Стаття 48. Обмеження діяльності на землях оздоровчого призначення

1. На землях оздоровчого призначення забороня­ється діяльність, яка суперечить їх цільовому при­значенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель.

2. На територіях лікувально-оздоровчих місцево­стей і курортів встановлюються округи і зони сані­тарної (гірничо-санітарної) охорони.

3. У межах округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони забороняється передача земельних ділянок у власність і надання у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам для діяльнос­ті, несумісної з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення.

В залежності від зон округів санітарної охорони на землях оздоровчого призначення забороняється корис­тування надрами, не пов'язані з використанням природ­них лікувальних ресурсів, розорювання земель, прова­дження будь-якої господарської діяльності, а також інші дії, що впливають або можуть вплинути на розвиток небезпечних геологічних процесів, на природні лікува­льні фактори курорту та його екологічний баланс; про­кладання кабелів, у тому числі підземних кабелів висо­кої напруги, трубопроводів, інших комунікацій; спору­дження будівель, не пов'язаних з експлуатаційним ре­жимом та охороною природних і лікувальних факто­рів курорту; влаштування стоянок автомобілів, пунктів їх обслуговування; проїзд автотранспорту, не пов'язаний з обслуговуванням цієї території; постійне і тимчасове проживання громадян (крім осіб, які забезпечують ви­користання лікувальних факторів і таке інше (статті 31-83 закону України «Про курорти»).

Округ санітарної охорони поділяється на три зони: перша зона (зона суворого режиму); друга зона (зона обмежень); третя зона (зона спостережень).

Встановлення меж зон санітарної охорони здійсню­ється в порядку розроблення проектів землеустрою (стаття 30 Закону України «Про курорти»).

Перша зона (зона суворого режиму) охоплює місця виходу на поверхню мінеральних вод, території, на яких розташовані родовища лікувальних грязей, мінераль­ні озера, лимани, вода яких використовується для лі­кування, пляжі, а також прибережну смугу моря і при­леглу до пляжів територію шириною не менш як 100 метрів.

Друга зона (зона обмежень) охоплює територію, з якої відбувається стік поверхневих і ґрунтових вод до міс­ця виходу на поверхню мінеральних вод або до родо­вища лікувальних грязей, до мінеральних озер та ли­манів, місць неглибокої циркуляції мінеральних та прісних вод, які формують мінеральні джерела; при­родні та штучні сховища мінеральних вод і лікуваль­них грязей; територію, на якій знаходяться санаторно-курортні заклади та заклади відпочинку і яка призна­чена для будівництва таких закладів; парки, ліси та інші зелені насадження, використання яких без дотри­мання вимог природоохоронного законодавства та пра­вил, передбачених для округу санітарної охорони ку­рорту, може привести до погіршення природних та лі­кувальних факторів курорту.

Третя зона (зона спостережень) охоплює всю сферу формування і споживання гідромінеральних ресурсів, лісові насадження навколо курорту, а також території, господарське використання яких без дотримання вста­новлених для округу санітарної охорони курорту пра­вил може несприятливо впливати на гідрогеологічний режим родовищ мінеральних вод і лікувальних гря­зей, ландшафтно-кліматичні умови курорту, на його природні та лікувальні фактори.

У межах округу санітарної (гірничо-санітарної охо­рони) приватизація земельних ділянок або надання їх в користування відповідним суб'єктам може відбува­тися лише в порядку, передбаченому статтями 13, 16, 17, 19, 22 і 26 Закону України «Про курорти», а також статтями 116-126 Земельного кодексу України.

Особи, винні у порушенні вимог цього законодавст­ва, несуть цивільно-правову, адміністративну або кри­мінальну відповідальність (ст. 43 Закону України «Про курорти», статті 210-212 Земельного кодексу України).