Стаття 46. Землі іншого природоохоронного призначення та їх використання

1. До земель іншого природоохоронного призначен­ня належать:

а) земельні ділянки водно-болотних угідь, що не віднесені до земель лісового і водного фонду;

б) земельні ділянки, в межах яких є природні об'­єкти, що мають особливу наукову цінність.

2. Межі земель іншого природоохоронного при­значення закріплюються на місцевості межовими або інформаційними знаками.

3. Порядок використання земель іншого приро­доохоронного призначення визначається законом.

Земельні ділянки водно-болотних угідь, а також ді­лянки в межах яких є природні об'єкти, що мають осо­бливу наукову цінність, можуть оголошуватись запові­дними з наданням їм статусу заповідних урочищ, па­м'яток природи, заказників державного або комуналь­ного значення, якщо вони мають особливе природоохо­ронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення з ме­тою збереження їх у первісному природному стані.

Оголошення цих земельних ділянок заказниками, пам'ятками природи та заповідними урочищами про­вадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користу­вачів. При цьому на власників або користувачів цих ділянок покладаються зобов'язання щодо забезпечен­ня режиму їх охорони та забезпечення.

На території земельних ділянок водно-болотних угідь та інших, оголошених заповідними, обмежується або забороняється діяльність, що суперечить цілям і завдан­ням, передбаченими положеннями про них. Господар­ська, наукова та інша діяльність, що не суперечить ці­лям і завданням цих природних об'єктів проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навко­лишнього природного середовища (статті 25-30 Закону «Про природно-заповідний фонд України»).

Державні знаки та аншлаги на територіях та об'єк­тах природно-заповідного фонду складають систему інформаційних та охоронних знаків цих об'єктів, що направлена на інформування населення та природоко-ристувачів про межі заповідних об'єктів, категорію їх заповідання та основні відомості про режим і прави­ла поведінки на природоохоронних територіях.

Головним завданням їх встановлення є забезпечен­ня інформованості та природоохоронне виховання на­селення, підвищення ефективності роботи природоохо­ронних установ та організацій. До числа основних вимог, що ставляться перед системою охоронних зна­ків, відносяться: інформативність, наочність, одноманіт­ність, естетичність та логічність розміщення.

Інформативність знаків дозволяє попередити приро-докористувача про наявність, категорію та межі при­родно-заповідних об'єктів, про їх підпорядкування. Найбільше інформативне навантаження несуть інфор­маційні щити, на яких в картографічній та в текстовій формі подається максимум відомостей про об'єкт. Ін­формативність знаків забезпечується також правиль­ним вибором місця їх установлення. Вони повинні роз­міщуватись в місцях найбільш можливої появи відві­дувачів, бути помітними на місцевості та певною мі­рою контрастними за кольором і формою. Одноманіт­ність знаків дозволяє виділити їх і розуміти зміст в різних регіонах країни.

Для природоохоронного об'єкта, що має юридичний статус, необхідним інформативним засобом є офіцій­на вивіска цього об'єкта, яка несе інформацію про його приналежність та власну назву. Офіційна вивіска має форму прямокутника розміром 620x470 мм зеленого

107

кольору. На ній: під Державним гербом — напис «Україна»; назва міністерства, відомства чи установи, у віданні якої перебуває цей об'єкт; власна назва, ка­тегорія заповідання; представництво (дирекція, прав­ління тощо).

Інформаційно-охоронні знаки несуть інформацію про назву, категорію та основні вимоги охорони тери­торії заповідного об'єкта. Встановлюються в місцях входу (виходу) на територію об'єкта, масового руху транспорту (в місцях перетину меж заповідного об'єк­та дорогами, стежками, водоймами, поблизу населених пунктів). Інформаційний охоронний знак має спеці­альну форму з написом «Природно-заповідний фонд України». В центрі щита — табличка жовтого кольо­ру, на якій назва заповідного об'єкта. Під табличкою напис — «Охороняється законом».

Межовий охоронний знак несе інформацію про ка­тегорію заповідного об'єкта і служить для визначення його меж. Має форму вертикального прямокутника роз­міром 420x297 мм. За формами і обрисами подібний до інформаційно-охоронного знаку. Власна назва може бути відсутня. Категорія заповідання обов'язкова. Вста­новлюється вздовж меж природно-заповідної території.

Інформаційний щит встановлюється в місцях най­більшого скупчення відвідувачів, на оглядових майдан­чиках тощо. Вони несуть інформацію про розміри, роз­міщення, функції об'єктів, правила поведінки і таке інше. Він має форму горизонтального прямокутника розміром 841x1189 мм, жовтого кольору з синьою окан­товкою. На ньому подається назва об'єкта, його при­значення і функції, загальна характеристика, правила поведінки, карта-схема території.

Виготовлення та встановлення інформаційних та охоронних знаків передбачається «Положенням про єдині державні знаки та аншлаги на територіях та об'­єктах природно-заповідного фонду України», затверд­женим наказом Мінприроди України 29 березня 1994 року.1

Використання земель іншого природоохоронного призначення відбувається у відповідності зі статтями 7-10, 26-30 Закону «Про природно-заповідний фонд України», а також статтями 02-97 Земельного кодек­су України.