ГОСПОДАРСТВО НЕОЛІТИЧНОГО НАСЕЛЕННЯ.

Виникнення землеробства і скотарства су­проводжувалося значними зрушеннями у всіх інших формах господарства і розвитку продук­тивних сил. Досить високого рівня досягла об­робка кам’яних, перш за все крем’яних знарядь праці, вдосконалилася техніка відтискної рету­ші.

Потреба у досконалих кам’яних макрозна- ряддях визначалася насамперед необхідністю вирубки лісів, корчування угідь під поля для землеробства. Почали використовуватися нові породи каменю нефрит, обсидіан, різні види пісковиків та вапняків. Розпочався видобуток підземних відкладів каменю. Утворилися цілі підземні шахти, які стали відомими на основі археологічних розкопок в різних місцях Європи.

У процесі розвитку землеробства вдо­сконалювалися знаряддя обробки ґрунту - з’являються мотики і сапи з рогів оленя, каме­ню. Примітивні ножі для трави еволюціонували у розвинуті крем’яні серпи з руків’ям. Широке розповсюдження дістали різноманітні зерно­терки і ступки для розтирання і товчення зерна та іншого збіжжя.

В окремих місцях Старого Світу почала за­стосовуватися меліорація і навіть іригація полів (Передня Азія).

У племен з розвинутими мисливсько- рибальськими формами господарства також з’являються нові знаряддя і пристосування. На полюванні стали використовувати різні пастки, капкани, сильця; в морському промислі - вдо­сконалені гарпуни і сітки, вудки з гачками. Роз­виток рибальського промислу відбувався за ра­хунок застосування нових засобів пересування - човнів-довбанок по воді, волокуш по суходолі, у які запрягали собак (по снігу). Для виготов­лення човнів обов’язковим було використання шліфованих сокир-тесел.

Перехід до землеробства і тваринництва вимагав часткової, а то і повної осілості (що ло­гічно хоч би у питанні багаторічного викорис­тання оброблених під зернові культури земель).

З’являється примітивне ткацтво з викорис­танням волокон рослинного походження і BOB няних ниток. Найпростіший ткацький верстат являв собою два вбитих в землю стояки, через які перекидалась поперечна палиця. На остан­ню підв’язувався ряд ниток основи, які знизу натягувалися підвішеними глиняними тягарця- ми. Нитки основи переметувалися поперечною ниткою і таким чином творилася груба дірчас-

Рис. 158. Головні світові центри доместикації тварин і рослин

та тканина типу сучасної мішковини. Первісна функція одягу в помірних широтах - захист тіла від переохолодження, яке наступало від зміни клімату чи місця проживання, але дуже швидко одяг почав відігравати диференційну роль - розпізнання індивідів за тими чи іншими ознаками одягу і вигляду. Вважається, що одяг відігравав також захисну роль від злих духів і "дурного ока*' - "зглазу" Найпершою була ста­тева диференціація - за формою (мабуть, ко­льором) одягу можна було відразу ж розпізнати чоловіка і жінку, що було викликано не лише фізіологією жінки чи господарською занятістю чоловіка, але найперше - соціальною та ідеоло­гічно-духовною основою первісної общини, де кожен індивід мав своє диференційоване місце в суспільстві (ранг). Поділ праці за статевою і віковою ознакою, соціальна диференціація на заможних і бідних також відобразилася в осо­бливостях одягу.

Одним із крупних нововведень в домаш­ньому ужитку в неолітичний час стало ви­готовлення глиняного посуду, випаленого на відкритому вогні. Майже усі племена в неоліті започаткували кераміку (посуд), тому іноді нео­літ називається також віком кераміки.

Усі ці нововведення і вдосконалення вима­гали нової організації праці, яка по-старому за­лишалася простою кооперацією, але її розподіл ставав уже статево-віковим. В деяких областях суспільної діяльності застосовувалася подаль­ша спеціалізація та індивідуалізація. Гака спе­ціалізація ще не вимагала особливих знань, не передавалася у спадок і не вивільняла від інших робіт.

У високоорганізованому при власницькому суспільстві чоловік займався переважно мис­ливством і рибною ловлею, жінка - збиральни- l~~~^

цтвом. У ранніх землеробсько-скотарських ко­лективах робота на полі була як чоловічим, так

і жіночим заняттям, лише чоловіки виконували тяжчу трудомістку працю, а жінки - кропіткішу і ретельнішу, особливо при зборі врожаю. Усі домашні роботи (доставка води, дров, вихован­ня дітей, приготування їжі) з давніх-давен ляга­ли на плечі жінки. Розподіл праці за віком серед чоловіків полягав у тому, що важча і небезпечні­ша робота виковувалася молодими, а складніша і відповідальніша - старшими чоловіками.

У зв’язку з осілістю з’являється нове розу­міння власності на землю, худобу та продукти виробництва. Як і раніше, основним власником на землю був рід. Всередині роду земля, зазви­чай, передавалася у володіння найближчим ро­дичам і в користування іншій рідні, але не могла бути відчуженою. Інші засоби виробництва і предмети користування, створені своєю працею (худоба, знаряддя, начиння) були особистою власністю і могли відчужуватися від роду - об­мінюватися, даруватися тощо.

Відбувається трансформація усієї системи життєзабезпечення. Виникає новий розподіл надлишків продуктів громадського виробни­цтва. З часоїМ проходило зростання чисельності общини та ускладнення системи виробництва,)’ зв’язку з чим виникають складність та ієрархія системи управління.

До кінця XIX ст. вважалося, що перший суспільний поділ праці полягає у відокремленні пастуших кочових племен. В. Алексеев і А. Пер- шиц вважають, що на стадії первісної общини першим великим розподілом праці стало ви­ділення племен з виробничим відтворюючим господарством із загальної маси інших племен (Алексеев. Першиц, 1990, с. 226].

Рівномірний розподіл продуктів проходив тепер лише на рівні близьких родичів чи лише сім’ї. Але навіть і такий розподіл витіснявся трудовим, при якому людина, якій вдалося впо­лювати велику тварину, чи виростити добрий урожай, залишала продукт собі, або ж ділилася лише 3 тими, з ким хотіла сама.

Ріст додаткового продукту і заміна зрів­няльного розподілу на трудовий розподіл спо­нукали розвиток нових соціально-економічних форм, серед яких значне місце відводилося т.зв. престижній економіці. На стадії неолітич­ної общини надалі панувала парна сім’я.