Стаття 43. Землі природно-заповідного фонду

Землі природно-заповідного фонду — це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Землі природно-заповідного фонду є одна з катего­рій, що входить до складу земель України (пункт «в» статті 19 Земельного кодексу). Віднесення земель до цієї категорії чи зміна її цільового призначення здій­снюється на підставі рішень органів державної влади

100

та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень згідно зі статтею 20 Земельного кодексу України, а також пунктом 37 статті 26 і пунктом 24 статті 43 Закону України від 21 травня 1997 року «Про

місцеве самоврядування в Україні».1

Статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду надається згідно з Законом України від 16 чер­вня 1992 року «Про природно-заповідний фонд Укра­їни».

Завдання, науковий профіль, особливості природоохо­ронного і земельного режиму та характеру функціону­вання природних і біосферних заповідників, національ­них природних парків, регіональних ландшафтних пар­ків, заказників, ботанічних садів, дендрологічних пар­ків та зоологічних парків визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього зако­ну України і затверджуються:

Міністерством екології та природних ресурсів Укра­їни — щодо територій та об'єктів природно-заповідно-го фонду загальнодержавного значення;

місцевими органами цього Міністерства — щодо територій та об'єктів природно-заповідного режиму місцевого значення.

Завдання, особливості природоохоронного та земель­ного режиму пам'яток природи та заповідних урочищ визначаються в їх первинних облікових документах згідно з Законом України «Про природно-заповідний фонд».

Природні та біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, а та­кож ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки загальнодержаввого значення є юридичними особами.

Ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки місцевого значення, а також парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва відповідно до законодавства мо­жуть бути визнані юридичними особами. Постанова

1 Зібрання законодавства України (серія 3: Звід законів України).— 2001.-- № 3.— Ст. 272.

101

Верховної Ради України від 22 вересня 1994 року «Про Програму перспективного розвитку заповідної справи в Україні» передбачає подальше розширення мережі територій та об'єктів природно-заповідного фонду та надання їм в користування земель, а також завершити оформлення прав як юридичних осіб при­родних та біосферних заповідників, національних природних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків загальнодержавного зна­чення, а в разі потреби — інших об'єктів природно-заповідного фонду.1