<<
>>

Стаття 59. Право на землі водного фонду

1. Землі водного фонду можуть перебувати у дер­жавній, комунальній та приватній власності.

2. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого са­моврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів).

Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створю­вати рибогосподарські, протиерозійні та інші штуч­ні водойми.

3. Державним водогосподарським організаціям за рішенням органів виконавчої влади або органів міс­цевого самоврядування надаються у постійне корис­тування землі водного фонду для догляду за водни­ми об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо.

4. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самовря­дування із земель фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захи­сних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарсь­ких потреб, культурно-оздоровчих, науково-дослідних робіт тощо.

1 Офіційний вісник України.-— 1998.— № 51.— С. 31.

142

5. Використання земельних ділянок водного фон­ду для рибальства здійснюється за згодою їх влас­ників або за погодженням із землекористувачами.

На землі водного фонду закріплюються три форми власності. Тому вказана категорія земель може знахо­дитись як у державній так і у комунальній та приват­ній власності

Частина друга ст. 59 ЗК України присвячена виник­ненню права приватної власності на водні об'єкти. Передачу водних об'єктів у приватну власність можуть провадити лише органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування. Тому можна зробити висно­вок, що певні водні об'єкти можуть знаходитись у ко­мунальній власності.

Вказані органи самі приймають рішення про мож­ливість передачі водного об'єкта у приватну власність. Законодавець закріпив лише право таких органів, а не їх обов'язок.

У приватну власність можуть бути передані тільки замкнені природні водоймища (загальною площею до З гектарів). Між тим термін «замкнені» зовсім не за­стосовується у Водному кодексі України. Аналіз вод­ного законодавства дозволяє зробити висновок, що зам­кненими водоймами є невеликі за площею й непроточ­ні водоймища, які не мають гідравлічного зв 'язку з дру­гими водними об'єктами. Стаття З ВК України до при­родних водойм відносить тільки озера. Таким чином у приватну власність можуть бути передані невеликі за площею озера (до 3 гектарів), які не мають гідравлі­чного зв'язку з другими водними об'єктами.

Надана стаття ЗК не містить обмежень у відношен­нях суб'єктів приватної власності на замкнені природні водойми. Усі фізичні особи (громадяни України, інозем­ні громадяни, особи, які не мають громадянства), а та­кож юридичні особи можуть мати у приватній власно­сті замкнені природні водойми (загальною площею до З гектарів).

Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські,

143

протиерозійні та інші штучні водойми. Таке право на-дається власнику земельної ділянки, а тому орендато­ри земельних ділянок та постійні землекористувачі не мають права створювати штучні водойми.

Частина третя і четверта коментованої статті закрі­плює можливість використання земель водного фонду на праві постійного землекористування та тимчасово­го (на умовах оренди).

Коло суб'єктів, які здійснюють права постійного землекористування обмежене, як за формами власнос­ті юридичної особи, так і за цілями використання зе­мель водного фонду. На праві постійного землекорис­тування земельні ділянки водного фонду надаються тільки державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об'єктами, прибережними за­хисними смугами, смугами відведення, береговими сму­гами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо.

Усім іншим юридичним і фізичним особам земель­ні ділянки надаються на умовах оренди. Однак части­на 4 ст. 59 допускає можливість використання на умо­вах оренди також озер, водосховищ, інших водойм, бо-лот та островів для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, науково-дослідних робіт тощо.

Між тим, оренда водних об'єктів регулюється ст. 51 ВК України. Вона допускається тільки у відношенні водних об'єктів місцевого значення та ставків, що зна­ходяться в басейнах річок загальнодержавного значен­ня. Оренда водних об'єктів, яка закріплена у Земель­ному кодексі, не залежить від значення водних об'єк­тів. Тому в оренді можуть знаходитись поверхневі во­дойми (природні та штучні) незалежно від їх правово­го режиму. Вони надаються тільки для певної мети. Усе це дозволяє стверджувати про необхідність внесен­ня відповідних змін у Водному кодексі України, так як згідно частини 2 ст. З ЗК України нормативно — правові акти про надра, ліси, води, рослинний і тварин­ний світ застосовуються, якщо вони не суперечать Зе­мельному кодексу.

144

Для здійснення рибальства з використанням земель водного фонду особа зобов'язана отримати згоду влас­ника або узгодити це питання із землекористувачем.

<< | >>
Источник: Гетьман А.П., Шульга М.В. та ін.. ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ. Коментар. Харків 2002. 2002

Еще по теме Стаття 59. Право на землі водного фонду:

  1. 2. Права та обовязки учасникiв аграрних (сiльськогосподарських) пiдприємств (товариств) корпоративного типу
  2. 20. Форми власності на землю. Розпорядження землею
  3. 66_Відповідальність за порушення водного законодавства.
  4. 77_Особливості права використання рекреаційних, курортних і лікувально-оздоровчих зон.
  5. Стаття 239-2. Незаконне заволодіння землями водного фонду в особливо великих розмірах
  6. Стаття 19. Категорії земель
  7. Стаття 46. Землі іншого природоохоронного призначення та їх використання
  8. Стаття 52. Використання земель рекреаційного призначення
  9. Стаття 55. Визначення земель лісового фонду
  10. Стаття 58. Склад земель водного фонду