, квасоля, гарбуз, перець, авокадо» слива, картопля, батат та ін.). Балкани і Північне Причорномор’я були зоною доместикації бика, свині і коня.

7.2.