Стаття 191. Призначення моніторингу земель

1. Моніторинг земель — це система спостережен­ня за станом земель з метою своєчасного виявлений змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів.

2. У системі моніторингу земель проводиться зби­рання, оброблення, передавання, збереження та ана­ліз інформації про стан земель, прогнозування їх змін і розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень щодо запобігання негативним змінам стану земель та дотримання вимог екологіч­ної безпеки.

3. Моніторинг земель є складовою частиною дер­жавної системи моніторингу довкілля.

4. Залежно від цілей, спостережень і охоплення територій моніторинг земель може бути національ­ним, регіональним і локальним.

5. Ведення моніторингу земель здійснюється упо­вноваженими органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів, з питань екології та природних ресурсів.

6. Порядок проведений моніторингу земель вста­новлюється Кабінетом Міністрів України.

Моніторинг земель є однією із функцій управління в сфері використання та охорони земель. Його об'єк­том є земельний фонд України незалежно від форм власності на землю, цільового призначення та харак­теру використання. Моніторинг земель складається із систематичних спостережень за станом земель (зйом­ки, обстеження і вишукування), виявлення змін, а та­кож оцінки: стану використання угідь, полів, ділянок; процесів, пов'язаних із змінами родючості ґрунтів, за­ростанні сільськогосподарських угідь, забруднення зе­мель токсичними речовинами; стану берегових ліній річок, морів, озер, водосховищ, гідротехнічних споруд; процесів, пов'язаних з утворенням ярів, сольовими

494

потоками, землетрусами та іншими явищами; стану земель населених пунктів, територій, зайнятих наф­тогазодобувними об'єктами, очисними спорудами, а також іншими промисловими об'єктами.

Моніторинг земель здійснюється у відповідності із загальнодержавними і регіональними (місцевими) про­грамами.

Державна система моніторингу навколишнього при­родного середовища загалом покладається на Мініс­терство екології та природних ресурсів України. Мо­ніторинг земель — частина загального моніторингу до­вкілля. Структура, задачі, зміст моніторингу земель ви­значені в Положенні про моніторинг земель, затвердже­них постановою Кабінету Міністрів України від 20 сер­пня 1993 р.1

Національний моніторинг охоплює територію, що знаходиться в межах кордонів України. Регіональний моніторинг проводиться на територіях, що характери­зуються єдністю фізико-географічних, екологічних та економічних умов. Локальний — на територіях ниж­че регіонального рівня, до територій окремих земель­них ділянок і елементарних структур ландшафтно­

1 ЗП Уряду України.— 1994.— № 1,— С. 5.

495

екологічних комплексів. Відповідно до міжнародних програм Україна може брати участь в роботах по гло­бальному моніторингу земель. Крім того, моніторинг земель поділяють в залежності від терміну та періодич­ності його проведення (базові спостереження, операти­вні та періодичні).

Суб'єктами, на яких покладено ведення моніторин­гу земель є Державний комітет України по земельних ресурсах за участю Міністерства екології та природ­них ресурсів України, Міністерство аграрної політики України, Національне космічне агентство України, інші зацікавлені міністерства та відомства.

Моніторинг земель ведеться з дотриманням прин­ципу сумісності різнорідних даних, заснованого на за­стосуванні єдиних класифікаторів, кодів, системи оди­ниць та інші. Для отримання необхідної інформації при моніторингу земель застосовуються дистанційне зондування; наземні зйомки-спостереження; фондові дані. За результатами оцінки стану земельного фонду складаються доповіді, прогнози і рекомендації для прийняття необхідних рішень державними органами в галузі використання та охорони земель. Загальний порядок проведення моніторингу земель урегульовано постановою Кабінету Міністрів України «Положення про моніторинг земель».