Стаття 47. Визначення земель оздоровчого призначення

До земель оздоровчого призначення належать зе­млі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.

Землі оздоровчого призначення є однією з категорій складу земель України (пункт «г» статті 19 Земельно­го кодексу).

Лікувально-оздоровчі властивості мають не самі землі, а тільки лікувально-оздоровча місцевість, тобто природна територія, що має мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропу лиманів та озер, кліматичні та інші природні умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики за­хворювань. Вони мають особливо цінні та унікальні природні лікувальні ресурси, які рідко (не часто) зу­стрічаються на території України, мають обмежене поширення або невеликі задаси у родовищах та є осо­бливо сприятливими і ефективними для використан­ня з метою лікування, медичної реабілітації та профі­лактики захворювань. До загальнопоширених природ­них лікувальних ресурсів відносяться ресурси, які зу­стрічаються в різних регіонах України. Мають значні запаси та придатні для використання з метою лікуван­ня, медичної реабілітації та профілактики захворювань (стаття 1 Закону України від 5 жовтня 2000 року «Про курорти»).1

1 Офіційний вісник України.— 2000,— № 44.— Ст. 1884.

Такі місцевості в установленому законом порядку можуть бути визнані курортами. Курорт — це освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфра­структури, використовується з метою лікування, медич­ної реабілітації, профілактики захворювань та рекре­ації і підлягає особливій охороні.

У разі позитивного висновку державної екологічної та санітарно-гігієнічної експертиз щодо проектів ого­лошення природних територій курортними, матеріали передаються щодо курортів державного значення — спеціально уповноваженим центральним органом ви­конавчої влади з питань діяльності курортів до Кабі­нету Міністрів України; щодо-курортів місцевого зна­чення — місцевими органами виконавчої влади з пи­тань діяльності курортів відповідно до Ради Міністрів АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської мі­ських державних адміністрацій.

Рішення про оголошення природних територій ку­рортними територіями державного значення приймає Верховна Рада України за поданням Кабінету Мініст­рів України.

Рішення про оголошення природних територій ку­рортними територіями місцевого значення приймають Верховна Рада АР Крим, обласні, Київська та Севасто­польська міські ради за поданням відповідно Ради Міністрів АР Крим, обласних, Київської та Севастополь­ської міських державних адміністрацій.

Надання земельних ділянок для створення або роз­ширення курорту здійснюється у порядку, встановле­ному (статтями 116,117,122-126) Земельного кодексу України, на підставі розроблення техніко-економічних обгрунтувань використання землі та проектів відведен­ня земельних ділянок з урахуванням затверджених округів і зон санітарної (гірнично-санітарної) охорони, схем медичного зонування.

Земельні ділянки курортів використовуються у по­рядку, визначеному проектом організації використан­ня території та генеральним планом забудови куоор­ту, з дотриманням вимог статей 31-33 Закону «Про курорти».